§ 3. Інфраструктура ринку. Моделі ринку
Інфраструктура (від лат. infra — під) — це обо- в’язковий компонент будь-якої цілісної економічної системи. Щодо ринку як самостійної підсистеми, інфраструктура — це сукупність інститутів, що обслуговують ринок і виконують ви- значені функції по забезпеченню нормального режиму його фу- нкціонування.
Інфраструктура покликана забезпечити цивілізо- ваний характер діяльності ринкових суб’єктів, її елементи не пов’язані суб’єктами ззовні, а породжені самими ринковими відносинами.Основними елементами інфраструктури сучасного ринку є: біржі (товарні, сировинні, фондові, валютні), їх організаційно
|
і недержавного сприяння зайнятості (біржа праці); інформаційні технології і засоби ділової комунікації; податкова система і по- даткова інспекція; система страхування комерційного господар- ського ризику і страхові компанії; спеціальні рекламні агентст- ва, інформаційні центри та агентства засобів масової інфор- мації; торговельні палати, інші громадські, добровільні і державні об’єднання (асоціації) ділових кіл; митна система; профспілки працюючих за наймом; комерційно-виставкові ком- плекси; система вищої і середньої економічної освіти; аудитор- ські компанії; консультативні (консалтингові) компанії; громад- ські і державні фонди, призначені для стимулювання ділової активності; спеціальні зони вільного підприємництва (вільні економічні зони — ВЕЗ).
Функції інфраструктури ринку такі: сприяння учасникам рин- кових відносин у реалізації їх інтересів; прискорення оператив- ності та ефективності роботи ринкових суб’єктів на основі спеці- алізації окремих суб’єктів економіки і видів діяльності; орга- нізаційне оформлення ринкових відносин; забезпечення форм юридичного й економічного контролю, державного і суспільного регулювання ділової практики.
Інфраструктура формується в конкретній формі ринку. Зокре- ма для ринку робочої сили (праці) характерна така інфраструкту- ра: біржа праці (служба зайнятості); центри підготовки кадрів; фонд зайнятості; комерційні центри підготовки, перепідготовки і працевлаштування; державний фонд сприяння підприємництву; пенсійний фонд; фонди милосердя. Тут важливо зазначити, що всі перелічені елементи інфраструктури, за винятком комерцій- них центрів і фондів милосердя, створюються за участю держави. Особливе місце в системі елементів інфраструктури займає біржа робочої сили. Відповідно до Закону України «Про зайня- тість населення» цей інститут інфраструктури ринку має назву
«державна служба зайнятості». Тут не відбуваються процеси ку- півлі-продажу товару робоча сила. Згідно з чинним законодавст- вом послуги, пов’язані із забезпеченням зайнятості населення,
надаються державною службою зайнятості безкоштовно, питань про ціну робочої сили вона не вирішує.
Основними завданнями служби зайнятості в Україні є: аналіз і прогнозування попиту і пропозиції на робочу силу, інформування про стан ринку робочої сили; консультації окремих громадян, влас- ників підприємств та організацій про можливості одержання робо- ти; облік вільних робочих місць і громадян, що звертаються з пи- таннями щодо працевлаштування; допомога громадянам у доборі прийнятної роботи, а роботодавцям — у доборі необхідних кадрів; організація фахової підготовки і перепідготовки громадян; надання послуг з працевлаштування і профорієнтації звільнених робітників і незайнятого населення; реєстрація безробітних і надання їм у межах своєї компетентності допомоги (консультацій); участь у підготовці перспективних і поточних програм зайнятості тощо.
Поряд із службами зайнятості на ринку робочої сили велике значення має Державний фонд зайнятості, який формується за рахунок асигнувань з бюджетів різноманітного рівня; внесків підприємств та організацій, кооперативів, добровільних внесків громадських організацій, громадян, іноземних фірм й інших над- ходжень.
Цей фонд використовується для фінансування засобів з профорієнтації населення, фахового навчання звільнених робіт- ників і безробітних, сприяння в їх працевлаштуванні і виплати допомоги по безробіттю; надання безпроцентної позички безро- бітним для заняття підприємницькою діяльністю; організації до- даткових робочих місць; утримання робітників служби зайнятос- ті і виконання інших функцій, пов’язаних із соціальним захистом права громадян України на працю.Функціонує ринок за певною моделлю. Різноманітні його хара- ктеристики дають змогу виокремити кілька типів (моделей) ринку. Ринок досконалої конкуренції (тобто ринок вільної, або чис- тої, конкуренції) представлений певною кількістю фірм, однорі- дністю продукції, відсутністю ускладнень входу на ринок і вихо- ду з нього, рівним доступом до всіх видів інформації. Хоча досконала конкуренція в чистому вигляді — явище дуже рідкіс- не, все ж таки можна як приклад назвати ринок сільськогоспо- дарських продуктів. Він включає велике число незалежних про- давців, що пропонують стандартизований товар, ціна на який
визначається співвідношенням попиту і пропозиції.
Існуюча конкуренція може виявитись недосконалою. Під цим розуміється ринок, на якому не виконується хоча б одна з умов чистої конкуренції. За недосконалої конкуренції панують моно- полії та олігополії.