§ 2. Структура ринку. Механізм саморегулювання ринку

Структура ринку — це організаційна будова, що ха- рактеризує співвідношення між його елементами з їх власним порядком, способами зв’язку та закономірностями свого розвит- ку. Ознаками будь-якої структури є: тісний зв’язок елементів; ви- значена усталеність цих зв’язків; цілісність, сполучність даних елементів.

· за об’єктами: ринок товарів і послуг (споживчий ринок); ринок робочої сили;

ринок засобів виробництва; ринок цінних паперів, валюти; ринок науково-технічних розробок, патентів; ринок інформації; ринок обігових коштів; ринок окремих товарів або товарних груп (м’яса, одягу, взуття); ринок ліцензій та ін.;

· за суб’єктами: ринок покупців; ринок продавців; ринок дер- жавних структур; ринок проміжних продавців-посередників;

· за географічним положенням: місцевий (локальний) ринок; регіональний ринок; національний ринок; світовий ринок;

· за галузями: автомобільний ринок; комп’ютерний ринок і т. д.;

· за характером продажу: оптовий ринок; роздрібний ринок;

· за ступенем зрілості: нерозвинутий ринок; ринок, що фор- мується; розвинутий ринок;

· за ступенем обмеженості конкуренції: вільний ринок; мо- нополістичний ринок; олігополістичний ринок; змішаний ринок;

· за відповідністю чинному законодавству: легальний ринок; нелегальний («чорний») ринок.

Виокремлюють також аукціони, ярмарки, довгострокові конт- ракти, телефонно-телексний ринок, разові угоди, біржову торгів- лю тощо.

При всій важливості згаданих критеріїв ринків слід зазначити, що його конституюючими факторами є попит, пропозиція, ціна, конкуренція.

Попит — це виражена в грошовій формі суспільна потреба.

модії зазначених категорій, разом з відповідними характеристи- ками реалізуються як закони.

Суть закону попиту полягає в тому, що зниження цін на това- ри і послуги призводить до підвищення попиту на них, а при рос- ті цін попит зменшується. Реакція попиту на зміну ціни визначає еластичність попиту. Еластичним він буває, коли розмір попиту змінюється на більший процент, ніж ціна; нееластичним — коли платоспроможна потреба покупців не реагує на зміну цін. Крім ціни, на динаміку попиту впливають такі нецінові фактори: зміна смаків та уподобань споживачів, зміна числа покупців, зміна до- ходів споживачів та їх очікувань щодо цін і доходів та ін.

Сутність закону пропозиції полягає в тому, що підвищення цін за інших рівних умов збільшує пропозицію товарів. Вища ціна призводить до зростання норми прибутку, що створює сприятли- ві умови для розвитку і вдосконалення виробництва. Зниження цін діє в зворотному напрямі — веде до зменшення пропозиції. Пропозиція еластична, коли вона змінюється більшою мірою, ніж ціна. Пропозиція нееластична, якщо ступінь її зміни (в процен- тах) менше за рівень зміни ціни. До нецінових факторів, що впливають на динаміку пропозиції, належать зміни: цін на ресур- си; податків і субсидій; цін на інші товари; числа виробників; структури пропозиції.

Взаємодія попиту і пропозиції визначає ринкову кон’юнктуру.

При цьому виникають такі основні варіанти ринкової ситуації:

1. Попит перевищує пропозицію. Причини: ріст грошових при- бутків, виробництво непотрібної продукції, штучне зниження цін. Наслідки: криза недовиробництва, ріст цін, спекуляція. Вихід: стримування зростання доходів, збільшення виробництва, підви- щення цін на дефіцит.

2. Пропозиція перевищує попит. Причини: зайве виробництво, штучне підвищення цін, невисока якість товарів, дефіцит грошей та ін.

3. Рівновага попиту і пропозиції. Це оптимальна ситуація на ринку, те, до чого він постійно прагне. Тут товари і послуги про- даються за ціною ринкової рівноваги. Сила, що змушує виробниц- тво і ринок рухатися до рівноваги, є конкуренція. Взаємодія за- конів попиту, пропозиції, ціни, конкуренції визначає появу і дію механізму ринкового саморегулювання.

Вивчення механізмів функціонування ринку робить необхід- ним повернення, але вже в новій якості, до теорії граничної кори- сності. Справа в тому, що фундатори теорії граничної корисності

(Є. Бем-Баверк, Ф. фон Візер, К. Менгер) та їх послідовники на- магалися використовувати її в розробці законів ринку в цілому, зокрема при дослідженні її впливу на попит, пропозицію і т. д. Основні положення цієї теорії досить повно висвітлені в навчаль- ній літературі. Наприклад, досить вдалу інтерпретацію її дає В. З. Балікоєв^*. Перед тим, як зрозуміти суть теорії граничної ко- рисності, необхідно засвоїти вихідні посилання: по-перше, висока ціна на товар зазвичай перешкоджає придбанню його покупцем, а низька ціна стимулює покупку. По-друге, при тих самих розмірах доходу споживача низькі ціни створюють ефект росту прибутку. Реальні доходи споживача дійсно зростають, і саме це явище на- зивається ефектом доходу. По-третє, при споживанні супутних товарів зниження ціни на один з них стимулюватиме ріст його споживання. Він заміщатиме собою інші, більш дорогі товари в структурі споживання покупця, стаючи привабливішим через відносну дешевину. Це явище називається ефектом заміщення. По-четверте, грошові доходи споживачів, за рідкісним винят- ком, завжди обмежені. Отже, вони мають стримуючий ефект що- до споживачів. По-п’яте, потреби людей у принципі безмежні. До того ж з багатьох об’єктивних причин вони мають схильність до зростання. Проте окрему потребу в конкретному товарі можна задовольнити.

Потреби мають свою напругу, яку протягом визначеного про- міжку часу необхідно задовольнити.

зана ще й з поняттям рідкості.

Вартість усього товарного запасу можна виміряти, зрозумі- вши методологію маржиналізму в порівнянні з теорією трудо-

^* Див.: Общая экономическая теория: Учеб. пособие. — Новосибирск: ЮКЭА, 1998. — С. 159—160.

вої вартості. Представники останньої виходили з логічного ла- нцюжка: виробництво — розподіл — обмін — споживання, тобто з тієї принципової позиції, що праця є джерелом будь- якого багатства.

Маржиналісти до економічної дійсності підійшли з іншого, зворотного боку: споживач — потреба — корисність — попит — пропозиція (виробництво). Принципова відмінність цього пі д- ходу полягає у формуванні потреб людини, розміщення їх у центрі будь-якого виробництва як головної мети економічної діяльності. Адже заради людини і для її блага здійснюється будь-яке виробництво, тобто людина і є критерієм розвитку економіки.

Разом з тим у теорії граничної корисності однозначного кіль- кісного визначення цінності немає. Проте маржиналісти дійшли до узагальненого висновку: цінність (вартість) блага формується при зустрічі граничних оцінок корисності блага покупцями і про- давцями. Отже, ціни на товари формуються на базі попиту і про- позиції.

Об’єктивну класичну економічну теорію із суб’єктивістським маржиналізмом органічно поєднав А. Маршалл у знаменитому, всім добре знайомому «хресті Маршалла». У ньому пропозиція пояснюється з погляду процесу виробництва, а попит — з погля- ду граничної корисності блага. Сам же зв’язок корисності і ціни добре відстежується в падінні кривої попиту. Очевидно, що при зниженні граничної корисності внаслідок насичення потреби по- купець одержуватиме додаткові одиниці даного товару тільки при зниженні ціни на них.

Природно, споживач, розпоряджаючись певним доходом і ви- значеним набором потреб, намагатиметься так розподілити дохо- ди згідно із задоволенням потреб, щоб отримати з тих товарів, що купуються, максимальну загальну корисність за мінімальних витрат.

Недоліки теорії граничної корисності полягають у такому: вона є теорією суб’єктивістською; виходить з дослідження суб’єктив- них оцінок товарів абстрактним споживачем; доводить, що гра- нична корисність впливає на ціну, а то й визначає її. Насправді ж ціни на товари відомі. Раз товар уже зроблений і виробник зазнав відповідних витрат, що і є головною субстанцією вартості (ціни), а у вартості (ціні) товару вже «сидить» вартість додаткового про- дукту, то гранична корисність мало що може змінити, тим більше визначити ціну. Гранична корисність не може пояснити ні закону ціноутворення, ні закономірностей розвитку ринку. Отже, мар-

жиналісти жодним чином не можуть пояснити виробництво і збі- льшення національного багатства, додаткового продукту. За їх словами виходить, що підприємець (продавець) має прибуток, якщо покупець оцінює корисність продукту вище, ніж він обі- йшовся виробнику. А якщо ні? І де знаходиться те джерело опла- ти продукту або блага в покупця, навіть у разі високої оцінки ко- рисності товару, якщо попередньо немає виробництва додаткового продукту?

Досягненнями теорії граничної корисності є: можливості впли- ву споживача у певному (обмеженому) ступені на ціну, а отже, на поведінку виробника у коротко- і довгостроковому періодах. На- приклад, при вирішенні питання про те, до яких пір потрібно буде виробляти той чи інший товар, або скільки потрібно додатково ви- тратити ресурсів, щоб виробити додаткову (граничну) одиницю товару, і т. д. Тут саме теорія граничної корисності виявляється на місці, оскільки досить точно допомагає визначити ступінь і межі ефективності даного виробництва. Очевидно, що вона також дає змогу провести точніший аналіз попиту, рівноваги споживача, а отже, загальної ринкової рівноваги.

Теорія граничної корисності знайшла своє місце в економічній науці і досить широко застосовується в економічних досліджен- нях. Перебільшувати її роль не варто, але й принижувати її зна- чення немає необхідності. Не потрібно протиставляти її іншим економічним теоріям, тим паче трудовій теорії вартості. Перша — теорія граничної корисності — аналізує і конкретизує лише окремі сторони ринкової системи і має більш прикладний харак- тер. Остання аналізує економічну систему в цілому, носить фун- даментальний і загальний характер. В цілому ж вони доповню- ють одна одну.