<<
>>

§ 1. Сутність, зміст і види витрат виробництва

Будь-яке виробництво завжди пов’язане з витратами, оскільки це — процес використання факторів виробництва, які втілюються у створеному продукті (товарі, послузі). Останній, як відомо, характеризується споживчою вартістю (корисністю) і трудомісткістю, тобто певною кількістю затрат уречевленої та живої праці.

У підсумку вони і становлять вартість товару чи по- слуги. Частина їх вартості, яка втілює вартість уречевленої праці (засобів виробництва), існує ще до процесу виробництва. Вона лише переноситься на виготовлений товар у вигляді вартості ма- теріальних витрат. Жива праця людини створює чистий про- дукт — понад вартості перенесених на товар матеріальних ви- трат. Зрозуміло, що процес виробництва має безперервно повто- рюватись, а це можливо лише тоді, коли його фактори відтворюються. Частка вартості, яка авансується для постійного функціонування виробництва, визначається як витрати виробни- цтва.

Соціально-еконо- мічний зміст ви- трат виробництва
Необхідно розрізняти суспільні витрати і витрати підприємства. Сукупність матеріа- льних витрат уречевленої праці (вартість спожитих засобів виробництва) та витрат живої праці (необхідної і додаткової), що

характеризує вартість виробництва товару для суспільства, ста- новить суспільні витрати.

Сукупність матеріальних витрат уречевленої праці та витрат частки живої (необхідної) праці, тобто капіталу, що формує вар-

тість виробництва товару для підприємства, називають витра- тами підприємства.

Схематично це зображено на рис. 1, з якого видно, що в прин- ципі витрати суспільства перевищують витрати підприємства на величину вартості додаткового продукту (валового прибутку).

Таким чином, витрати підприємця (підприємства) на створен- ня товарів нетотожні витратам суспільства.

Рис.

1. Структура вартості товару

Витрати виробництва — це грошовий вираз тих затрат під- приємства (фірми), які показують, у що обходиться для нього створення відповідної продукції (товарів, послуг). До таких ви- трат належать елементи різних факторів виробництва, які вико- ристовуються в даному виробничому процесі. Основні з них: ви- трати на оплату живої праці (заробітна плата працівникам та підприємцям); витрати на придбання та утримання виробничих будівель, а також машин — обладнання, верстатів тощо (засобів праці); витрати на оплату природних ресурсів (землі, води, кори- сних копалин), що використовуються у виробництві як сировина та матеріали (предмети праці); витрати на оплату енергоносіїв (нафти, газу, вугілля, електричної енергії) та ін. — також предме- тів праці тощо.

У матеріально-речовій структурі витрат в міру економічного розвитку змінюються як якісні параметри її елементів, так і функ- ціональна роль основних з них. Тенденції таких змін зумовлю- ються науково-технічним прогресом.

У реальній господарській практиці існують об’єктивні причи- ни, які пояснюють формування витрат виробництва як самостій- ної економічної категорії. В основі цього процесу лежать еконо- мічна відокремленість господарюючих суб’єктів (підприємств) і необхідність забезпечення їх простого відтворення. Підприємст- ва-товаровиробники відносно економічно відокремлені один від одного як власники факторів (засобів) виробництва і створюва- ного ними продукту (товару). Подібне має місце навіть у межах однієї форми власності, наприклад у державному секторі, а тим більше — приватному.

Водночас речовий зміст витрат виробництва на різних етапах економічного розвитку має й різну суспільну форму. Так, в умовах простого товарного виробництва ці витрати вимірювалися вартістю спожитих матеріальних факторів виробництва. Разом з витратами праці безпосереднього індивідуального товаровиробника в формі суспільно необхідних затрат вони збігалися з вартістю товару.

Витрати виробництва як економічна категорія досліджувались багатьма вченими.

Істотний внесок свого часу було зроблено представниками трудової теорії вартості, зокрема К. Марксом в третьому томі «Капіталу». Він розглядав капіталістичні витрати виробництва як затрати капіталіста-підприємця на заробітну пла- ту, матеріали, сировину, пальне, амортизацію засобів праці та ін. Тобто витрати виробництва — це сума затрат минулої (уречевле- ної) та частки живої праці, яка необхідна для виготовлення пев- ного виду товару потрібної якості при досягнутому рівні розвит- ку виробництва. За Марксом, капіталістичні витрати виробництва є відокремленою часткою суспільно необхідних витрат на вироб- ництво товару (його вартості).

Формулу вартості товару (W) він позначав:

W = C + V + M,

де С — вартість спожитих засобів виробництва;

V — вартість необхідного продукту (вартісний еквівалент за- робітної плати);

M —вартість додаткового продукту (приріст вартості щодо вартості необхідного продукту).

Звідси — формула капіталістичних витрат виробництва, яка має такий вигляд:

К = С + V,

де К — капітал, авансований підприємцем у виробництво.

Але Маркс розрізняв авансовані затрати капіталу і виокрем- лював їх від поточних витрат виробництва. Останні — це витрати на виробництво даної готової продукції на відміну від одноразо- вих затрат, пов’язаних з авансуванням капіталу, який потрібний для первісної організації виробничого процесу.

Важливим науковим доробком для подальшого дослідження цієї проблеми економічною наукою стало поєднання елементів С і V в одній категорії «витрати виробництва». При цьому слід враховувати, що мета дослідження в автора «Капіталу» була спе- цифічною. Вона пов’язувалась з його наміром всебічно розкри- ти особливості найманої праці, вираженої в категорії «капіталіс- тичні витрати виробництва».

Марксова теорія витрат виробництва є конкретизацією аналізу процесу створення вартості, котру, як уже зазначалось, він трак- тував як результат суспільно необхідної праці, втіленої в товарі. З усіх сукупних затрат Маркс виокремлював витрати на вироб- ництво товарів.

Окрім них, він також аналізував і витрати, пов’я- зані з реалізацією товару. Це — витрати обігу, які поділяються на чисті, пов’язані безпосередньо з купівлею-продажем (заробітна плата працівників торгівлі, утримання торгових приміщень, рек- лама тощо) та додаткові затрати (на транспортування, упаков- ку, фасування та ін.). Маркс виходив з того, що вартість товару утворюють витрати виробництва і ті витрати обігу, котрі фактич- но являють собою продовження процесу виробництва у сфері обігу, тобто додаткові витрати.

При дослідженні витрат виробництва Маркс перейшов потім і до іншої проблеми — аналізу утворення середньої норми прибу- тку на рівновеликий капітал.

Західні дослідники (в т. ч. й сучасні) розглядають витрати ви- робництва під кутом зору підприємця-господарника. Розв’язан- ням теоретичних завдань щодо обґрунтування оптимальної стра- тегії фірми досягається ще одна мета, яку свого часу відмітив К. Маркс, — обґрунтувати принцип одержання рівного доходу на кожну грошову одиницю (долар, франк, марку і т. п.), вкладену в будь-який фактор виробництва. Таким чином, сучасні дослідники ринкового господарства отримали той самий результат — утво- рення середньої норми прибутку. При цьому політична економія зблизилась з математикою, де часто трапляються випадки розв’я- зання однієї і тієї ж задачі різними способами.

У ринковій (капіталістичній) економіці соціально-економічна сутність витрат виробництва виявляється в тому, що вони відо- бражають економічні відносини між господарюючими суб’єк-

тами не просто з приводу затрат праці (уречевленої та живої) на виготовлення продукції, а власне — відносини з приводу витрат капіталу. Адже він акумулює всі чинники виробництва.

За умов соціально орієнтованої ринкової економіки завдяки її демократизації, застосуванню акціонерних і партнерських форм господарювання поступово «нівелюється» протистояння між пра- цею і капіталом. До речі, антагонізм між ними К. Маркс та його послідовники абсолютизували.

У другій половині XX ст. в розвинутих країнах відносини на- йманих працівників і підприємців дедалі більше набували цивілі- зованих форм співробітництва, тобто відбувалися зміни в соціа- льно-економічному змісті витрат виробництва.

Сучасна економічна теорія значно поглибила і конкретизувала аналіз витрат виробництва, що знайшло своє відображення і в на- вчальній літературі (див. підручники американських економістів Кемпбела Р. Макконнелла і Стенлі Л. Брю; Едвіна Дж. Долана і Дейвіда Е. Ліндсея та ін.). Названі автори зміст, місце і роль ви- трат виробництва розглядають не просто в абстрактно-теоретич- ному, а в прикладному аспекті — як складовий елемент ціни, ко- тра формується в ринковому механізмі на основі змін попиту і пропозиції. Під поняттям «витрати виробництва» вони розуміють економічні витрати, які включають усі платежі власникам ресур- сів, щоб гарантувати стабільні поставки цих ресурсів для відпо- відного виробничого процесу. До них належать і зовнішні витра- ти, виплачувані на користь постачальників, незалежних стосовно даного підприємства, а також внутрішні витрати, які становлять компенсацію за самостійне використання власних ресурсів. (Од- ним з елементів внутрішніх витрат, з точки зору їх трактування в економікс, є нормальний прибуток підприємця, що розглядається як винагорода за виконувані ним функції.)

<< | >>
Источник: Бєляєв О.О., Бебело А.С.. Політична економія: Навч. посібник. — К.: КНЕУ,2001. — 328 с.. 2001

Еще по теме § 1. Сутність, зміст і види витрат виробництва:

- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Международные экономические отношения - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Размещение производительных сил (РПС) - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика зарубежных государств - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -