§ 1. Засади теоретичного аналізу змішаної економічної системи

У попередньому матеріалі було дано теоретичне ви- значення поняття «економічна система» в цілому та її основних складових, а також наведено характеристику загальних принци- пів їх взаємозв’язку та форм вияву в реальній практиці.

Відомо, що будь-яка економічна система, особливо ринкова, побудована на поділі повноважень і прав прийняття економічних рішень між різними державними структурами (інституціями) та окремими господарюючими суб’єктами. Ці повноваження і права по-різному поділяються в різних економічних системах. Так, у ринковій економіці основна маса факторів виробництва перебу- ває у власності самих суб’єктів господарювання, а не держави, як це має місце, наприклад, в адміністративно-командній (або пла- новій) економіці. У ринковій системі державні інституції мають право розпоряджатися майном, факторами виробництва і товара- ми настільки, наскільки вони спроможні купувати їх. Більше то-

го, в плюралістичному демократичному суспільстві фінансова та економічна сфери мають бути поставлені під дійовий контроль суспільства (держави).

Ринкова економіка, особливо у теоретичному аспекті уо- соблює свободу економічного вибору, яка передбачає вільний вибір професії, роду занять, свободу виробництва та продажу товарів (послуг), у т. ч. робочої сили, досконалу конкуренцію тощо.

Щодо адміністративно-командної економічної системи, то в ній, як уже зазначалося, господарюючі суб’єкти мають такий ступінь свободи, який вважають прийнятним державні особи та інституції, котрі приймають політичні рішення.

Проміжне положення між цими полярними полюсами посідає так звана змішана економіка, яка в загальному розумінні поєд- нує різні форми власності та господарювання, а також ринкові принципи конкуренції і державного регулювання.

Досить плідним для теоретичного аналізу і чіткого розумін- ня даної проблеми є загальне визначення економічної (госпо- дарської) системи як особливим чином упорядкованої системи зв’язків між виробниками і споживачами економічних благ.

рішуватися у будь-якому суспільстві.

Можна стверджувати, що різні суб’єкти господарських (еко- номічних) систем в історії людства, будь то первісна община, ра- бовласницька латифундія, феодальний фільварок, капіталістичне чи соціалістичне підприємство, — це різним способом вмонтова- ні у суспільне виробництво інформаційні системи. Від характеру їх взаємозв’язків і залежить спосіб розв’язання трьох згаданих глобальних завдань економіки.

Хто і яким чином здійснює координацію діяльності економіч- них суб’єктів у процесі їх повсякденної господарської діяльності?

Економічна теорія розглядає два основних способи координації такої діяльності: спонтанний (або стихійний) та ієрархію (від гр. hieros — світовий, та archē — влада, тобто розташування час- тин чи елементів цілого в порядку від вищого до нижчого).

У спонтанних порядках інформація, яка необхідна виробни- кам і споживачам, передається шляхом цінових сигналів. Саме зниження чи зростання цін на виробничі ресурси, економічні блага підказують господарським агентам (cуб’єктам), в якому напрямі діяти, тобто що, як і для кого виробляти. Спонтанний економічний порядок виник природним шляхом у ході розвит- ку ринкових відносин. Таким чином, ринок це і є спонтанний по- рядок.

Але існує й інший спосіб інформації про те, що, як і для кого виробляти.

За своєю суттю ієрархія на макрорівні ґрунтується не на ціно- вих сигналах, а на владі, персоніфікованій в особі центрального державного органу.

У сучасному реальному житті спостерігається співіснування, часто органістичне, стихійних порядків та ієрархій.

дане поняття трактується неоднозначно. Нині часто, особливо у вітчизняних виданнях, можна прочитати, що така економіка — це просто набір (конгломерат) різних форм власності та відповідних форм господарювання. Звідси робиться висновок, що будь-яка перехідна економіка — це змішана економіка, у т. ч. й в Україні.

Але таке розуміння є поверховим підходом, про що свідчить й аналіз еволюції поглядів на розуміння проблеми.

Ідеї змішаної економіки виникли ще у ХІХ ст. Основою їх по- яви була життєва необхідність розв’язання соціальних проблем, які, за переконанням ряду авторів, могла вирішити лише держава. Слід зазначити, що родоначальником теорії змішаної економіки був А.

3) благодійницької, що функціонує з альтруїстичних намірів. Ці три господарські системи Вагнер потім поєднував у сукупну ор- ганізацію всього народного господарства.

Подальший розвиток теорія змішаної економіки дістала у пра- цях американських економістів, зокрема С. Чейза (йому належить і сам термін «змішана економіка»^*), Дж. Кейнса, Е. Хансена, П. Самуельсона та ін. Близька за своїм змістом до цієї теорії і те- орія «соціального ринкового господарства», основоположниками якої в повоєнні роки стали західнонімецькі економісти Л. Ерхард, В. Ойкен та ін. Так, згідно з трактуванням П. Самуельсона змі- шана економіка — це використання в системі вільного підприєм- ництва держави та її інститутів. Він пише: «Наша економічна си- стема (тобто американська. — Авт.) — це система вільного підприємництва, економічний контроль в якій здійснюється з бо- ку як суспільства (держави), так і приватних інститутів»^**.

Однак логіка аналізу проблем цієї економічної системи підка- зує, що найбільш прийнятною трактовкою поняття «змішана економіка» є інтерпретація Е. Хансена, оскільки він поєднує риси

«державного добробуту» і функції національного (державного) планування та ринкового саморегулювання. Тут автор відзначає, на нашу думку, одну з конституюючих ознак змішаного суспіль- ства — соціальну спрямованість економіки^*** за умови високого розвитку її виробничого потенціалу.

^* С. Чейз розрізняв чотири моделі економічного устрою суспільства: 1) неупо- рядкована змішана система; 2) керована змішана система; 3) автоматично конкуре- нтна система і 4) авторитарна держава з централізованим плануванням (див.: Chase

S. The Tyranny оf words. — New York, 1938. — P. 280.

^** Самуельсон П. Економікс. — М., 1964. — С. 53.

^*** Ще в давні часи біблейське вчення акцентувало увагу на соціалізації діяль- ності людей, оскільки аксіомою є те, що процес виробництва (про що стверджує і марксизм) без орієнтації на споживача втрачає сенс (мету).

Бідна країна не може мати змішаної економіки, оскільки остання є основою держави загального добробуту. Високорозви- нута економіка виступає підґрунтям для формування поліформі- чного суспільства, де основна форма політичної влади — демок- ратія, а також панує громадянський характер суспільного устрою, у центрі якого перебуває людина.

Все це гарантує економічні, політичні, духовні права і свободи особи. При цьому слід розуміти, що соціалізація економіки — це, з одного боку, перманентний процес, а з іншого — прогресую- чий. Він не є застиглим станом суспільства, а динамічно напов- нюється новим позитивним змістом як за формою, так і часовим виміром.

Таким чином, стосовно предмета нашого аналізу, тобто змі- шаної економіки, системоутворюючими її складовими є: високий економічний потенціал суспільства; забезпечення на його основі загального добробуту населення; раціональне поєднання держав- ного регулювання з ринковим саморегулюванням.

Функціонування цієї системи відбувається через органічний взаємозв’язок названих складових, а розвиток — через якісні та кількісні зрушення в самій системі.

· багатосекторність і поліформізм в еконо-

міці;

· взаємодію та взаємопереплетіння її секторів і форм господа- рювання;

· рухливість у часі і просторі механізму господарювання;

· перехід одних форм в інші, що забезпечує гнучкість і ціліс- ність системи;

· відносну стійкість і стабільність на основі збалансування різ- норідних економічних інтересів;

· здатність амортизувати циклічні коливання, запобігати гли- боким економічним спадам і пом’якшувати соціальні конфлікти;

· економічну свободу і економічну рівність господарюючих суб’єктів.

Таким чином, органічний характер змішаної економіки прояв- ляється у тому, що вона являє собою не просто співіснування і паралельний розвиток різних секторів господарювання, а їх супе- речливу єдність: взаємопроникнення, взаємопереплетіння і взаєм- ний перехід одного типу господарювання в інший. Подібне засві-

дчує, що така система — це не просто конгломерат форм власно- сті та господарювання, а нова соціально-економічна якість.

Відповідна комбінація різних секторів, форм і типів господа- рювання, механізмів його регулювання дозволяє одержати ту чи іншу національну модель руху до змішаної економіки. Різнома- нітність її типів визначається насамперед такими групами фак- торів:

По-перше, конкретними формами реалізації універсальних принципів функціонування змішаної економіки — державного регулювання і ринкового саморегулювання.

По-друге, специфічними для кожної країни умовами і форма- ми становлення цього типу економіки (політичними, економіч- ними, культурними, соціально-психологічними тощо).

По-третє, етапом, на якому перебуває країна при переході до змішаної економіки, зокрема ступенем завершеності технологіч- ної та структурної перебудови.

Тому існує цілий ряд національних і регіональних моделей змішаної економіки. Про це свідчить і досвід функціонування економік розвинутих країн світу, який дає підстави стверджува- ти, що їх господарські системи слід розглядати і вивчати не лише із загальних позицій, а й враховувати специфічні форми прояву— в тій чи іншій державі. Ці форми можуть змінюватись у часі та залежно від багатьох обставин.

З точки зору теорії та практики в економічній літературі прий- нято виокремлювати американську, або ліберальну, модель, нео- ліберальні моделі Західної Європи (німецьку, шведську та ін.), японську, моделі нових індустріальних країн Південно-Східної Азії (Південна Корея, Тайвань, Сінгапур та ін.). Кожна з цих мо- делей має свої специфічні особливості, спрямованість, але досить ефективно функціонує у відповідній країні чи на континенті.

Основними критеріями, на базі яких визначається специфіка різних моделей господарювання, є: цільове спрямування еконо- міки; форми і структура власності (зокрема, питома вага держав- ної власності); важелі і форми втручання держави в економіку, які зрештою розрізняються співвідношенням державного і приват- ного секторів, їх структурою і значенням, а також методами і ком- бінаціями взаємодії при регулюванні економічних процесів на різних рівнях. Тому неправомірно буде зводити єдиний узагаль- нюючий критерій «змішаності» економіки лише до структури (питомої ваги) різних форм власності, в т. ч. й до частки держав- ного сектора в національному капіталі чи у ВВП, як і до питомої ваги зайнятих на державних підприємствах.

У даному аспекті економікс робить акцент на важливості (дійо- вості) функцій держави, а не на розмірах державного сектора або частці витрат держави у бюджеті країни. Зокрема, в Японії відно- сно незначна частка державної власності, але через систему по- датків, кредитів, фінансів, тобто економічних важелів (інструме- нтів) державне втручання в економіку було досить ефективним і сприяло динамічному переходу країни від індустріальної до пост- індустріальної стадії.

Західні економісти-фахівці досліджують і такий важливий фак- тор, як якість державного втручання в економіку. Під цим розу- міється залежність ефективності державного втручання від хара- ктеру, організації та способу і дійовості функціонування державних інститутів.