ВИСНОВКИ
У дисертації подано теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, яке полягає в обґрунтуванні напрямків удосконалення розпорядження майном боржника у процедурі банкрутства для підвищення ефективності підготовки і визначення необхідних правових підстав щодо переходу до наступної судової процедури банкрутства.
1. Проведено періодизацію розвитку інституту розпорядження майном боржника в умовах неплатоспроможності боржника, серед яких виокремлено етапи відокремлення процесу майнових стягнень від особи боржника й започаткування контролю органів публічної влади над цим процесом; врегулювання відносин банкрутства через спеціальні статути, уложення; становлення правового підґрунтя для захисту публічних інтересів у відносинах банкрутства, застосування заходів, направлених на відновлення платоспроможності боржника. Відновлюючи інститут банкрутства після тривалої перерви в його застосуванні, що припадає на радянський період, незалежна Україна звернулася спочатку до прокредиторської моделі, потім задекларувала перехід до продебіторської, натомість фактично нинішня модель може бути розцінена як нейтральна, оскільки на практиці передбачених важелів недостатньо для забезпечення відновлення платоспроможності боржника. Визначено як напрям розвитку правового регулювання відносин у процедурі розпорядження майном боржника посилення правового захисту інтересів боржника за допомогою розширення правових можливостей пошуку і винайдення шляхів відновлення платоспроможності.
2. Виявлено функції розпорядження майном боржника як судової процедури банкрутства (регулятивна, контрольна-наглядова, забезпечувальна та аналітична) та систематизовано особливості цієї процедури, обумовлені ними, серед яких: обов’язковість введення процедури розпорядження майном боржника; наявність мораторію на задоволення вимог кредиторів, що визначає підстави участі та обліку грошових зобов’язань кредиторів до боржника; обмеження господарської компетенції при здійсненні господарської діяльності; наявність розпорядника майна; наявність граничного строку щодо вимог кредиторів, які подають заяви з грошовими вимогами до боржника; створення подальшого прокредиторського або продебіторського напряму розгляду справи про банкрутство боржника.
Конкретизовано мету судової процедури розпорядження майном боржника, яка пов’язується зі здійсненням контролю і нагляду у цій процедурі, націлених на забезпечення відновлення платоспроможності боржника. Обґрунтовано, що забезпечення балансу прав та інтересів сторін та інших учасників у процедурі розпорядження майном боржника вимагає посилення правового захисту боржника у цій процедурі та спрощення її для суб’єктів малого підприємництва, так само як і некомерційного господарювання, з урахуванням гарантій Конституції України щодо рівності прав.3. Узагальнено особливості механізму забезпечення вимог кредиторів та їх майнових інтересів, що застосовуються до боржника у процедурі розпорядження майном боржника, запропоновано класифікацію заходів забезпечення, які можуть бути використані при розгляді справ про банкрутство, на ефективні та малоефективні. Розроблено пропозиції щодо розширення можливостей забезпечення відновлення платоспроможності боржника, у тому числі - визнання договорів та актів недійсними, якщо останні прийняті у процедурі розпорядження майном боржника органами управління боржника стосовно зміни його організаційно-правової форми у межах цієї процедури банкрутства, а також скасування будь-якого арешту з майна боржника.
4. Обґрунтовано пропозиції щодо участі поточних, а також заставних кредиторів у процедурі розпорядження майном боржника, застосування щодо них поняття «неконкурсного» кредитора. Аргументовано доцільність застосування цього поняття в Законі про банкрутство для визначення правових підстав участі поточних та заставних кредиторів, кредиторів з сумою неустойки (штрафу, пені), фінансових санкцій, моральної шкоди, судового збору у справі про банкрутство, кредиторів, вимоги яких внесено до реєстру вимог кредиторів окремо, кредиторів, грошові зобов’язання яких погашаються в ліквідаційній процедурі у шосту чергу.
Обґрунтовано пропозиції щодо підвищення правового захисту його інтересів для забезпечення відновлення платоспроможності, зокрема, запропоновано передбачити право боржника на подання до суду: заяви при загрозі неплатоспроможності не тільки за наявності безспірних вимог кредиторів, але і при наявності невиконаних договірних або фінансових зобов’язань перед кредиторами; заяви про визнання договорів недійсними в процедурі розпорядження майном боржника; на державну підтримку у вигляді надання податкових пільг, звільнення від оподаткування.
5.
Обґрунтовано висновок, що розпорядник майна має самостійний правовий статус суб’єкта організаційно-господарських повноважень, оскільки як фізична особа є суб’єктом незалежної професійної діяльності, що забезпечує здійснення судової процедури розпорядження майном боржника. У випадку припинення повноважень керівника боржника або його виконавчих органів управління та покладення повноважень керівника боржника тимчасово на розпорядника майна, останній підпадає під статус службової особи, але одночасно зберігає свій основний статус. Запропоновано встановити щодо кандидатури розпорядника майна додаткові фахові вимоги, а також надати додаткові процесуальні права, виходячи з його статусу як суб’єкта незалежної професійної діяльності, для забезпечення його незалежності передбачити міри запобігання конфлікту інтересів при вирішенні питань призначення розпорядника майна, виплаті арбітражному керуючому грошової винагороди та відшкодування йому витрат тощо.6. Виявлено правову природу зборів кредиторів як публічного суб’єкта організаційно-господарських повноважень щодо суб’єкта господарювання-боржника і комітету кредиторів як уповноваженого органа цього суб’єкта. Обґрунтовано публічно-правове регулювання їх правового статусу, направлене на узгодження та захист приватних і публічних інтересів. Для вдосконалення практики організації і проведення зборів кредиторів та голосування на них або на комітеті кредиторів рекомендовано здійснювати поділ конкурсних кредиторів за класами однорідних вимог. Запропоновано передбачити можливість задовольняти заяву чи скаргу кредиторів на рішення зборів (комітету) кредиторів, якщо було порушено інтереси більшості голосів конкурсних кредиторів при прийнятті таких протокольних рішень, що створює підстави для проведення повторних зборів (комітету) кредиторів.
7. Обґрунтовано обов’язок представників держави, органів місцевого самоврядування брати участь у справі про банкрутство суб’єктів господарювання, що мають суспільну цінність або особливий правовий статус, та прийняти невідкладні заходи щодо суб’єктів підприємницької діяльності, що мають такий статус.
Також доцільно передбачити право представників держави, органів місцевого самоврядування, трудового колективу боржника, інших носіїв інтересів брати участь у діяльності комітету кредиторів з правом вирішального голосу, поряд з представниками кредиторів, які становлять переважну більшість у складі комітету кредиторів, що створить додаткові важелі для відновлення платоспроможності таких боржників. З метою охоплення процедурою розпорядження майном боржника всіх суб’єктів запропоновано визначити в ст. 1 Закону про банкрутство в якості учасника провадження прокурора та керівника боржника.8. Аргументовано, що розпорядження майном боржника є самостійною стадією провадження, яка складається з судових етапів процесу (внутрішньої структури стадії) у підготовчому, попередньому, основному і підсумковому засіданні суду, на яких у найбільш раціональній формі знаходять свою реалізацію норми матеріального права та створюється логіко-послідовна регламентація правозастосовного процесу у справі про банкрутство.
9. Акцентовано, що процедура розпорядження майном боржника представляє собою сукупність етапів провадження (процесуальних дій і процесуальних відносин), направлених на реалізацію цілей і завдань цієї процедури. Аргументовано, що необхідність дотримання техніко-юридичного механізму процедури розпорядження майном боржника через окремі судові засідання (підготовче, попереднє, основне, підсумкове), створює підґрунтя раціональності, оптимальної узгодженості і збалансованості судового процесу у справі про банкрутство. При цьому на підсумковому та попередньому етапі відбувається узгодження інтересів кредиторів, а на основному та підсумковому – всіх інших заінтересованих учасників провадження. Надано основні характеристики змісту пропонованого розділу «Процедура розпорядження майном боржника» Кодексу про банкрутство.
На основі проведеного дослідження розроблено пропозиції щодо внесення змін і доповнень до ст. 1, ч. 5 ст. 11, ч. 2 та ч. 3 ст. 20, ч. 1 ст. 78, п. 1 ч. 2 ст. 114 та ряду інших статей Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».