Висновки до розділу 3
Право є багаторічною, ієрархічною і гнучкою юридичною структурою, що зачіпає в тому числі й її окремі юридичні утворення техніко юридичний механізм правового примусу (процесуальну форму), який визнаний забезпечити досягнення істини в господарській справі і захистити інтереси всіх її учасників.
У зв’язку з чим, на думку автора „конкурсний кредитор”, „конкурс” є взаємопов’язаними поняттями, що не можуть існувати самостійно, відокремлено один від одного, оскільки між ними існує спільний діалектичний, правовий і процесуальний зв’язок, що утворює «конкурсний процес» – як судове провадженням у справі про банкрутство, що починається з моменту порушення справи про банкрутство за загальним, спеціальним та спрощеним порядком.
Право звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство є частиною інституту господарсько-процесуального права, що регулює підстави і порядок захисту суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів. Процесуальним наслідком такого права стає винесення судового рішення, що є результатом саме судової діяльності щодо здійснення правосуддя. Можливість практичного здійснення такого права у особи (кредитора) залежить від відповідних передумов звернення до суду за судовим захистом свого інтересу у справі про банкрутство, які поділяються на матеріальні і процесуальні. Проведений аналіз господарсько-процесуальних норм у процедурі розпорядження майном боржника у справі про банкрутство свідчить про наявність комплексної матеріально-процесуальної природи правовідносин банкрутства, яка в процедурі розпорядження майном боржника поділяється на загальні, спеціальні та інші опосередковано регламентуючи її правові норми. Разом з тим, базовим джерелом правового регулювання банкрутства в Україні повинен стати спеціальний кодифікований акт ( Кодекс про банкрутство), в якому необхідно визначити окремий розділ «Процедура розпорядження майном боржника».
Вказане сконсолідувало б розгалужену систему норм, що містяться у правових актах різних рівнів і створило би достатні правові підставі для захисту матеріального інтересу кредитора та прав боржника, а також забезпечило виважене процесуальне регулювання справ про банкрутство, як на окремих процедурах банкрутства, так і в цілому інституту банкрутства.Діяльність господарського суду з розгляду справи про банкрутство здійснюється у певній послідовності, згідно визначених судових процедур банкрутства, які, створюють певні процесуальні стадії, що пов’язано з завданнями та визначеними принципами судового процесу у справі про банкрутство. Стадія провадження створює загальний правовій результат процедури розпорядження майном, а сукупність процесуальних вимог, які висуваються до дій сторін та учасників процесу говорить про окрему юридичну конструкцію – процесуальну форму. В судовій процедурі розпорядження майном боржника стадією провадження охоплюються процедурні етапи підготовчий, попередній, основний та підсумковий, що направлені на реалізацію цілей і задач цієї процедури через об’єднану систему процесуальних дій сторін, учасників процесу і господарського суду. Ці етапи створюють внутрішню структуру кожної стадії, на який в найбільш раціональної формі знаходять свою реалізацію норми матеріального права. Отже, тільки дотримання такого техніко-юридичного механізму створює підґрунтя раціональності, оптимальної узгодженості і збалансованості судового процесу у справі про банкрутство і надає в цієї процедурі можливість виявити правові засоби та умови для відновлення платоспроможності боржника і підстави захисту інтересу кредитора.
Проведене дослідження також показує про необхідність застосування про дебіторського напрямку у справі про банкрутство щодо окремих категорій суб’єктів підприємницької діяльності боржників, що мають суспільну цінність або особливий статус, та до великих підприємств, за класифікацією яка визначена у ст. 55 ГК України, з метою створення належного захисту публічних та приватний інтересів у процедурах банкрутства, що стане корисним для держави і суспільства в цілому та запобігатиме завданню великої шкоди суспільним відносинам. Відносно малих та середніх підприємств, за класифікацією яка визначена у ст. 55 ГК України, найбільш оптимально обґрунтованим напрямком у справі про банкрутство стає перехід від процедури розпорядження майном боржника до процедури судової ліквідації (прокредиторська направленість).
Результати наукової новизни, викладені у третьому розділі дисертації, опубліковані автором у наукової статті [98, с. 703-709].