Бальнеологічні ресурси
У межах області сформувалися три курортно-рекреаційні райони - Одеський, Білгород-Дністровський та Татарбунарський. Функціонують курорти: Одеса, Куяльник, Кароліно-Бугаз (в Одеському рекреаційному районі), Білгород-Дністровський, Сергіївка, Лебедівка, Затока (в Білгород- Дністровському), озеро Сасик (в Татарбунарському) та інші.
Лікувально-діагностичний процес і організація відпочинку у закладах санаторно-курортного господарства здійснюється на основі природних та преформованих чинників. Бальнеологічні чинники включають ванни, пиття мінеральних вод, лікувальні грязі. Крім цього, фізіотерапевтичні чинники санаторно-курортного лікування включають електромагнітну, променеву і вібраційну дію.
В межах території Одеської області розташовано кілька провінцій з мінеральними водами: азотні різного іонного складу (термальні), хлоридні, натрієві і кальцієво-натрієві - у центральній частині області, на півночі - сульфатні різного катіонного складу та гідрокарбонатно-сульфатно- хлоридні натрієві, у південній частині - метанові та азотно-метанові (гідрокарбонатно-хлоридні натрієві, кальцієві та магнієво-кальцієві) (табл. 2.14) [23].
Даний тип мінеральних вод об’єднують у групу мінеральних вод без специфічних компонентів та властивостей. Метанові та азотно-метанові хлоридно-гідрокарбонатні натрієві води з мінералізацією 3,0 г/дм3 поширені в районі курортів Сергіївка, Затока та Приморське. Розташовані на глибині 200-300м у вапнякових породах (табл. 2.14).
Крім цього, наявні бромні мінеральні води, що вміщують не менше 25,0 мг/дм3 брому із загальною мінералізацією до 10,-15,0 г/дм3 (табл. 2.15). бромні води приурочені до пісків та алевролітів палеогену, у середньому на глибині до 550 м. Мають хлоридний натрієвий склад і мінералізацію до 23,0 г/дм3 з вмістом брому до 52,0 г/дм3.
Мінеральні води Куяльницького родовища безбарвні, слабосолонуваті, без специфічних запахів, мало мінералізовані.
Таблиця 2.14
Родовища лікувальних вод без специфічних компонентів та властивостей [10]
Основними медичними показаннями приймання лікувальної води даного родовища є:
- функціональні захворювання шлунка і двадцятипалої кишки;
- хронічні гастрити;
- хронічні гепатити тощо [8].
Бромні мінеральні води спричиняють болезаспокійливу дію, сприяють покращенню кровообігу, нормалізації функцій центральної нервової системи, щитовидної та інших ендокринних залоз, обміну речовин. Використовуються для ванн (загальних та місцевих), купання у басейнах, зрошенні, кишкових промиваннях, компресах, застосовуються для електрофорезу, для питного лікування.
Медичні показання стосуються лікування захворювань серцево- судинної та нервової систем, опорно-рухового апарату, шлунково- кишкового тракту, гінекологічних, шкірних, ендокринних та інших захворювань.
Мінеральна вода «Одеське-1» мало мінералізована, сульфатно- гідрокарбонатно-хлоридна натрієва. Основними показаннями є лікування вірусних гепатитів, токсичних гепатитів, хронічної виразки шлунка [8].
Таблиця 2.15
Родовища бромних мінеральних вод на території Одеської області [10]
Також лікувально-столові води на території області пов’язані з родовищем «Чабанка», що характеризуються як слаболужні, холодні, малої мінералізації, а показаннями до приймання води є хронічний гастрит, холецистит.
У районі Ленселища є родовище «АкваЛібра» - холодні слабо лужні води, малої мінералізації, які також лікують гастрит, холецистит, хронічний гепатит.
Важливою складовою бальнеологічних ресурсів також є лікувальні грязі (пелоїди) (табл. 2.16).
На території Одеської області поширені мулові сульфідні лікувальні грязі приморського підтипу, які використовуються для лікувальних цілей у вигляді ванн, аплікацій тощо. Родовища лікувальних грязей переважно приурочено до лиманів та озер Дунай-Дністровської групи.
Грязі Одеського регіону активно використовуються для лікувальних цілей. Курорт Сергіївка використовує грязі Будацького, курорт Куяльник - Куяльницького лиману. Донні відкладення Куяльницького лиману переважно складаються з мулу, піску, глини. Лікувальні грязі (чорний та темно-сірий мул) займає центральну, глибоководну частина лиману, прибережні ділянки складені пісками, глинами і зеленувато-сірими мулами. Грязьове поле поблизу с. Красносілка становить 3,4 км, у північній частині лиману - до 1 км, потужність чорного мулу складає 0,29 м, темно-сірого - 0,16 м. Максимальна потужність грязей у районі колишніх соляних промислів (чорного мулу - 0,4-0,6 м, темно-сірого - 0,70,8 м), у районі с. Красносілки досягає 1,0 м. Лікувальні грязі лиману слабосульфідні високо мінералізовані, хлоридні магнієво-натрієві мулові. Мають значну в’язкість, зволоженість складає 14-57%. Ропа і грязьовий розчин є високомінералізованими хлоридними магнієво-натрієвими водами з мінералізацією 85-95 г/л.Таблиця 2.16
Лікувальні грязі Одеського регіону [11]
Хаджибейський лиман характеризується слабко лужними грязями з рН 7,45-8,00, з високою вологомісткістю, з вмістом вологи 65-75%, з високим вмістом сірководню. Склад ропи та грязьового розчину складають хлоридні магнєво-натрієві води з мінералізацією 5,4-5,8 та 10,0-12,0 г/л [11].
Приморські мулові сульфідні грязі характеризуються значним вмістом сульфідів, чорним та темно-сірим кольором з високою мінералізацією грязьового розчину (20 г/л і більше). Муловим сульфідним грязям властиві бактерицидні, адсорбуючі характеристики, здатність знищувати патогенну флору.
2.4.