Економічний потенціал регіонального розвитку як категорія
З точки зору сучасної економічної думки поняття економічного потенціалу характеризується як складна, комплексна категорія, що має соціально-економічний, економіко-історич- ний та еколого-економічний характер.
Так, поняття “потенціал” являє собою похідну від латинського “Potentia“ — сила і характеризує собою в самому широкому розумінні сукупні можливості щодо виробничої діяльності всіх продуктивних сил суспільства.На протязі різних історичних етапів функціонування продуктивних сил поняття економічного потенціалу включало в себе різні набори складових, серед яких в останній час в обов'язковому порядку враховувались потенціал природних ресурсів, потенціал людських ресурсів та потенціал виробничих потужностей галузей суспільного виробництва. Загалом, економічний потенціал з традиційної точки зору характеризувався як сукупний ресурсний потенціал виробничо-економічної діяльності — сукупна продуктивність природних, людських та матеріально-виробничих ресурсів (1). При цьому
Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України економічний потенціал обраховувався, як проста сума складових:
Де Еп — економічний потенціал;
Ппр — потенціал природних ресурсів — продуктивність природних ресурсів;
Плр — потенціал людських ресурсів — сукупна здатність до праці людей — учасників виробництва ;
Пмвр — потенціал галузей матеріального виробництва (промисловості та сільського господарства) й інфраструктури — їх здатність до виробництва товарів і послуг;
Таке трактування економічного потенціалу було притаманним для суспільно-виробничої формації т.з. “індустріального суспільства”. При цьому однак, практично мало враховувалось багатоаспектна економічна діяльність в сфері нематеріального виробництва. Тому сучасна економічна наука використовує розширене поняття економічного потенціалу, враховуючи, крім вказаного, додаткові аспекти: функціонування потенціалу наукової (інформаційно-технологічної) сфери, соціальної інфраструктури, ринкової інфраструктури, еколо- го-економічні, суспільно-географічні та суспільно-політичні фактори розвитку суспільства.
На основі цього, нами пропонується наступна, розширена структура економічного потенціалу (2), який характеризується, як сукупна продуктивність всієї ресурсної бази суспільного виробництва — потужність всіх продуктивних сил суспільства:
Де Ке — загальний коефіцієнт емерджентності сукупного ресурсного потенціалу, що враховує явище, за якого сукупна продуктивність елементів системи є вищою за просту суму ок-
ремих її елементів. Ке залежить від рівня комплексності використання елементів сукупного ресурсного потенціалу економічної діяльності.
ЕПрп — природно-ресурсний потенціал, сукупна максимальна продуктивність всіх компонентів (мінеральних, земельних, водних, лісових, мисливсько-рибальських (фауністичних) та рекреаційних) природних ресурсів у певних природних умовах конкретної географічної території (регіону) функціонування продуктивних сил.
ЕПлк — потенціал людського капіталу, сумарний людський капітал, сукупна максимальна продуктивність робочої сили всіх учасників суспільного виробництва у всіх сферах антропогенної діяльності — як в галузях суспільного матеріального виробництва, так і в інфраструктурній сфері, суспільно- політичному управлінні, домашньому господарстві тощо в певних суспільно-політичних умовах економічної діяльності.
ЕПсв — потенціал суспільного виробництва (потенціал матеріально-виробничих, науково-інформаційних та інноваційно-інвестиційних ресурсів)- сукупна максимальна потужність щодо виробництва товарів і послуг всіх об'єктів господарювання суспільного виробництва, сукупна продуктивність галузей матеріального виробництва, виробничої інфраструктури та соціальної сфери (соціальної інфраструктури), ринкової інфраструктури і містить також в собі науковий (інформаційно-технологічний) потенціал суспільства.
ЕкП — екологічний потенціал території (регіону, країни, земельної кулі тощо) — максимально можлива сукупна продуктивність всього комплексу продуктивних сил цієї території за умов дотримання самовідтворення природного середовища їх функціонування.
Екологічний потенціал території відображає, таким чином не реальну, а певною мірою гіпотетичну, умовну величину — екологічну “місткість” території щодо розвитку і розміщення продуктивних сил. Враховуючи значне економічне значення, екологічний потенціал часто рівноцінно замінюється поняттям “еколого-економічний потенціал”.Як видно із рівняння (2), економічний потенціал території завжди є величиною, меншою за потенціал екологічний, тобто в конкретно-історичних рамках існують певні природно-екологічні обмеження розвитку суспільного виробництва, що є фактором стримування зростання виробництва і збільшення демографічного навантаження на навколишнє середовище. При цьому будь-які спроби нарощення економічного потенціалу за межі потенціалу екологічного без запровадження певного комплексу природоохоронних та природовідновлюю- чих заходів (для відновлення екологічного потенціалу) будуть неефективними і призведуть до прискореного зменшення екологічного потенціалу території. Враховуючи певний лаг реагування природного середовища на антропогенну діяльність, в залежності від ступеня та характеру дії, за рахунок зворотної дії еколого-економічних факторів на суспільне виробництво, за якийсь час ситуація “природа-суспільство” прийде до критичного стану.
Враховуючи високі ступені демографічного та техногенного навантаження на довкілля в сучасній Україні, можна констатувати факт, що в регіонах екологічної біди (Чорнобильському регіоні, Закарпатті, на Буковині, у Донбасі, в північних районах Криму тощо) з одного боку, розвиток економічного потенціалу територій, став фактором порушення еколого-еко- номічної рівноваги, екологічної кризи природного середовища, а з іншої сторони — екологічний стан довкілля став фактором обмеження економічного потенціалу.
9.2.