Компонентні складові та методологія вимірювання економічного потенціалу

1. Загальний коефіцієнт емерджентності економічного потенціалу Ке відображає комплексне, найбільш повне, та ефективне залучення компонентів економічного потенціалу у суспільне виробництво, є показником оптимальності співвідношення участі у циклі суспільно-економічного відтво-

рення всіх компонентів ресурсів.

2. Природно-ресурсний потенціал Прп сам є величиною емерджентною, тобто будучи представленим у вигляді суми продуктивностей компонентів Прп, характеризується величи­ною, більшою за просту арифметичну компонентну суму (3).

де kе_п — частковий коефіцієнт емерджентності ресурсно­го потенціалу (Прп);

Пмр — потенціал мінерально-ресурсного комплексу;

Пзр — потенціал земельних ресурсів;

Пвр — потенціал водних ресурсів;

Плс — потенціал лісових ресурсів;

Пфр — потенціал фауністичних (мисливсько-рибальсь­ких) ресурсів;

Прр — потенціал природно- рекреаційних ресурсів.

3. Потенціал людського капіталу Плк відображає здібності, навики праці, економічну активність, здоров'я насе­лення. В категорії людського капіталу оцінюються не тільки наявні на даному етапі, але й потенційні працівники — створю­вачі матеріальних благ.

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України де ке_л — частковий коефіцієнт емерджентності людського ресурсного потенціалу (людського капіталу);

Пзтр — потенціал зайнятих трудових ресурсів;

Пнзтр — потенціал трудових ресурсів, незайнятих в еко­номічній діяльності;

Пнтр — людський капітал, що характеризує осіб, які не входять до категорії трудових ресурсів (працюючих осіб не­працездатного віку, інвалідів тощо, інших потенційних та ре­альних учасників суспільного виробництва).

4. Потенціал суспільного виробництва Псв у сучасному, постіндустріальному суспільстві все більше визначається інформаційно-технологічною складовою, вплив якої є відчут­ним і на зростанні економічного потенціалу загалом. Все частішою стає ситуація, за якої наукова (інформаційно-техно­логічна складова) стає визначальним фактором зростання еко­номічного потенціалу суспільства. При цьому комплексність, збалансованість використання компонентів Псв зараз пере­важним чином і характеризується ступенем впровадження на­уково-технічних та інформаційно-технологічних розробок у виробництво (5). Враховується також й пріоритет ринкової інфраструктури.

де— частковий коефіцієнт емерджентності ресурсно­го потенціалу суспільного виробництва;

Пмв — потенціал галузей матеріального виробництва;

Псі — потенціал соціальної сфери (соціальної інфраструк­тури);

Прі — потенціал ринкової інфраструктури;

Пні — науковий (інформаційно-технологічний) потенціал суспільства.

Методологія вимірювання економічного потенціалу. Оскільки економічний потенціал є багатоаспекною характери­стикою, він має бути вимірюваним по всіх складових за єди-

ним критерієм. Таким критерієм є вартісна, грошова величи­на, що характеризує собою суспільну споживчу вартість по­тенціалу ресурсів. Тобто, економічний потенціал можна вира­зити в грошовому вимірі по кожній із складових. При цьому єдиним критерієм для оцінки ресурсів, що характеризує їх суспільну споживчу вартість є економія суспільної праці від ресурсокористування.

В разі природно-ресурсного потенціалу критерієм оцінки є комплексний соціально-економічний ефект від ресурсокори- стування шляхом отримання кінцевої продукції (продук­тивність земельних угідь, ефект від використання мінеральної сировини, лісових, водних та фауністичних ресурсів тощо) або такий, що отриманий через економію витрат на відновлення робочої сили за рахунок користування природно-рекреаційни­ми ресурсами.

В разі людського капіталу ресурсний потенціал оцінюється суспільною споживчою вартістю робочої сили, яка в сучасному суспільстві є основною продуктивною силою. Ос­новною характеристикою вартості робочої сили є продук­тивність праці (економія живої праці). При цьому зараз порівняно низька вартість робочої сили вкупі з високими кваліфікаційними характеристиками є одним з позитивних факторів відродження національної економіки України.

Для потенціалу суспільного виробництва критерієм оцінки також є суспільна споживча вартість створених товарів та нада­них послуг — економія суспільної праці від використання нема­теріального (наукових досягнень, технологій, конструкторсь­ких розробок) та матеріального (технологічного устаткування, споруд, машин тощо) капіталу. Особливою в постіндустріаль- ному суспільстві стає роль саме нематеріального капіталу, який стає провідним фактором розвитку через уречевлення в ма­теріальних досягненнях. Ефект від використання послуг інфра­структури також все більше виступає структуроформуючим фактором потенціалу суспільного виробництва.

Таким чином, вказані три складові формують еко­номічний потенціал країни, який можна охарактеризувати, як

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України сукупний ресурсний потенціал народного господарства країни, інтегральний потенціал її продуктивних сил.

В загальному випадку економічний потенціал є величи­ною, яка має часову складову, тобто продуктивність ресурсів має вимірюватись за певний час. Таким часовим проміжком, враховуючи застосовану в Україні річну систему обчислення національних рахунків, є один рік. Застосування річного виміру для оцінки економічного потенціалу країни, таким чи­ном дає змогу оцінити річну потужність продуктивних сил країни. При цьому оцінці підлягає не тільки реальна продук­тивність використаних потужностей загальноресурсного ком­плексу, але й його потенційно можлива продуктивність за ра­хунок завантаження недовикористаних потужностей та через освоєння додаткових нових потужностей за певний проміжок часу (рік) з використанням у суспільному виробництві (6).

Де— сукупний річний економічний потенціал країни;

ЕПвр — економічний потенціал (сукупна продуктивність) використаних потужностей загальноресурсного комплексу;

ЕПнвр — економічний потенціал ресурсів, не використа­них в даному році для потреб суспільного виробництва;

— додаткові нові потужності, освоєні за рік і вико­ристані в суспільному виробництві.

Дослідження потенціалу економічного району є достатньо складним завданням. Для вимірювання компонентів різних складових економічного потенціалу використовується систе­ма показників регіональної статистики, яка містить в себе ряд груп показників. Їх можна диференціювати наступним чином:

1. Загальносистемні (загальноекономічні), показники до яких можна віднести: ВВП, чистий дохід (ЧД), валову додану вартість, відрахування в регіональний бюджет, середньодушо- вий дохід тощо.

2. Структурні показники, що характеризують співвідно­шення і пропорції економічної діяльності (наприклад, демо­графічний склад населення, зайнятість, ресурсоспоживання, невиробниче споживання населенням товарів та послуг тощо, галузева та територіальна структура господарства). Окремими структурними показниками є показники спеціалізації регіональної економіки.

3. Показники, які характеризують ступінь залучення у ви­робництво природно-ресурсного, соціально-демографічного та виробничого потенціалу (показники освоєння території, сільськогосподарське використання грунтів, кількість зайня­того населення з усієї його чисельності, залучені у вироб­ництво потужності галузей матеріального виробництва та інфраструктури).

4. Показники, що характеризують збалансованість та ком­плексність соціально-економічного розвитку регіону. Напри­клад, показники обсягів виробництва і витрат, пов’язаних з цим виробництвом, показники відношень споживання ресурсів до виробництва товарів та послуг, відношення показників вироб­ництва і споживання в економічному районі та в країні.

5. Показники ефективності регіональної економіки: про­дуктивність праці, ресурсо-енергоємність виробництва то­варів та послуг тощо, співвідношення обсягів експорту та імпорту товарів і послуг, виробництва і споживання, ввозу та вивозу в регіоні.

6. Показники соціального забезпечення населення регіону (наприклад, обсяг послуг і споживання на душу насе­лення товарів широкого вжитку, забезпеченість населення по­слугами ринкової інфраструктури, фонд заробітної плати, рівень оплати праці, індекс вартості життя).

7. Показники, що характеризують соціальні процеси регіонального розвитку — рівень злочинності, структуру й кількість право- та адміністративних порушень, судових ви­років, травматизм та смертність на виробництві, рівень роз­витку дитячої праці, моральну статистику (співвідношення кількості шлюбів та розлучень, наявність та поширеність “соціальних хвороб”, наркоманії тощо).

8. Показники екологічного стану регіону: рівень забруд­нення атмосферного повітря, ґрунтів та води, норми допусти­мих концентрацій, ступінь збереження (деградації) природних ресурсів, наявність надзвичайних ситуацій екологічного похо­дження.

9. Показники науково-технічного розвитку: науково- технічний рівень продукції, рівень комп’ютеризації і автомати­зації виробництва, наукоємність виробництва тощо, кількість та рівень впровадження науково-технічних розробок.

9.3.