Складові історико-культурного потенціалу регіону

Історико-культурний потенціал є основою пізнавального туризму. Він представлений різними видами історичних пам'яток, меморіальних місць, народними промислами, музеями, тобто поєднаннями об'єктів матеріальної і духовної культури.

Кожна епоха залишає свої надбання, які виявляються в культурних шарах при археологічних розкопках. Практично кожна місцевість може являти інтерес для пізнавального туризму, але місця, де довго жили люди, зберігають більше слідів матеріальної культури.

В цілому серед пам'яток культурної спадщини можна виділити:

- пам'ятки археології;

- культову і цивільну архітектуру;

- пам'ятки ландшафтної архітектури;

- малі і великі історичні міста;

- типові сільські поселення;

- музеї, театри, виставкові зали та інші об'єкти соціокультурної інфраструктури;

- об'єкти етнографії, народні промисли і ремесла, центри декоративно-прикладного мистецтва;

- технічні комплекси і споруди.

До історико-культурного потенціалу належить усе соціокультурне середовище з традиціями і звичаями, особливостями побутової та господарської діяльності. Туристи, відвідуючи ту чи іншу країну, сприймають культурні комплекси в цілому. До складу культурних комплексів входить і природа: у містах - це парки і сквери, зелені насадження у дворах і на вулицях; у сільській місцевості - присадибні ділянки; в старовинних садибах і монастирях - ландшафтні рукотворні пейзажні парки і сади. Порушення історичного ландшафту негативно впливає на атрактивність культурного об'єкту.

Історико-культурні туристичні ресурси - це сукупність створених у процесі історичного розвитку пам'яток матеріальної і духовної культури, які є об'єктами туристського інтересу. До групи історико-культурних туристичних ресурсів належать пам'ятки історії та архітектури, унікальні звичаї, обряди тощо.

Існує безліч форм включення культурно-історичних ресурсів в систему туристичного обслуговування.

В цілому, класифікувати історико-культурні ресурси можливо за декількома ознаками:

• за генезисом: матеріальні і духовні;

• за динамічністю: рухомі й нерухомі.

Матеріальні ресурси охоплюють сукупність засобів виробництва й інших матеріальних цінностей суспільства на кожній історичній стадії його розвитку, а духовні - сукупність досягнень суспільства в освіті, науці, мистецтві, літературі, в організації державного й суспільного, життя, у праці та побуті.

Серед культурно-історичних об'єктів провідна роль належить пам'яткам історії й культури, які відрізняються найбільшою привабливістю і слугують головним засобом задоволення культурно-пізнавальних потреб.

Пам'ятками історії й культури є: споруди, пам'ятні місця й предмети, пов'язані з історичними подіями в житті народу, з розвитком суспільства й держави; здобутки матеріальної й духовної творчості, що становлять історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність.

Залежно від їхніх основних ознак пам'ятки історії й культури підрозділяються на п'ять основних видів: історії, археології, містобудування й архітектури, мистецтва, документальні пам'ятки. До пам'яток історії можуть бути віднесені будівлі/споруди, пам'ятні місця й предмети, пов'язані з найважливішими історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства й держави, революційним рухом, визвольним рухом, війнами, а також з розвитком науки й техніки, культури й побуту народу, з життям видатних політичних, державних діячів, народних героїв, діячів науки, літератури та мистецтва.

Пам'ятки археології - це городища, кургани, стародавні поселення, укріплення, виробництва, канали, місця поховань, кам'яні статуї, наскальні зображення, стародавні предмети, ділянки історико-культурного шару стародавніх населених пунктів.

Найбільш характерні для пам'яток містобудування й архітектури наступні об'єкти: архітектурні ансамблі й комплекси, історичні центри, квартали, площі, вулиці, залишки стародавнього планування й забудови міст та інших населених пунктів; споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, а також пов'язані з ними об’єкти монументального та садово-паркового мистецтва.

До пам'яток мистецтва належать здобутки монументального, образотворчого, декоративно-прикладного та інших видів мистецтва. Документальні пам'ятки - це акти органів державної влади й органів державного управління інші письмові й графічні документи, кіно-, фото- документи й звукозаписи, а також стародавні й інші рукописи і архіви, записи фольклору й музики, рідкісні друковані видання.

Класифікувати історико-культурні ресурси за ознакою динамічності можливо по двох групах - нерухомі й рухомі. Першу групу становлять пам'ятки історії, містобудування й архітектури, археології й монументального мистецтва та інші споруди, у тому числі й ті пам'ятки мистецтва, які становлять невід'ємну частину архітектури. Об'єкти цієї групи являють собою самостійні поодинокі або групові утворення.

До другої групи належать пам'ятки мистецтва, археологічні знахідки, мінералогічні, ботанічні й зоологічні колекції, документальні пам'ятки й інші речі, предмети й документи, які можна легко переміщувати. Споживання туристичних ресурсів цієї групи пов'язане з відвідуванням музеїв, бібліотек і архівів, де вони зазвичай концентруються.

Виділяють також пізнавальні, подієві, етнографічні, біографо- соціальні ресурси. Характерними елементами пізнавальних ресурсів є соціальні та природні об'єкти, явища, події, походження яких тісно пов'язане з територією та історією як України, так і інших країн. До них належать, зокрема, місця, пов'язані з життям, діяльністю або перебуванням в Україні всесвітньо відомих письменників, художників, політичних діячів.

Подієві ресурси належать до динамічних чинників формування туристичних потоків, оскільки включають мотиваційні передумови подорожі до місця, де відбувається подія чи явище. Категорія подієвих ресурсів стала виділятися порівняно нещодавно, у зв’язку із зростанням кількості різного роду культурних подій, які мають яскраво виражений пізнавальний, розважальний, відпочинковий характер.

Окремі види подієвих ресурсів найбільш доцільно класифікувати за тематикою заходу: національні і релігійні свята, гастрономічні, музичні, театральні фестивалі, спортивні змагання, покази мод, карнавали, технічні салони і виставки, економічні форуми тощо.

Етнографічні ресурси - традиційна складова історико-культурного потенціалу, проте останнім часом стала відігравати більш важливу роль внаслідок підвищення національної свідомості суспільства, запровадження спеціалізованих освітніх програм в загальноосвітніх навчальних закладах. До етнографічних ресурсів входять різнорідні групи ресурсів, які в цілому утворюють єдину тканину неповторної самобутності і національного колориту. До числа таких ресурсів відносять - традиції, обряди, свята, народні промисли, національну кухню, традиційні житла, одяг, танці тощо.

Біографо-соціальні ресурси - специфічна складова історико- культурних ресурсів (категорії пам’ятки історії), яка об’єднує об’єкти та місцевості пов’язані з певним життєвим циклом (епізодом) тієї чи іншої видатної особи (народження, діяльність, перебування, смерть (загибель), поховання.

У європейських країнах депресивні регіони розглядають культурну спадщину і культурний туризм як джерело розвитку. Інтеграція окремих пам’яток культурної спадщини в туристичну сітку стимулює затвердження окремих програм реставрації, створення нових музеїв, ресторанів традиційних страв, обладнання місцевими жителями гостьових кімнат для туристів.

Для європейських країн є характерним рекламування власної культурної спадщини по телебаченню і радіо, стимулювання цікавості; проводяться маркетингові дослідження різних цільових груп (молодь, пенсіонери, діти, молоді пари, сім’ї); використовуються новітні ЗМІ.

Історико-культурний потенціал, матеріальні та духовні пам'ятки народу дуже важливі для формування світогляду, для задоволення матеріальних та рекреаційно-туристичних потреб. У розвинених країнах світу цей туристичний ресурс активно використовують для отримання прибутку. Деякі країни, наприклад, Італія, Франція, Данія, Велика Британія, Чехія отримують значну частину прибутків від вмілої експлуатації історико-культурного потенціалу. Цьому сприяє велика кількість пам'яток, їхня висока художня цінність, добра збереженість, вміла організація туристичних послуг. Всесвітньо відомі пам'ятки історії та культури Риму, Венеції, Флоренції, Парижа, Лондона, Дрездена, Праги приваблюють щороку сотні тисяч туристів.

До історико-культурних рекреаційних ресурсів також слід віднести і культурні установи, які задовольняють відповідні рекреаційні потреби як місцевих рекреантів так і туристів: музеї, картинні галереї, виставкові зали, які спеціалізуються на збереженні, демонстрації і пропаганді витворів мистецтва, науки, техніки.

Ситуація із забезпеченням сфери туризму історично-культурним потенціалом в області незадовільна зважаючи на те, що саме Одеська область претендує на роль третьої (після Києва і Львова) столиці туризму в Україні. Тут поки що недостатня кількість музеїв, кінотеатрів та об’єктів культурної спадщини (табл. 3.1.).

3.2.