Зміст та компонентний склад туристично-рекреаційного потенціалу регіону

В останні десятиліття сфера туризму і рекреації перетворилась в одну з найбільш прибуткових та розвинутих галузей світового господарства. Вона виконує важливу роль у соціально-економічному розвитку багатьох країн та їх окремих регіонів, забезпечуючи створення додаткових робочих місць та підвищення якості життя місцевого населення.

Туристично-рекреаційна діяльність відіграє важливу роль в економіці країн і регіонів, забезпечуючи раціональне використання і збереження природно-екологічних, культурно-історичних та інформаційно-пізнавальних ресурсів території.

У зв’язку з інтенсивним розвитком туристичної діяльності відбувається формування, уточнення та вдосконалення понятійного апарату, який стосується туристично-рекреаційної сфери. Так, спочатку в наукових колах було вирішено використовувати визначення «рекреаційний» (рекреаційна діяльність, рекреаційні ресурси тощо). Зараз все частіше вживають комплексне поняття, поєднуючи різні сторони діяльності в межах одного туристично-господарського комплексу. Так, наприклад, можна зустріти словосполучення «туристично-рекреаційний ресурс», «туристично-рекреаційна діяльність», «туристично-рекреаційний комплекс», «туристично-рекреаційний потенціал», тим самим підкреслюючи новий підхід до сучасних потреб господарського комплексу, не змінюючи сутнісне наповнення понять, які були запропоновані попередніми дослідниками.

Аналіз наукових публікацій свідчить, що в одних працях використовується словосполучення «туристичні ресурси», в інших - «туристичний потенціал», а іноді дані поняття вживаються одночасно як синоніми.

Варто зазначити, що конкретний зміст, яким різні автори навантажують визначення «туристично-рекреаційний потенціал», нерідко виявляється дуже складним, оскільки широковідомих, загальноприйнятих трактувань цього поняття по відношенню до сфери туризму не існує. Разом з тим, сутність означеного визначення не є елементарним, і в туристичній галузі має бути обмеженим більш-менш виразними межами.

Дослідження туристично-рекреаційного потенціалу регіону відображені у працях вітчизняних та зарубіжних авторів: Бутко М.П., Бутової Т.Г., Дунец А.Н., Дутчак С.В., Крупочкіна Є.П., Лось М.А., Святохо Н.В., Тельцової А.А., Пижової О.А., Шабаліної Н.В.

Перш ніж перейти до розгляду поняття «туристично-рекреаційний потенціал», доцільно проаналізувати концептуальні підходи до основного визначення - «потенціал».

В «Етимологічному словнику російської мови» зазначається походження слова «потенційний», як запозиченого у XIX столітті з французької мови, де «potentiel» (у перекладі латинської «potentialis», похідного від «potens») - «спроможний», буквально «спроможний бути» [1]. Це поняття також трактують як «приховані можливості», які в господарській практиці завдяки праці можуть стати реальністю. У Великій російській енциклопедії основою поняття «потенціал» вважається латинське слово «potentia», яке означає «засоби, запаси, джерела, які є в наявності та можуть бути мобілізовані, приведені в дію, використані для досягнення певних цілей, здійснення плану; вирішення будь-якого завдання; можливості окремої особи, суспільства, держави в певній галузі» [2, с. 105].

Пошук у популярній Інтернет-енциклопедії «Вікіпедія» довів, що існує безліч визначень поняття потенціал, які вживаються в залежності від галузі знань.

У фізичному значенні «потенціал» - це величина, яка характеризує запас енергії тіла, що знаходиться в певній точці поля. У біології «потенціал» визначається, як частка використовуваної людиною енергії спожитих ним продуктів харчування. Разом з тим, розрізняють магнітний потенціал - «величина, що характеризує магнітне поле»; електричний потенціал - «скалярна величина, що характеризує енергетичні умови в електростатичному полі»; хімічний потенціал - «термодинамічна функція, що характеризує стан будь-якого компонента у фазі даного складу при певних зовнішніх умовах» [2].

Філософський сенс потенціалу - це здатність речі бути не тим, що вона є, в категорії: субстанції, якості, кількості, місця, тобто здатність здійснювати відповідно «рух» чи «процес».

У суспільствознавстві потенціал виступає в якості джерел, можливостей, засобів, запасів, які можуть бути використані для вирішення будь-якого завдання, досягнення певної мети, можливості окремої особи, суспільства держави в будь-якій сфері.

У «Російському тлумачному словнику» під потенціалом розуміється сукупність засобів, можливостей в будь-якій сфері [3, с. 518]. В свою чергу, «можливість» - це сприятлива умова, обставина, ситуація, при якій можна що-небудь зробити; внутрішні ресурси, сили, здібності [3,с. 63]. При цьому «здатність» - це природна обдарованість, талановитість; вміння, а також можливість виконувати будь-які дії [3, с. 703]. Тобто між можливостями і здібностями в певному контексті не вбачається відмінностей.

У тлумачному словнику С.

В інтерпретації Т. Г. Храмцової «потенціал» - це не тільки і не просто кількість ресурсів, а й закладена в них можливість розвитку системи в заданому напрямку. Можливості повинні бути реалізовані. Як в механіці потенційна енергія переходить в кінетичну, так і в економіці потенціал реалізується в результатах діяльності [5].

Багатогранність поняття «потенціал» пояснюється різноманіттям об'єктів, до яких воно застосовується. Головне, що об'єднує різні потенціали, полягає в тому, що практично всі вони містять певну сукупність можливостей чи здібностей в тій сфері, де застосовується те чи інше визначення. Варто зазначити: в більшості визначень вказується, що вся сукупність наявних можливостей спрямована на досягнення певних цілей.

Таким чином, визначення «потенціал» означає наявність у будь- кого/будь-чого прихованих можливостей, або спроможність діяти та розвиватися у певних сферах.

У науковій літературі часто можна зустріти ототожнення понять «потенціал» та «ресурси». Так, наприклад, академік Л. І. Абалкін зазначає, що «потенціал» (економічний, підприємницький, виробничий) - це узагальнена, збірна характеристика ресурсів, прив'язана до місця та часу [6, с.24]. В. М. Архангельський під потенціалом розуміє засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або розв’язання певної проблеми, тобто сукупність реальних нагромаджених ресурсів [7, с. 6].

Принциповою відмінністю між поняттями «ресурси» і «потенціал» є те, що ресурси існують незалежно від суб'єктів економічної діяльності, а потенціал окремого підприємства, суспільства в цілому невіддільний від суб'єктів діяльності. Тобто «потенціал», окрім матеріальних і нематеріальних засобів, включає здібності працівника, колективу, підприємства, суспільства в цілому до ефективного використання наявних коштів або ресурсів [8, с. 141].

У цілому пропонується підтримувати той підхід, що розмежовує поняття «туристичні ресурси» і «туристичний потенціал», та розглядати їх з позиції можливості й здібності суб'єктів туристичної діяльності використовувати ресурси в якості потенціалу.

Можна зробити висновок, що формування туристичного потенціалу регіону обумовлено можливістю використання туристичних ресурсів в організації і розвитку туристичної діяльності на певній території. Здатність суб'єктів туристичної діяльності ефективно використовувати туристичний потенціал регіону забезпечуватиме успішний розвиток як суб'єктів туристичної індустрії, так і регіону.

Таким чином, можна стверджувати, що кожен регіон на основі аналізу туристичних ресурсів формує туристичний потенціал, релевантний можливостям суб'єктів туристичної діяльності використовувати туристичні ресурси регіонів. Туристичний потенціал сприяє підвищенню привабливості території для туристів, а туристичні регіони - перспективними.

Для подальших досліджень важливим є визначення співвідношення понять «туризм» і «рекреація». Згідно з чинним українським законодавством, «туризм - тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від'їжджає» [9]. Положення Міністерства охорони навколишнього природного середовища України «Про рекреаційну діяльність у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України» визначає рекреацію, як «відновлення за межами постійного місця проживання у визначених згідно із законодавством місцях природно-заповідних територій та об'єктів розумових, духовних і фізичних сил людини, що здійснюється шляхом загальнооздоровчого, культурно-пізнавального відпочинку, туризму, оздоровлення, любительського та спортивного рибальства, полювання тощо» [10]. Таким чином, туризм і рекреація розрізняються об'ємом понять: рекреація включає короткочасну рекреаційну активність, а для туризму характерна зміна звичної обстановки, звичного способу життя. Зміст цих понять різниться також ставленням до подорожей за службовими цілями (діловий туризм) - для туризму вони є його невід’ємною частиною, а рекреація означений вид діяльності не розглядає. Бережна І. В. [11, с. 17] зазначає, що оскільки, «рекреація» у перекладі з латинської мови означає «відновлення сил», а з французької - «перерву, відпочинок, розвагу, зміну темпу життя, що не пов’язаний безпосередньо з трудовою діяльністю», то найчастіше цим поняттям позначають як означені вище дії, які спрямовані на відтворення фізичного, психічного та духовного здоров’я, так і місце, де вони можуть відбуватись. Таким чином, туризм виступає як форма та елемент відпочинку, тоді як під рекреацією розуміється відпочинок, оздоровлення, відновлення фізичних та психологічних сил.

Розглянемо також поняття «турист» та «рекреант». Так, згідно з чинним законодавством України:

- туристом є «особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін» [9].

- рекреантом є «особа, яка відновлює у визначених згідно із законодавством місцях природно-заповідних територій та об'єктів свої розумові, духовні і фізичні сили» [10].

Застосування цих двох понять зумовлене конкретною ситуацією. Якщо, наприклад, людина відпочиває в курортно-оздоровчому комплексі, то вона скоріше належить до категорії «рекреант». Але поняття «турист» так само передбачає користування засобами розміщення, підприємствами харчування. В обох випадках людина залишає своє постійне місце проживання на деякий час. За звичай, людей, що подорожують з одного місця в інше, пішки чи використовуючи певний вид транспорту, організовано чи самостійно, називають туристами. Але подорож - це також відпочинок. Туристи отримують позитивні емоції, та як наслідок, відновлюють свою життєву енергію, оздоровлюються, тому тут також присутній певний елемент рекреації.

На підставі дослідження понять «потенціал», «ресурси», «рекреація», «туризм», «рекреант» та «турист», варто перейти до аналізу сутності та сенсу поняття «туристично-рекреаційний потенціал». Вочевидь, що під рекреаційним потенціалом слід розуміти сукупність рекреаційних ресурсів конкретної території на визначену дату, які використовуються або можуть використовуватися для рекреації. Туристичний потенціал підкреслює приналежність потенціалу до сфери туризму, а рекреаційний потенціал сприяє відновленню сил людини в процесі відпочинку. Словосполучення «туристично-рекреаційний» є найбільш довершеним тому, що дозволяє об'єднати і рекреаційну діяльність, метою якої є задоволення потреб у відпочинку, і туризм, який включає в себе, окрім задоволення потреб у відпочинку, ще й професійно-ділові цілі. Ресурси, їх розмір, структура, динаміка і баланс джерел формування є важливими чинниками туристично-рекреаційного розвитку регіону. У таблиці 1.1 наведені висловлювання різних авторів щодо визначення «туристично-рекреаційний потенціал».

Таблиця 1.1

Тлумачення визначення «туристично-рекреаційний потенціал» у науковій спеціалізованій літературі

Таким чином, багато авторів наукових праць вважають потенціал сукупністю взаємопов'язаних ресурсів, необхідних для досягнення певних цілей. Туристично-рекреаційний потенціал - досить ємне поняття, яке містить численні детермінанти, що визначають туристично-рекреаційну привабливість певного регіону (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Детермінанти туристично-рекреаційного потенціалу окремої території

Узагальнюючи усе вищесказане, вважаємо доцільним визначити туристично-рекреаційний потенціал регіону як наявність певних можливостей та ресурсів, які можуть бути використанні для розвитку туристичної та рекреаційної діяльності.

Туристично-рекреаційний потенціал є сукупністю органічно взаємопов'язаних природних і матеріальних засобів, які в процесі взаємодії здатні виробляти продукцію або продукт. Будь-яке збільшення кожного ресурсу веде до зростання туристично-рекреаційного потенціалу. Використання туристично-рекреаційних ресурсів, тобто природних, лікувально-оздоровчих, культурно-історичних, розважальних об'єктів, які можуть бути використані для організації туристично-рекреаційної діяльності, здатне підвищити потенціал регіону за рахунок припливу коштів від туристичних, оздоровчих та рекреаційних послуг для зовнішніх і внутрішніх споживачів, відновлення і забезпечення умов для ефективного функціонуванню капіталу.

Компонентний склад туристично-рекреаційного потенціалу регіону. Туристично-рекреаційний потенціал будь-якої території має складну ієрархію й включає в себе багато різних елементів з великою кількістю компонентів. В багатьох випадках використовується лише формальне визначення туристично-рекреаційного потенціалу регіону, без глибокого аналізу сутності й специфіки взаємозв’язків, що виникають між різнорідними елементами, які входять до складу потенціалу. Тобто, при проведенні аналізу туристично-рекреаційного потенціалу регіону, яке правило, враховуються далеко не всі важливі структурні елементи, що призводить до неповної та неточної кількісної оцінки, а якісна оцінка, взагалі залишається не врахованою.

Визначення складових елементів туристично-рекреаційного потенціалу з точки зору економіки та дослідження його властивостей як системи є надзвичайно актуальним, тому що дозволить: по-перше, більш повно виявити елементи, що входять до складу сукупного туристично- рекреаційного потенціалу регіону; по-друге, більш точно розрахувати його величину; по-третє, дослідити можливості інтеграції елементів, що входять до складу туристично-рекреаційного потенціалу регіону.

Проблематиці визначення складу сукупного туристично- рекреаційного потенціалу регіону приділялась увага в працях вітчизняних та закордонних дослідників, зокрема Арсеньєвої Е. І., Гуляєва В. Г., Гудзь П. В., Дроздова А. В., Колбовського Є. Ю., Кускова О. С., Руденко О. П., Святохо Н. В. та інших. Однак, усі вони розглядали туристично- рекреаційний потенціал регіону залежно від напряму своїх досліджень і, відповідно, віддавали перевагу власним імперативам. Результати їх досліджень викликають багато дискусійних питань та містять окремі протиріччя. Тому, вказана проблематика потребує подальшого дослідження.

Слід зазначити, що вивчення рекреації й туризму здійснюється за допомогою різних підходів і методів, при виборі яких серед спеціалістів немає одностайності. Як правило, дослідження туристично-рекреаційної діяльності ґрунтується на застосуванні таких підходів як системний, регіонально-цілісний, соціо-економічний та історико-логічний.

Ми пропонуємо для вирішення питань, пов’язаних з ефективним використанням туристично-рекреаційного потенціалу та розвитком туристичної діяльності використовувати системний підхід, адже цей підхід інтегрує інші підходи в єдиний комплексний підхід, за допомогою якого можливо вивчити особливості існуючих природних та антропогенних ресурсів певної території, діяльність туристично-рекреаційних підприємств у конкурентному середовищі, рівень розвитку інфраструктури туризму, а також їх взаємодію з іншими системами, такими, як політична, правова, економічна й соціальна. Цей підхід, виходячи з контексту дослідження, є найбільш прийнятним. Виходячи з системного підходу, можливо проаналізувати територію регіону, де утворився значний туристично-рекреаційний потенціал; вивчити проблеми та принципи регулювання туристично-рекреаційних процесів у регіоні; обґрунтувати необхідність запровадження нових організаційних форм і методів регулювання туристично-рекреаційної діяльності.

Системний підхід у дослідженні реалізується через застосування сукупності методів, прийомів та засобів прикладного системного аналізу. Саме системний аналіз на основі врахування впливу внутрішніх та зовнішніх чинників дозволяє “охопити” об’єкт у його повноті, визначити протиріччя та проблеми функціонування системи.

Під системою у загальному сенсі розуміють множину елементів з відносинами і зв’язками між ними, що утворюють певну цілісність [21, с. 94]. Поняття системи зустрічається ще у давньогрецьких вчених, які тлумачили її як світовий порядок. Системно уявляли світ, політику, економіку Аристотель, І. Кант, Г. Гегель, Ф. Шеллінг, Г. Сковорода. Однак, системний підхід щодо аналізу туризму та його потенціалу отримав розвиток відносно недавно.

Туристично-рекреаційній системі притаманні наступні властивості:

- соціальної спрямованості, тобто основне її завдання - забезпечення соціальної комфортності населення шляхом задоволення туристично- рекреаційних потреб;

- проблемної орієнтованості, тобто туристично-рекреаційна система повинна раціонально та ефективно використовувати наявний потенціал та органічно вписуватись у коло вирішення пріоритетних напрямків розвитку регіону і держави в цілому.

Тобто, принциповим моментом у дослідженні складу сукупного туристично-рекреаційного потенціалу регіону є аналіз його як системи.

Російський вчений І.В. Зорін вважає, що туристично-рекреаційна система формується на стику трьох окремих підсистем - природи, суспільства, народного господарства - й містить у собі компоненти вказаних підсистем: природні туристичні ресурси, туристи (формальна тимчасова суспільна група), туристичні засоби (матеріально-технічні, енергетичні й трудові ресурси, необхідні для обслуговування туристично- рекреаційної системи) [22, с. 52].

Під час моделювання розвитку туристично-рекреаційної діяльності, досліджувана система може розглядатись у вигляді двох блоків: «туристи» та «забезпечення». Блок «забезпечення» складається з наступних підсистем:

- підсистема атрактивного забезпечення - виступає в якості субстрату розвитку системи й являє собою сукупність властивостей природних і культурних комплексів, засобів розміщення, підприємств обслуговування та організації дозвілля;

- підсистема технічного обслуговування - це і споруди, і вся система життєзабезпечення, тобто те, що часто називають інфраструктурою рекреаційного району;

- підсистема управління - оптимізує взаємозв’язок підсистем та керує розвитком системи взагалі, використовуючи матеріальні, фінансові й організаційні механізми. В цілому наявність цієї підсистеми свідчить про здатність туристично-рекреаційної системи до саморегулювання і саморозвитку. Вона складається з певних механізмів, органів та інститутів. Саме ця підсистема забезпечує інтеграцію всіх компонентів туристично- рекреаційного потенціалу, їх узгоджену дію;

- підсистема забезпечення трудовими ресурсами забезпечує на професійному рівні ефективність та якість оздоровлення й відпочинку.

Інший російський вчений А.В.Дроздов пропонує для дослідження сукупного туристично-рекреаційного потенціалу виділяти дві основні компоненти:

1) природні й культурні ландшафти;

2) засоби та умови здійснення туристично-рекреаційної діяльності [23, с. 122-129].

Однак, на наш погляд, означена методика не розкриває в повному обсязі сутність туристично-рекреаційного потенціалу, не враховуючи стан та рівень розвитку інфраструктури сфери туризму та рекреації, особливості економічного розвитку території, кадрове забезпечення туристично- рекреаційної сфери, соціальну складову.

Тому, ми вважаємо, що найбільш повним та ємним є підхід вченого Святохо Н.В., за яким туристично-рекреаційний потенціал території розглядається як сукупність чотирьох основних компонентів - природно- ресурсної, історико-культурної, економічної та соціальної, які взаємопов’язані й взаємодіють між собою [8, с. 32].

Природно-ресурсна компонента - це здатність природних систем без шкоди для себе виробляти необхідну для людини продукцію, тобто використовуватись в туристично-рекреаційній діяльності.

Історико-культурна компонента характеризує можливості для розвитку туристично-рекреаційної діяльності шляхом використання історико-культурного надбання певної території.

Економічна компонента - це складова частина економічного (господарського) потенціалу території, яка характеризує здатність території продукувати та відтворювати туристично-рекреаційний продукт. До складу економічної компоненти входять:

- інфраструктури елементи - збалансовані з вимогами виробництва туристично-рекреаційного продукту можливості засобів розміщення, підприємств харчування, дозвілля, транспорту забезпечувати необхідні умови для здійснення туристично-рекреаційної діяльності й задоволення потреб рекреантів та туристів;

- фінансові елементи - характеризують обсяг грошових коштів, які є в розпорядженні території для здійснення туристично-рекреаційної діяльності;

- інформаційні елементи - сукупність організаційно-технічних й інформаційних можливостей, що забезпечують прийняття та реалізацію управлінських рішень і впливають на характер (специфіку) виробництва й реалізації туристично-рекреаційного продукту шляхом збору, збереження, обробки й розповсюдження інформації про наявний туристично- рекреаційний потенціал;

- інвестиційні елементи - сукупні можливості території з інвестування сфери туризму й рекреації;

- управлінські елементи - це навички й компетенції керівництва всіх рівнів управління щодо формування, організації, створення належних умов для функціонування та розвитку туристично-рекреаційної сфери.

Соціальна компонента характеризує можливості території з відтворення необхідної для розвитку туристично-рекреаційної діяльності робочої сили. Ця компонента включає в себе необхідним чином кваліфіковані кадри, здатні здійснювати туристично-рекреаційну діяльність (рис. 1.2).

Незаперечним є той факт, що основою туристично-рекреаційного потенціалу є туристичні ресурси. Туристичні ресурси - це сукупність природних і антропогенних ресурсів відповідної території, які задовольняють різноманітні потреби туриста й можуть використовуватись з метою відпочинку, туризму та оздоровлення. Завдяки наявності на певній

Рис. 1.2. Компонентний склад туристично-рекреаційного потенціалу території території бальнеогрязевих джерел, історико-культурних пам’яток, сприятливих кліматичних умов, мальовничих ландшафтів може розвиватись туристично-рекреаційна діяльність. Наявність тільки ресурсної компоненти вже забезпечує мінімальний рівень розвитку туристично-рекреаційної сфери. Це пояснюється тим, що людині для відтворення витраченої за час трудової діяльності енергії достатньо змінити традиційне оточення, виїхати за межі постійного місця проживання, навіть за умови відсутності комфортабельних засобів розміщення та якісної туристичної інфраструктури [24, с. 201]. Однак, отримати високий соціально-економічний ефект від розвитку туристично- рекреаційної діяльності можливо тільки в результаті рекреаційного освоєння території, її благоустрою, розвитку матеріально-технічної бази тощо.

Дуже важливою є компонента професійно-кадрового забезпечення туристично-рекреаційного потенціалу території, тому що без персоналу різних категорій та професійного рівня ефективне функціонування сфери туризму та рекреації неможливе. Елементами кадрового забезпечення туристично-рекреаційного потенціалу є:

- ринок робочої сили, який забезпечує туристично-рекреаційні підприємства обслуговуючим персоналом;

- експерти та консультанти з підбору кадрів;

- навчальні заклади різних рівнів, які забезпечують підготовку спеціалістів для сфери туризму та рекреації;

- навчальні заклади, які забезпечують підготовку спеціалістів економічного та юридичного профілю [24, с. 97].

Для проведення оцінки туристично-рекреаційного потенціалу території необхідно визначити перелік показників, що характеризують компоненти потенціалу, за якими може здійснюватись оцінка. Обрана система окремих показників повинна вирішувати завдання, пов’язані з підвищенням ефективності використання туристично-рекреаційного потенціалу, плануванням подальшого розвитку сфери туризму й рекреації, прийняттям управлінських рішень щодо доцільності подальшого використання території з туристично-рекреаційною метою.

Таким чином, показниками для оцінки компоненти туристично- рекреаційного потенціалу «природні ресурси» є:

- потенціал природних ресурсів за окремими категоріями;

- ступінь освоєння природних туристичних ресурсів;

- рекреаційна місткість території;

- норми припустимого рекреаційного навантаження на території;

- стійкість природних комплексів до рекреаційного навантаження.

Для компоненти «історико-культурна спадщина» виділяють наступні показники:

- насиченість території історико-культурними пам’ятками;

- рівень значущості історико-культурних пам’яток (світове, національне, державне надбання);

- кількість необхідного та достатнього часу для огляду цінностей - розраховується з метою порівняння різних територій для розвитку історико-культурного туризму;

- історична, культурна, інша цінність пам’яток;

- сучасний стан та рівень збереженості історико-культурних ресурсів.

Виділимо основні показники для оцінки всіх елементів економічної компоненти туристично-рекреаційного потенціалу.

Для елементу «інфраструктура» існують такі показники:

- забезпеченість території засобами розміщення для різних категорій туристів та рекреантів;

- кількість місць у засобах розміщення;

- коефіцієнт завантаження засобів розміщення;

- прибуток із розрахунку на 1 місце у закладах розміщення;

- кількість працівників означеної галузі;

- середня площа засобів розміщення в розрахунку на 1 місце, м²;

- кількість підприємств ресторанного господарства;

- кількість посадочних місць у підприємствах ресторанного господарства в розрахунку на тисячу жителів регіону;

- товарообіг підприємств ресторанного господарства.

Для елементу «інформація» можна виділити такі показники:

- кількість засобів масової інформації в регіоні;

- законодавча база щодо питань розвитку та використання засобів масової інформації;

- рівень розвитку засобів масової інформації, інформаційних систем та технологій;

- технологічні можливості використання інформаційних систем та технологій суб’єктами туристично-рекреаційної діяльності;

- наявність спеціалізованих інформаційних продуктів для туристично-рекреаційної сфери.

Для елементу «фінанси»:

- державні дотації у сферу туризму та рекреації;

- кошти споживачів, сплачені за туристично-рекреаційні послуги;

- кошти суб’єктів господарювання, спрямовані на розробку й впровадження нових технологій використання туристичних ресурсів;

- фінансування заходів, спрямованих на підвищення рівня обслуговування туристів та якості послуг, що надаються.

Для елементу «інвестиції»:

- обсяг внутрішніх та іноземних інвестицій у туристично- рекреаційну сферу;

- обсяг реальних та портфельних інвестицій у туристично- рекреаційну сферу;

- кількість укладених договорів з інвесторами;

- кошти інвесторів, спрямовані на будівництво, реконструкцію й модернізацію туристично-рекреаційних підприємств;

- кошти інвесторів, спрямовані на створення або розвиток підприємств туристично-рекреаційної інфраструктури;

- кількість новоутворених підприємств завдяки інвестиційній діяльності.

Для елементу «управління» аналізують:

- нормативно-правові акти, що регулюють діяльність туристично- рекреаційної сфери;

- показники ефективності управлінської праці;

- коефіцієнт оперативності роботи апарату управління;

- надійність системи управління;

- стабільність системи управління.

З метою проведення оцінки соціальної компоненти туристично- рекреаційного потенціалу пропонується використовувати наступні показники:

- кількість працівників туристично-рекреаційної сфери;

- кількість навчальних закладів усіх видів, які здійснюють підготовку спеціалістів туристичного профілю;

- ліцензійний обсяг навчальних закладів усіх видів для підготовки спеціалістів туристичного профілю.

Проведений аналіз компонентної структури туристично- рекреаційного потенціалу дає можливість стверджувати, що на сучасному етапі розвитку суспільства більш складними стають питання, пов’язані з управлінням сферою туризму та рекреації й з ефективним використанням туристично-рекреаційних потенціалів регіонів держави. Це пов’язано; по- перше, з існуванням значних міжрегіональних відмінностей; по-друге, з суб’єктивністю в управління туристично-рекреаційної сферою. Суб’єктивний чинник в управлінні призводить до виникнення проблем, вирішення яких вимагає професійного творчого підходу. Тому, управління регіональним розвитком туризму та рекреації, в тому числі й туристично- рекреаційним потенціалом, повинно здійснюватись як синтез двох складових: розвитку науково-практичної діяльності у сфері туризму й удосконалення методів та підходів в управлінні.

За результатами проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:

1. Принциповим та вихідним моментом дослідження сукупного туристично-рекреаційного потенціалу регіону є дослідження його як системи.

2. Туристично-рекреаційний потенціал регіону являє собою сукупність взаємопов’язаних компонент: природно-ресурсної, історико- культурної, економічної та соціальної.

3. Усі компоненти туристично-рекреаційного потенціалу є відносно автономними, однак утворюють між собою стійки взаємозв’язки та є взаємозалежними в межах туристично-рекреаційної системи.

4. Кожна компонента у складі туристично-рекреаційного потенціалу повинна бути об’єктом управління з боку людини.

5. Процес управління будь-якою компонентою перетворює не тільки окрему компоненту відповідно до поставлених цілей, але й туристично- рекреаційний потенціал регіону в цілому.

6. Туристично-рекреаційний потенціал функціонує й розвивається не тільки за об’єктивними законами, але й під впливом суспільства. Важливо, щоб між об’єктивними законами й потребами суспільства не було суттєвих протиріч.

7. Туристично-рекреаційний потенціал є базою розвитку відповідної діяльності. Проте, сам по собі, він є досить інертною категорією. Його необхідно змусити активізуватись, працювати з метою отримання потрібного соціального й економічного ефекту.

1.2.