Економічний ПОТЕНЦІАЛ І НАЦІОНАЛЬНЕ БАГАТСТВО РФ

Територія Росії займає приблизно 1/8 частину суходолу, або близько 17 млн км². Якщо виключити з російської території зем­лі, на яких вести господарську діяльність неможливо або еконо­мічно недоцільно, то її територія скоротиться до 5,5 МЛН KM² і Ро­сія опиниться лише на п’ятому місці за ефективною територією, поступившись Бразилії (8,05 млн км²), CHIA (8,00 млн км²), Авс­тралії (7,68 млн км²) і Китаю (5,95 млн км²).

Природні багатства Росії дуже великі: багато нафти і газу, але їх запаси розташовані в основному у важкодоступних лісах і бо­лотах Західного Сибіру. Є золото й алмази, але їх потрібно добу­вати з вічної мерзлоти Якутії та Колими. На початок XXI ст. ви­явлені, розвідані і заздалегідь оцінені запаси корисних копалин Росії, грошовий вираз яких у поточних світових цінах дорівнює 30 трлн дол., з них 32,2 % припадають на частку газу, 23,3 % — на вугілля та горючі сланці, 15,7 % — на нафту, 14,7 % — на не­рудну сировину, 6,8 % — на чорні метали, 6,3 % — на кольорові та рідкі метали, 1,0% — на золото, платину, срібло й алмази. Значно вище — приблизно 140,2 трлн дол. — оцінюються прог­нозні запаси корисних копалин. Тут домінує вугілля (79,5 %), ko- лосальні запаси якого лежать в основному в Сибіру. Частка газу скорочується до 6,9%, нафти — до 6,5%, усіх інших корис­них копалин — до 7,1 %. Якщо співвідносити багатства країни з чисельністю населення, то Росія займе одне з перших місць у світі.

Росія є великою газовою державою, що володіє майже 40 % його запасів у світі. Світовий видобуток природного газу трохи перевищує 2 трлн м'. Росія забезпечує близько ЗО % загальносві­тового видобутку, а США — 25 %. Найбільші запаси газу в Росії містяться в Західному Сибіру. До 1970 р. основна частина при­родного газу (майже 70 %) добувалася в європейських районах країни. Проте ресурси газу в них порівняно невеликі Вже до 1980 р.

У Росії є близько 7 млрд т запасів нафти, а обсяг видобутку становить близько 300 млн т на рік. Прогнозні запаси нафти оці­нюються деякими експертами в 30 млрд т, і якщо ця оцінка пра­вильна, то її може вистачити на 100 років при сучасному видобу­тку. Хоча, звичайно, слід розраховувати на збільшення видобут­ку. Практично вся нафта (95 %) транспортується нафтопровода­ми. Росія володіє величезною системою нафтопроводів, завдовж­ки в 50 000 км Ця система нафтопроводів перевершує за потуж­ністю, пропускною спроможністю не лише західноєвропейські, а й американо-канадські.

Росія забезпечена сировиною для чорної металургії. Розвідані запаси для чорної металургії оцінюються приблизно у 2 трлн дол. Причому руди в основному багаті, що не вимагають збагачення, хоча тривають розробки і бідних родовищ із вмістом заліза 20— 30 %. Близько 80 % видобутку залізної руди здійснюється відкри­тим способом (у великих кар’єрах — потужністю 15—35 млн т на рік). Спільний видобуток вугілля, що коксується, дорівнює 52 млн т. Запаси руд кольорових металів Росії оцінюються в 1,8 трлн дол. Потенціал галузі вельми високий, але спостеріга­ється скорочення приросту розвіданих запасів. Взагалі явна недо­статність геологорозвідувальних робіт і відставання щороку роз­відуваних запасів від видобутку є зараз гострою проблемою для всього сировинного комплексу країни.

Важливим показником забезпеченості країни запасами корис­них копалин є кількість років, на які їх вистачить при прогнозно­му видобутку Звичайно, в такому разі багато що залежить від прогнозів зростання видобутку корисних копалин. Один із варі­антів забезпеченості подано в табл.

Таблиця 10.І

ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ РОСІЇ РОЗВІДАНИМИ ЗАПАСАМИ

КОРИСНИХ КОПАЛИН

Росія відносно добре забезпечена водними ресурсами. За об’ємами річкового стоку (4262 км³/рік) вона займає друге місце в світі після Бразилії. На одного росіянина припадає в середньо­му ЗО тис. м³ води на рік (або 76 м³ на добу). Для порівняння, на одного європейця припадає 4,6 тис. M³∕piκ, азійця — 5,2 тис. M³∕piκ, а в середньому на жителя Землі — 9,0 тис. M³∕piκ. Проте розподіл річкового стоку в Росії нерівномірний. На відносно ма­лолюдні райони басейнів Північного Льодовитого і Тихого океа­нів припадає 87 % усіх водних ресурсів.

США перевершують Росію за біоклиматичним потенціалом утричі, а Західна Європа — в 2,5 разу Лише 1,5 % сільгоспугідь отримують достатню кількість опадів на рік. Приблизно на 50 % ріллі теплові ресурси недостатні для обробки цукрового буряку, кукурудзи на зерно, соняшнику і багатьох інших культур. Поєд­нання достатньої теплозабезпеченості з більш-менш задовіль­ним зволоженням спостерігається на 10% ріллі. Із загальної кількості сільськогосподарських угідь Росії більше половини за­болочена, перезволожена, має підвищену кислотність, засолені або містять солонцеві компоненти.

Наприкінці XlX ст. у межах сучасної Росії проживало 67,5 млн осіб, або 4 % світового населення. У 1992 р в цих кордонах про­живало вже 148,7 млн осіб. Населення досягло максимуму за всі часи існування країни, але воно становило лише 2,5 % світово­го. З 1992 р. населення скорочується. На 1 січня 2007 року насе­лення Росії становило 142,2 млн осіб, а на 1 січня 2008 року — 142,0 млн (за даними Росстату). Якщо існуючі тенденції переви­щення смертності над народжуваністю збережуться, то до 2010 р населення країни скоротиться до 138 млн.

Пріоритетною довгостроковою метою розвитку Російської Федерації оголошено підвищення рівня життя населення і досяг­нення душового ВВП до 20 тис. дол., тобто близького до сучас­ного рівня Португалії і Греції. Згідно з показниками офіційної статистики, економіка Росії за час, шо пройшов з моменту віднов­лення зростання в 1999 р., повністю відновилася порівняно з пе­редкризовим рівнем 1997 р., а за рядом показників перевершила й рівень 1991 р.

Водночас якість економічного зростання залишає бажати кра­щого. З одного боку, за умови збереження існуючої динаміки зростання, що почалося в 1999 р., поставлена мета може бути досягнута вже через 9 років — до 2017 р. З другого — можливо­сті підтримки високих темпів зростання в довгостроковій перс­пективі є обмеженими. Багато в чому вичерпані резерви віднов­ного зростання, за якого підвищені темпи виявляються можли­вими передусім за рахунок ефективнішого використання існую­чих потужностей та робочої сили за обмежених обсягів нових інвестицій. До того ж до середини 2000-х років конкуренто­спроможність і зростання в реальному секторі вже не підтри­муються заниженим після девальвації 1998 р. курсом рубля. У найближчій і довгостроковій перспективі зростання передбачає значних обсягів інвестицій і більшою мірою стикатиметься з ін- ституційними, структурними і демографічними обмеженнями. Слід також зазначити, що явно виражена сировинна орієнтація економіки Росії ускладнює досягнення поставлених цілей еко­номічного розвитку.

10.2.