12.2.7. Ресурсний потенціал АПК

В умовах радикального реформування АПК на засадах рин­кової економіки особливо актуальною є проблема формування регіонального ресурсного потенціалу АПК, оптимального забез­печення виробничими ресурсами всіх його сфер та високоефек­тивного їх використання.

Національний АПК характеризують, з одного боку, як єдину інтегральну природно-економічну систему, а з іншого, - у розрізі окремих його сфер і виробничих підрозділів. Такий підхід по­трібний для правильного розуміння закономірностей розвитку складових частин АПК та вирішення проблем формування опти­мальних ресурсних потенціалів регіональних АПК, удосконален­ня міжгалузевих економічних відносин у межах національного агропромислового комплексу. Без цього неможливо виробити на-

382

уково обгрунтовану державну політику, стратегію і тактику ве­дення аграрної реформи в Україні.

Ресурсний потенціал національного агропромислового ком­плексу - це сукупність ресурсних потенціалів трьох його голов­них сфер: галузей, які випускають для сільського господарства та інших галузей АПК засоби виробництва та надають агротехносервісні послуги; власне сільськогосподарського виробництва;

галузей, що переробляють, зберігають та транспортують сільсько­господарську продукцію та торгують продовольчими товарами. Основою ресурсного потенціалу АПК є потенціал аграрної сфери.

Для конкретного аграрного підприємства характерне різне співвідношення і поєднання земельних, матеріальних і трудових ресурсів.

В умовах загальної фінансово-економічної кризи ресурсний потенціал національного АПК постійно втрачає свої відтворювальні можливості, зношується, оскільки реноваційні процеси майже не відбуваються, а досягнення науково-технічного прогре­су практично не впроваджують. Зростання обсягів неплатежів, за­боргованості держави, неплатоспроможності колективних сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств гальмують виробництво, призводять до руйнування наявного ре­сурсного потенціалу.

Зношеність основних засобів виробництва в 1997 p. стано­вила в сільському господарстві 45%, харчопереробних галузях -у середньому 43%, галузях машинобудування, які обслуговують агропродовольчу сферу, - 59%, у сільськогосподарському будів­ництві-понад 45%.1 Протягом 1994-1995 pp. порівняно з 1990р. обсяги постачання сільськогосподарським виробникам зернозби­ральних комбайнів зменшились у 10 разів, вантажних автомобілів - у ЗО разів, мінеральних добрив та іншої техніки - у 4.5, пести­цидів - у 3.5 і пально-мастильних матеріалів - у 2.1 раза. В

_____

1 Трегобчук В.М. Економічні проблеми відтворення і модернізації ресурсного по­тенціалу АПК //. Соціально-економічна ситуація та шляхи подолання кризово­го стану в агропромисловому комплексі України. К.:УАЕ, 1999. С.19.

383

1995 p. на 1 га посівної площі було внесено в середньому лише ЗО кг мінеральних добрив у перерахунку на діючу речовину, тоді яку 1990р. - понад 140 кг.

Аналіз екологічного стану земельних ресурсів свідчить, що за останні 35 років площа еродованих земель збільшилася май­же в 1.5 раза, значно розширились площі засолених, закислених, солонцюватих, підтоплених та техногенне забруднених сільгоспугідь. У цілому з кожних 10 га земельних угідь, викори­стовуваних у сільському господарстві, тільки 1 га має нормаль­ний екологічний стан. Середній вміст гумусу в грунтах змен­шився з 3.5 до 3.2%.

Між різними сферами національного АПК України нема ра­ціональних економічних відносин, взаємозбалансованих еконо­мічних інтересів. Агропромислове виробництво поки що не роз­глядають як єдиний соціально-економічний процес інтеграції та координації діяльності підприємств і галузей, що ведуть вироб­ництво, переробку та реалізацію сільськогосподарської продукції. Однак лише за умови такого підходу створюються потрібні еко­номічні, екологічні та організаційно-технологічні передумови для високоефективного поєднання сільського господарства з промис­ловістю на базі методів і форм, притаманних сучасній ринковій економіці.

У процесі формування ресурсного потенціалу АПК та виз­начення напрямів і методів його удосконалення треба керуватися такими загальними принципами:

екологічність виробництва сільськогосподарської продукції;

економічність і енергоекономність з урахуванням функціо­нування багатоукладної економіки на селі і різних форм господа­рювання в АПК;

технологічність і універсальність технічних засобів вироб­ництва за умов високих продуктивних та експлуатаційних показників;

зниження матеріале- та енергомісткості сільськогосподар­ської продукції, підвищення продуктивності праці і зростання ефективності використання ресурсів на засадах комплексної ме-

384

ханізації- автоматизації та комп'ютеризації виробничих процесів у всіх галузях АПК.

У разі визначення стратегії формування ресурсного потенці­алу АПК на макрорівні, потрібно брати до уваги нові тенденції та напрями НТП в агропродовольчій сфері, екологічні та економічні вимоги, особливості нинішньої матеріально-технічної і техноло­гічної бази вітчизняного агропромислового виробництва. Оскіль­ки Україна будує відкриту економіку, то потрібно також врахову­вати сучасні світові економічні та інтеграційні зв'язки в агропро­довольчій сфері.

В умовах посилення конкуренції на агропродовольчих рин­ках світу вирішальну роль у формуванні ефективних та екологобезпечних ресурсних потенціалів відіграє інтенсивне технологіч­не оновлення, тобто впровадження новітніх технологій, машин і обладнання, високоурожайних сортів сільськогосподарських куль­тур та високопродуктивних порід і гібридів тварин, екологобезпечних агрохімікатів тощо. Нові технології та якісні виробничі ресурси - це головний фактор переведення національного АПК на ефективний, екологобезпечний та конкурентоспроможний шлях розвитку.

Можна виділити три головні стратегічні напрями ресурсно­го і технологічного оновлення вітчизняного агропромислового комплексу:

створення і застосування технологій, біоресурсів, що сприя­ють здешевленню аграрної продукції;

розробка та впровадження технологій, які дають змогу сут­тєво підвищити якість сільськогосподарської сировини та про­дуктів харчування;

створення та використання технологій і біологічних засобів виробництва, що забезпечують екологічно чисту переробку сільськогосподарської продукції та екологобезпечну діяльність аграрних підприємств.

Особливу увагу треба приділити формуванню та удоскона­ленню ресурсного потенціалу третьої сфери АПК. Галузі харчо­вої промисловості є потенційно найбільш перспективними в еко-

385

номіці України, тому вони повинні бути пріоритетними щодо інве­стицій. У світі постійно зростає попит на високоякісні продукти харчування. Наша держава має всі можливості для того, щоб хар­чова промисловість перетворилась на головного експортера та найважливіше джерело надходження валютних коштів.

Проблема формування ресурсного потенціалу оптимальних розмірів і структури у всіх сферах національного АПК, раціо­нального ресурсного забезпечення всіх агропромислових підприємств, якісного технологічного оновлення виробництва в умовах становлення ринкової економіки потребує особливої ува­ги з боку держави, управлінських структур і органів місцевого самоврядування. Для вирішення цієї проблеми потрібно вико­нати два головні завдання. Перше - забезпечити випуск у дос­татній кількості та високої якості вітчизняної сільськогосподарсь­кої техніки й устаткування для галузей харчової промисловості (елементів основного й оборотного капіталу другої і третьої сфер АПК).

Друге завдання - це нагромадження реального капіталу та відповідних коштів v сільському господарстві на підставі ство­рення специфічного економічного механізму на стик;' промисло­вої й аграрної сфер. Формування ефективних ресурсних потенці­алів у всіх ланках АПК потребує створення розвинутого ринку засобів виробництва. З цією метою треба прискорити роздержав­лення та приватизацію підприємств сільськогосподарського ма­шинобудування, створення спільних підприємств, акціонерних то­вариств, фірм агробізнесу; розвивати конкуренцію між товарови­робниками першої сфери АПК.

Першочергове завдання нашої держави - виведення у найкоротші терміни національного АПК на передові техніко-технологічні, економічні та екологічні показники розвитку. Для цього потрібно сконцентрувати всі можливості та ресурси суспільства, науково-технічний і економічний потенціал держави.

386