12.2.5. Роль держави в активізації інвестиційної діяльності в АПК

Економічний стан АПК України, загальна фінансова не­стабільність більшості підприємств зумовили спад інвестицій­ної діяльності і не забезпечують навіть простого відтворення ма­теріальної бази.

Для виходу аграрної сфери з кризового стану потрібно відно­вити повноцінний аграрний інвестиційний процес. З цією метою треба за допомогою прямих і непрямих важелів державного регу­лювання забезпечити формування достатньо високого рівня інве-

373

стицій АПК з власних та залучених коштів. Для цього треба сут­тєво поліпшити інвестиційний клімат в аграрній сфері, зробити її потенційно привабливою не лише для вітчизняних, а й іноземних інвесторів.

Потрібно усунути головні негативні явища аграрної інвести­ційної кризи: відновити механізм простого відтворення основних фондів у сільському господарстві; забезпечити розширене відтво­рення основних фондів з прибутків виробників; створити сприят­ливі умови для залучення в галузь зовнішніх інвестицій.

Головним завданням держави є формування сприятливого інвестиційного клімату та стимулювання інвестиційних процесів засобами непрямого впливу. Прямі державні кошти потрібно ви­діляти для фінансування лише програм державного рівня.

Для обгрунтування напрямів та пріоритетів капіталовкладень в АПК України треба узагальнити і проаналізувати інвестиційні процеси, які відбуваються в агробізнесі економічно розвинутих країн. За різними оцінками, в агропромисловій сфері західних країн функціонує від 72 до 97 галузей. Інвестиційні процеси значно залежать від кон юнктури ринку, особливостей економіки, пов'я­заних із відмінностями в розмірах і джерелах фінансування капі­таловкладень.

Інвестиції в агропромислову сферу роблять шляхом вкладен­ня приватного капіталу (внутрішнього та іноземного), прямих інве­стицій із бюджетних коштів; непрямого бюджетного дотування приватних капіталовкладень (за рахунок інвестиційних кредитів і податкових пільг); інвестицій із суспільних і благочинних фондів (переважно на об'єкти соціального призначення).

У ринковій економіці динаміка й обсяг капіталовкладень за­лежать від кон'юнктури ринку - попиту, пропозиції і цін на аг­рарну продукцію, прибутковості галузі в конкретний момент.

Аналіз сучасних тенденцій інвестиційної політики в економічно розвинутих країнах засвідчує, що близько 80% інвес­тицій у продовольчий комплекс становлять капіталовкладення виробничого призначення (в тому числі у виробничу інфраструк­туру). Це передусім приватні вкладення, а також бюджетні кош-

374

ти у формі прямих інвестицій і кредитів. Інвестиції на соціальні потреби (20% сукупних інвестицій) роблять головно з бюджет­них коштів і кредитів.

До кінця 60-х років у системах агробізнесу розвинутих країн інвестиційний процес був спрямований на технічне переоснащен­ня, розвиток системи зберігання, транспортування і первинної переробки сільськогосподарської продукції в місцях її виробниц­тва. Капітальні вкладення зростали швидшими темпами, ніж збільшувалась валова продукція сільського господарства. Сучас­на інвестиційна діяльність характеризується відтоком вкладень зі виробничих галузей і сфери АПК в систему виробничої інфра­структури. Однак поряд з цим агробізнес у розвинутих країнах має високу бюджетну дотованість.

Інвестиційна політика в сфері агробізнесу розвинутих країн має деякі особливості. Це пов'язано зі структурними особливос­тями економіки окремих країн, рівнями розвитку різних сфер і галузей АПК. Зокрема, інвестиційна політика в агропромисловій сфері країн Західної Європи суттєво відрізняється від політики, яку ведуть у США. У країнах Європейського Союзу важливим показником інвестиційного процесу є обсяг капіталовкладень у сільське господарство і харчову промисловість, тобто без першої сфери АПК.

Останніми десятиріччями агросистеми індустріальне роз­винутих країн характеризуються інтенсивним розвитком пере­робних галузей, передусім харчової промисловості. Традиційні аграрні фермерські функції (зберігання і первинна обробка сільськогосподарської продукції) поступово переходять у третю сферу АПК. що зумовило зростання обсягу іноземних інвестицій у цю сферу. Найперше це відображає розвиток світових ринків сільськогосподарської продукції, продуктів харчування і капіта­лу та посилення в цій сфері конкурентної боротьби. Іноземні інвестиції сприяють підвищенню рівня науково-технічного про­гресу в харчовій промисловості. Зокрема, понад 70% іноземних інвестицій американських фірм агробізнесу припадає на харчо­ву індустрію.

375

Загальна риса інвестиційної політики як у США, так і в краї­нах Західної Європи - кредитування фермерів головно з коштів держави. Особливо це стосується державного пільгового креди­тування фермерів, які освоюють капіталомісткі, передові техно­логії з високим ступенем фінансового ризику. Наприклад, у США федеральні бюджетні асигнування на сільське господарство ви­діляють у вигляді прямих грошових виплат, пільгових кредитів, безвідсоткових позик, безповоротних платежів, а також наданням фермерам податкових знижок, відтермінування платежів за кре­дитами та ін.

Загалом бюджетне фінансування аграрного сектора економі­ки за останні два десятиріччя збільшилося в країнах ЄС в 1,5 раза, в США - 2,7 раза.

Досвід економічно розвинутих країн свідчить, що інвес­тиційні потоки, у тім числі й бюджетні асигнування, а також сис­тема податків, пільг і кредитів є важливими регуляторами розвит­ку агропромислової сфери в цілоому та окремих її галузей, вони дають змогу ліквідувати диспропорції в структурі її ресурсного потенціалу.

Щоб створити сприятливий клімат для інвестиційної діяль­ності в Україні, потрібно вирішити проблему фінансової неста­більності сільськогосподарських підприємств, яка стримує фінан­сових інвесторів. Заходи щодо фінансового оздоровлення (санації) підприємств АПК повинні стати пріоритетними в державній аг­рарній політиці.

Чинними нормативними документами, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1998 p. "Про особливості проведення санації підприємств агропромислового комплексу", державна підтримка сільськогосподарських підприємств, що по­требують санації; поширюється лише на державні підприємства та підприємства зі змішаною формою власності, де частка держа­ви у статутному фонді становить не менше 50%. Однак проблема санації стосується сільськогосподарських підприємств усіх форм власності. Тому доцільно поширити дію цієї постанови на аграрні підприємства інших форм власності.

376

Потрібно розробити детальний механізм санації підприємств, державну підтримку надавати лише тим підприємствам АПК, які самі ініціюють процес фінансового оздоровлення, проводять ре­структуризацію підприємства на базі бізнес-плану, використову­ють внутрішні резерви для поліпшення фінансового стану (про­даж невикористовуваного обладнання, здача в оренду землі і май­на, зміна структури виробництва, скорочення виробничих і уп­равлінських витрат та ін.). Бізнес-план сільськогосподарських підприємств повинен включати стратегію інвестиційного розвит­ку підприємства.

У сучасних умовах важливим джерелом інвестицій у сільське господарство є кошти промислових, агросервісних та інших підприємств. Тому в найближчій перспективі треба віддавати пе­ревагу таким формам залучення інвестицій:

спільна діяльність з виробництва і переробки продукції сільського господарства на підставі відповідних угод або шляхом створення агропромислово-фінансових груп;

заснування нового господарського товариства шляхом вне­сення до його статутного фонду наявного майна сільськогоспо­дарського підприємства та грошових і матеріальних ресурсів інве­стора;

створення промисловими підприємствами власної агропро­мислової бази;

оренда землі та майна сільськогосподарських підприємств іншим інвесторам.

Можливості бюджетних інвестицій в аграрну сферу в Україні надзвичайно обмежені. Відповідно скорочення інвестицій (особ­ливо на розробку ефективних технологій, прогресивної техніки) збільшує залежність нашої країни від імпорту продуктів харчу­вання, закріплює технологічне відставання від розвинутих країн світу. Інвестиційна політика в Україні повинна становити єдину систему державного регулювання розвитку АПК разом з цінами, податками і кредитами, як це практикують у всіх країнах із роз­винутою ринковою економікою.

Політику інвестицій в агропромисловому секторі потрібно

377

спрямовувати на максимальне збільшення капітале- і ресурсовіддачі в усіх галузях, ліквідацію товарного дефіциту аграрної про­дукції на споживчому ринку. Отже, інвестиції доцільно розподі­ляти за критерієм максимального приросту продукції.

З метою удосконалення державної інвестиційної політики в АПК треба визначити та законодавче затвердити державні інвестиційні пріоритети, запровадити гарантії стабільності бюд­жетного фінансування галузевих і спеціальних цільових інвес­тиційних програм в АПК. Потрібно розробити законодавчу базу щодо створення умов для залучення приватних інвестицій; впро­вадити механізм інвестиційної підтримки особистих підсобних господарств; збільшити обсяги приватизації об'єктів незаверше­ного будівництва в АПК шляхом їх продажу з аукціонів або за конкурсом.

Поряд з нестачею коштів банківська система і ринкова інфра­структура не мають відпрацьованого механізму точкового- кон­центрованого використання інвестиційних ресурсів. Потрібний перехід до диференційованої політики використання державних дотацій та інвестицій з урахуванням конкретних умов і доціль­ності підтримки конкретного підприємства. Інвестиції для фор­мування виробничої і соціальної інфраструктури і гарантування екологічної безпеки треба робити (на сучасному етапі розвитку) з коштів державного і регіональних бюджетів, залучення комер­ційних структур до фінансування довготермінових проектів АПК, заощаджень населення тощо.

Важливим пріоритетом державних капіталовкладень повин­но бути збереження і підвищення родючості сільськогосподарсь­ких угідь. Сьогодні значна частина земель втратила свою ро­дючість унаслідок ерозії, надмірного використання хімікатів, не­дотримання технології обробки та ін.

Крім ресурсів національних інвесторів в АПК, потрібно ви­користати можливості залучення іноземних інвестицій. Основні обсяги інвестицій в Україну надходять з держав, з якими українські підприємства (сільськогосподарські і переробні) мають стабільні й міцні зв'язки і в реалізації продукції яких є взаємна зацікав-

378

леність. Безпосередньо у сільське господарство надійшло лише 20.3 млн дол., що становить 1.9% від загального обсягу івестицій в економіку України, у харчову промисловість інвестовано майже 136 млн дол., або 12.6% від загальної суми.

Залучення іноземного капіталу в АПК України відбуваєть­ся, передусім, шляхом створення спільних підприємств, на які у харчовій промисловості припадає 47% інвестицій, в тому числі 93% - на ті, що виробляють продукцію. Частка спільних підприємств у загальних обсягах іноземного інвестування сільського господарства становить 79%, зокрема, тих, що випус­кають продукцію, - 41%.

Сільське господарство є менш привабливою сферою вкла­дання капіталу, ніж харчова промисловість. Приплив інвестицій в аграрне виробництво стримують як причини загально-економі­чного характеру, так і його інерційність, порівняна обмеженість асортименту продукції, низька транспортабельність окремих її видів. Це призводить до втрат продукції і капіталу, збільшує тер­міни окупності інвестицій. Майже половину інвестицій у сільське господарство освоюють комерційні структури. Реальні виробни­ки сільськогосподарської продукції практично ними скористати­ся не можуть. Тому іноземні інвестиції повинні мати цільове при­значення і бути спрямовані на конкретні проекти, які мають знач­ний економічний ефект.

З метою ширшого залучення іноземних інвестицій потрібно:

ввести державні гарантії для реалізації найбільш ефектив­них проектів, які виконують із залученням іноземних інвес­тицій;

у Закон України "Про особливості режиму іноземного інвес­тування" внести зміни, що стосуються інвестування в АПК;

розробити комплексну програму стимулювання вітчизняних та іноземних інвестицій в АПК;

вирішити питання щодо права власності на земельні ділян­ки, на яких розміщені об'єкти інвестування;

створити державний реєстр іноземних інвесторів та банк даних про об'єкти іноземного інвестування;

379

визначити перелік пріоритетних галузей, виробництв та підприємств, яким надано пільговий режим інвестування;

запровадити податкові пільги для великих іноземних та на­ціональних інвесторів за зроблені ними інвестиції відповідно до державних пріоритетів.

Державна інвестиційна політика у сфері залучення інозем­ного капіталу до АПК України повинна опиратися на чітко обу­мовлені пріоритети розвитку національного агропромислового ви­робництва, органічне поєднання суворого контролю за дотриман­ням власних макроекономічних інтересів у цій галузі і відкри­тості вітчизняного економічного простору.

Роль держави у заохоченні іноземного інвестування АПК полягає як у створенні загального сприятливого інвестиційного клімату в країні (через стабілізацію всіх сфер економічної діяль­ності), так і в реалізації системи конкретних заходів щодо стиму­лювання припливу іноземного капіталу (пошук шляхів надход­жень до потенційних інвесторів грунтовних інвестиційних про­ектів для всіх регіональних рівнів АПК, удосконалення податко­вої і митної політики тощо).