7.4. Особливості податкової системи в АПК

Податкова система України не враховує специфіки окремих галузей, зокрема АПК. Тут її фіскальні функції зведені до мініму­му. В сумі податки становлять, наприклад, від усіх фермерських затрат - 2,5-6,0%, із яких майже половина припадає на податок з прибутку і на нерухомість (у тому числі й на землю).

Світовий досвід свідчить про потребу зменшення земельно­го податку за рахунок скорочення бази оподаткування на величи­ну власних засобів, вкладених у поліпшення земель, вилучення з неї сум, які спрямовують на модернізацію сільськогосподарсько­го виробництва і переробку сировини. Аналогічні пільги необхідні

179

для тих, хто вкладає засоби як безпосередньо в сільське госпо­дарство, так і у розвиток галузей харчової промисловості, со­ціальної інфраструктури села.

З метою стабілізації роздрібних цін на продовольчі товари і підвищення платоспроможного попиту населення, а також ство­рення умов для оновлення основних фондів сільгосппідприємств, як варіант вирішення проблеми, можна трактувати зниження став­ки ПДВ на засоби виробництва, які поставляють селу, і на ос­новні продовольчі товари.

У цілому податкову систему потрібно вдосконалювати в на­прямі її уніфікації щодо джерел податків і забезпечення високої зацікавленості виробників у підвищенні рівня ефективності ви­робництва після сплати податків.

В Україні сільськогосподарські товаровиробники сплачують 19 видів різних податків і обов'язкових платежів. За 1996 p. було нараховано до сплати податків і платежів з сільськогосподарсь­ких виробників у сумі 2,6 млрд грн., фактично ж сплачено лише 1,2 млрд грн., або 46 %. У 1997 p. до сплати було нараховано 4,9 млрд грн., а сплачено 2,96 млрд грн. або 60,5 %. Зазначимо, що 1996 p. в сільське господарство через бюджетні асигнування повернулося лише 333 млн грн., у 1997 - 403 млн грн.. Питома вага обов'язкових платежів у собівартості сільськогосподарсь­кої продукції з 1996 p. перевищує 12 %, що знижує її конкурен­тоспроможність і практично позбавляє підприємство обігових коштів.

Для оподаткування доходів (прибутків) сільськогосподарсь­ких товаровиробників доцільно застосовувати один із рекомендо­ваних варіантів.

Перший варіант передбачає оподаткування прибутку сільськогосподарських товаровиробників, одержаного від несільськогосподарської діяльності з окремою платою земельного

180

податку. Такий варіант доцільний для запровадження в колектив­них сільськогосподарських підприємствах;

Другий варіант полягає в оподаткуванні консолідованого при­бутку (після вирахування з нього плати за землю) із запроваджен­ням верхньої і нижньої меж сплати податків. Застосування такого варіанта оподаткування доцільне для господарських формувань, побудованих на акціонерній формі власності.

Механізм оподаткування доходів для фермерських госпо­дарств повинен передбачати альтернативні варіанти:

спрощений варіант для оподаткування доходів через земель­ний податок;

розділене оподаткування доходів з сільськогосподарських угідь.

У разі використання ПДВ потрібно запроваджувати такий ме­ханізм розрахунків з податковими органами, який максимально враховував би сезонний характер сільськогосподарського вироб­ництва і не допускав значного відволікання обігових коштів гос­подарств.

Що стосується фермерських господарств, то тут повинен дія­ти спрощений механізм оподаткування, оскільки внаслідок чин­ної системи обчислення і сплати ПДВ у більшості фермерів опо­датковують не додану вартість, а весь виторг від реалізації.

Земельний податок для сільськогосподарських товаровироб­ників повинен бути головним податком.

В Указі Президента України "Про фіксований сільськогос­подарський податок" від 18 червня 1998 p. (№ 652/98), зокрема зазначено: "Запровадити, починаючи з 1999 року фіксований сільськогосподарський податок, що сплачується сільськогоспо­дарськими товаровиробниками у грошовій формі".1

Указ Президента був взятий за основу під час прийняття Вер­ховною Радою України Закону "Про фіксований сільськогоспо-

_____

1 Указ Президента України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 18 червня 1998 року №652/98 //Урядовий кур'єр. 1998. 20 черв.

181

дарський податок".1 Цей Закон визначає механізм справляння фіксованого сільськогосподарського податку, який сплачують сільськогосподарські товаровиробники у грошовій формі або у вигляді поставок сільськогосподарської продукції. Закон набирає чинності з 1 січня 1999 p. і діє до 1 січня 2004 p.

Основою запровадження земельного податку усім землеко­ристувачам України є кадастрова оцінка землі, а цей податок -гарант зацікавленості в високопродуктивній праці хлібороба. Сплативши раз у рік відповідну суму земельного податку (гроши­ма чи натурою), землекористувач може спокійно працювати.

Заслуговують на увагу й інші погляди стосовно переходу на єдиний земельний податок. На думку деяких авторів2, доцільно продрати питання, наприклад, про фабрики закритого ТИПУ, які в результаті такого переходу опиняться у вигідному становищі, про можливість вилучення із оподаткування значної кількості малопро­дуктивних земель у Поліссі і Карпатах. Доречно зауважити, що в західних країнах відмовились від єдиного земельного податку і зно­ву повернулись до його справляння залежно від результатів праці.

Пропозиції про введення натурального податку щодо кожної культури, з огляду на Її дохідність у конкретному господарстві (сільській раді), тим більше прогресивного (залежно від урожай­ності по окремих роках), очевидно, сьогодні є передчасними. По-перше, таке оподаткування повинно грунтуватись на достовірній звітності, що сьогодні є малоймовірним. Крім цього, воно зумо­вить потребу значного розширення податкових служб на місцях.

_____

1 Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" // Голос Ук­раїни. 1999. 6 січ.

2 Гладій М.В. Використання виробничо-ресурсного потенціалу аграрного секто­ра економіки України // Львів, 1998. С.26.

182

По-друге, і це найголовніше, таке оподаткування значно посла­бить стимул товаровиробників до продуктивної праці.

Сьогодні, в умовах становлення нових форм власності, зок­рема селянських (фермерських) господарств, треба вивчити досвід оподаткування не стільки сучасних високорозвинутих країн світу (оподаткування за результатами праці, а не за умовами), скільки досвід "дикого заходу" минулого століття. Тоді, в умовах станов­лення фермерства, зокрема у Канаді, зменшували податки тим селянам-господарям, які домагалися ліпших результатів праці, тоб­то які більше продавали продукції, розбудовувались, розширюва­ли своє господарство.

Крім єдиного земельного податку, на цьому етапі потрібно зберегти сплату відповідних податків від промислової діяльності підприємств, які належать колективним господарствам. Йдеться, перш за все; про ті колективні сільськогосподарські підприємства (КСП), які свого часу побудували об'єкти агропромислової, агроторгової інфраструктури (консервні заводи, агроторгові заклади). Ці промислові об'єкти в складі КСП треба оподатковувати відпо­відно до чинного законодавства.