Особливості реформування бюджетних систем

У Польщі і Румунії закони про бюджетну систему були прийняті в 1991 р., в Угорщині і Болгарії — у 1992 р., у Чехії в зв’язку з розпадом колишньої Чехословаччини на дві самостійних держави бюджетний закон був скоректований у 1993 р.

В усіх країнах зберігається єдина бюджетна система держави. Окремі ланки бюджетної системи наділені відносною самостійністю, але зв’язані між собою системою дотацій. Донором, як правило, виступає центральний бюджет, з якого виділяються субвенції для збалансування доходів та видатків місцевих бюджетів, відособлених фондів, а також цільової і спеціальної дотації для фінансування конкретних цілей та завдань.

У нових законах про бюджетну систему загалом розмежовані між ланками дохідні джерела і видатки, віднесені до компетенції кожної ланки. Переважна частина державних доходів як і раніше надходить у центральний бюджет, внаслідок чого місцеві бюджети є глибоко дотаційними. Дотації з центрального бюджету виділяються також бюджетові соціального страхування й іншим соціальним позабюджетним фондам.

Якщо бюджет зведений з дефіцитом, то повинні бути вказані способи покриття дефіциту державного бюджету. Вирішене питання про бюджетні резерви і визначені кількісні межі цих резервів. Кошти, мобілізовані в бюджет у результаті позикових операцій у національного банку чи на вільному фінансовому ринку, не можуть включатися до складу нормальних доходів державного бюджету, оскільки це змінило б суму дефіциту державного бюджету або перевищення доходів над витратами. Позикові кошти можуть залучатися лише для покриття дефіциту державного бюджету.

У нових законах поряд з бюджетним роком (він збігається з календарним) уведене поняття «додаткового періоду». Це час, протягом якого можна проводити певні операції і розрахунки по бюджету за минулий рік.

В усіх країнах зберігається практично всебічний контроль Парламентів (безпосередньо і через спеціальні органи фінансового контролю) за фінансовою діяльністю всіх ланок бюджетної системи. Менше він поширюється хіба що тільки на прийняття і виконання бюджетів місцевого самоврядування.

Першими кроками з реформування бюджетних систем у більшості східноєвропейських країн стало виділення з державного бюджету місцевих бюджетів і надання їм автономного характеру, а також утворення самостійного позабюджетного пенсійного фонду. Колись ці структури входили в єдиний бюджет і становили з ним єдине ціле. Виділення з бюджету пенсійних справ у самостійний фонд забезпечує не тільки цільове використання коштів, що відраховуються на чітко визначені потреби, а й гарантує також дотримання інтересів пенсіонерів.

Автономність місцевих бюджетів має два аспекти: політичний і економічний. Політичний аспект випливає з положення конституції, яке говорить, що кожен орган народного самоврядування повинен мати свій бюджет. Економічний аспект ґрунтується на вимозі самооплатності кожної бюджетної одиниці. Правда, принцип самооплатності територіальних адміністративних одиниць у чистому і буквальному значенні в жодній країні світу не дотримується, оскільки географічне положення, економічні умови і можливості регіонів не однакові. Тому відносини центрального бюджету з місцевими будуються на нормативній основі, виходячи з об’єктивних критеріїв. Унаслідок цього органи місцевого самоврядування перебувають ніби в умовах реальної самооплатності. Вони стають зацікавленими в максимальній економії коштів і, з іншого боку, у мобілізації наявних резервів.

Можна констатувати, що прийняті закони про бюджетні системи і бюджетна практика східноєвропейських країн свідчать про те, що в згаданих державах пройдений певний етап у формуванні бюджетних відносин. Розширено гласність процедури розробки, обговорення, прийняття і публікації бюджетів, чіткі законодавчі рамки одержав порядок і джерела покриття бюджетного дефіциту, розмежовані компетенція і відповідальність між ланками бюджетної системи. У результаті податкових реформ докорінно змінилася структура доходів державних бюджетів. У складних умовах перехідного періоду головне навантаження перекладене на непрямі податки при одночасному зниженні ставок з податку на прибуток підприємств.

12.4.