Бюджетна система та засади бюджетного устрою України

Бюджетна система — це сукупність усіх бюджетів, які фор­муються і діють на території певної держави згідно з її бюджетним устроєм.

Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетна система України — це сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, держав­ного та адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нор­мами права.

Відповідно до статті 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з наступних ланок (рис. 5.1):

- державний бюджет;

Рис. 5.1. Структура бюджетної системи України

- місцеві бюджети — до їх складу входять бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування (бюджети тери­торіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань).

З метою проведення аналізу та визначення основ регулювання економічного та соціального розвитку країни бюджети вищих ланок об'єднують з нижчими. Такі бюджети отримали назву зведених.

Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної сис­теми України, називається Зведеним бюджетом України. Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюдже­тів областей та міст Києва і Севастополя (рис. 5.2).

Бюджетний устрій — це організація та принципи побудови бюджетної системи, її структура і взаємозв'язок між бюджетами у процесі забезпечення виконання єдиної загальнодержавної фінансо­во-бюджетної політики.

Бюджетний устрій країни визначається її державним устроєм. В унітарних державах бюджетна система має дві ланки: державний бюджет і численні місцеві бюджети. У федеративних державах бюд­жетні системи складаються з трьох ланок: державного бюджету (фе­дерального бюджету або бюджету центрального уряду), бюджетів членів федерації (наприклад, штати у Сполучених Штатах Америки,

землі (ланди) у Федеративній Республіці Німеччині, провінції у Ка­наді, кантони у Швейцарії і т.ін.) та місцевих бюджетів.

Принципи побудови бюджетної системи є основою бюджетного устрою, визначають характерні ознаки та риси бюджетної системи країни і визначені ст. 7 Бюджетного кодексу:

- єдності бюджетної системи України — забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулю­ванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифіка­цією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгал­терського обліку і звітності;

- збалансованості — повноваження на здійснення витрат бюдже­ту повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на від­повідний бюджетний період;

Рис. 5.2. Структура Зведеного бюджету України

152

- самостійності — Державний бюджет України та місцеві бюдже­ти є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самовряду­вання. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бю­джетів забезпечується закріпленням за ними відповідних дже­рел доходів, правом відповідних органів державної влади, ор­ганів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відпо­відні бюджети;

- повноти — до складу бюджетів підлягають включенню всі над­ходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;

- обґрунтованості — бюджет формується на реалістичних макро- показниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

- ефективності та результативності — при складанні та виконан­ні бюджетів всі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної сис­теми цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, Автономною Республікою Крим, місцевим само­врядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при викорис­танні визначеного бюджетом обсягу коштів;

- субсидіарності — розподіл видів видатків між державним бюд­жетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюд­жетами ґрунтується на необхідності максимально можливого

наближення надання гарантованих послуг до їх безпосередньо­го споживача;

- цільового використання бюджетних коштів — бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними при­значеннями;

- справедливості і неупередженості — бюджетна система Украї­ни будується на засадах справедливого і неупередженого роз­поділу суспільного багатства між громадянами і територіаль­ними громадами;

- публічності та прозорості — інформування громадськості з пи­тань складання, розгляду, затвердження, виконання державно­го бюджету та місцевих бюджетів, а також контролю за вико­нанням державного бюджету та місцевих бюджетів.

Важливим елементом бюджетного устрою є розмежування до­ходів і видатків між ланками бюджетної системи.

Розмежування видатків ґрунтується на розмежуванні функцій держави між різними рівнями влади і базується на таких методах:

1) розподіл за територіальною ознакою (за місцезнаходженням об'єкта фінансування);

2) розподіл виходячи з відомчого підпорядкування (фінансу­вання ведеться з бюджету того рівня, до якого належить орган управління, якому підпорядкований об'єкт фінансування).

Розмежування доходів є похідним відносно розмежування видат­ків і здійснюється наступними методами:

1) закріплення доходів за кожним бюджетом у повній сумі або твердо фіксованими нормативами в умовах автономності кож­ного бюджету;

2) встановлення системи бюджетного регулювання в умовах єд­ності бюджету, тобто проведенні відрахувань до бюджетів нижчих рівнів, виходячи з їхніх потреб.

Розмежування доходів передбачає їх поділ з урахуванням юри­дичного та економічного аспектів на закріплені та регулюючі.

Закріплені доходи — це надходження, які за постійно чинними нормативними актами віднесені до бюджетів відповідних рівнів на невизначений час у твердо фіксованому розмірі або повністю. Закріплені доходи утворюють основу дохідної бази кожного бюд­жету.

Регулюючі доходи — це доходи, надходження яких у бюджети нижчого рівня визначаються щорічно Верховною Радою України та які передбачені в законі про державний бюджет на поточний рік і пе­рерозподіляються між різними ланками бюджетної системи.

Організація взаємовідносин між бюджетами різних рівнів перед­бачає виділення їх напрямів, видів та форм.

За напрямом міжбюджетних відносин розрізняють вертикальні — виникають між бюджетами різних рівнів (в Україні існують тільки вертикальні) та горизонтальні — виникають між бюджетами одного рівня.

Відповідно до порядку регулювання існують міжбюджетні відно­сини, регламентовані законодавчими та інструктивними докумен­тами, які виникають відповідно до законодавства, та договірні між- бюджетні відносини, які виникають на підставі угоди між органами влади.

Згідно зі ст. 81 Бюджетного кодексу України, міжбюджетні відно­сини - відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюдже­тів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією та законами України.

Традиційно до основних форм міжбюджетних відносин відносять:

- бюджетне субсидіювання — виділення коштів з бюджетів ви­щого рівня бюджетам нижчого рівня;

- вилучення коштів — передання коштів із бюджетів нижчого рів­ня до бюджетів вищого рівня;

- взаємні розрахунки — передання коштів із одного бюджету до іншого у зв'язку з перерозподілом між ними доходів чи видат­ків після затвердження бюджету;

- бюджетні позички — запозичення коштів у зв'язку з виникнен­ням часового касового розриву (незбігання у часі фінансування видатків і надходження доходів).

Бюджетне субсидіювання, в свою чергу, здійснюється у наступ­них формах:

1) бюджетні субсидії — виділення коштів з бюджету вищого рів­ня до бюджету нижчого рівня на фінансування певних заходів і передбачає дольову участь бюджету нижчого рівня в цьому фінансуванні;

2) бюджетні субвенції — виділення коштів з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня, яке має цільове призначення для здійснення спільного фінансування певного заходу і під­лягає поверненню у випадку невикористання або порушення цільового призначення;

3) бюджетні дотації — виділення коштів на безповоротній осно­ві з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня з метою покриття державного дефіциту.

5.3.