Малий бізнес і підприємництво, як складова виробничого комплексу країни

У сучасному світі провідну роль у виробничому комплексі відіграє підприємництво, важливою сферою котрого є се­редній та малий бізнес. Згідно стратегічним напрямам розвит­ку економіки України, період до 2010 року буде характеризу­ватися подальшими суспільно-економічними трансфор­маціями, основний акцент котрих повинен зміститися в регіони країни.

Пріоритети розвитку малого підприємництва у регіонах виходять із загальної концепції їх соціально-економічного розвитку, якою передбачається перетворення регіональних те­риторіально-господарських утворень в стійкі, економічно ефективні, гармонійно розвинуті, секторно-структуровані за формами власності на засоби виробництва індустріально-аг­рарні комплекси зі спеціалізацією на високотехнологічному й конкурентоспроможному виробництві, яке має відповідно розвинуту виробничу, соціальну та ринкову інфраструктуру.

Згідно з національними та регіональними пріоритетами стійкого розвитку, майбутнє функціонування господарських комплексів регіонів орієнтоване на посилення соціальної та екологічної спрямованості господарювання, у чому пріоритет­ною є роль малого підприємництва, особливо — в разі соціаль­ної складової.

Розвиток малого бізнесу разом з іншими заходами має призвести до подальшого прискореного зростання суспільно­го виробництва в регіонах, підвищення рівня життя населен­ня, задоволення його потреб з одного боку, у суспільно-ко­рисній праці, а з іншого боку — у матеріальних та духовних благах, відповідних стандартам розвинутого суспільства. Та­кож важливим ефектом має стати гармонізація еколого-еко- номічних відносин та відновлення природно-господарської збалансованості територій, постраждалих в результаті аварії на ЧАЕС, негативних наслідків антропогенного й техногенно­го навантаження на довкілля, хімізації сільгоспвиробництва, меліоративних робіт, промислових та комунальних забруд­нень, розробок корисних копалин, рубок лісу тощо.

Сучасний рівень розвитку малого підприємництва є абсо­лютно невідповідним як сучасним реаліям регіональної еко­номіки, так і прогнозованим трансформаційним зрушенням в територіальних господарських комплексах. До об’єктивних причин низького рівня розвитку малого бізнесу відносяться перш за все низький платоспроможний попит значної частини населення, обмежені ринки збуту, депресивний характер роз­витку помітної частини регіонів України, незначні масштаби інвестиційно-інноваційної діяльності, обмеженість фінансуван­ня оборотного капіталу малих підприємств, недорозвиненість інфраструктури малого бізнесу, неподолані упередження знач­ної частини населення до підприємницької діяльності.

Розвиток малого бізнесу має бути спрямований на:

• досягнення економічних, екологічних і соціальних цілей розвитку (подолання безробіття, екологізацію господарювання, підвищення рівня життя населення );

• розширення податкової бази бюджетів усіх рівнів, особ­ливо — місцевих за рахунок малого бізнесу;

• комплексне використання ресурсів та резервів розвит­ку цього сектору підприємництва;

• забезпечення економічно ефективного суспільного й територіального поділу праці за регіонами, секторами й галузями виробництва регіонів;

• підвищення ефективності функціонування ор­ганізаційно-економічного та ринкового середовища підприємницької діяльності в сфері малого бізнесу;

• збалансування рівнів життя населення у різних регіонах, у сільській та в міській мережах розселення територій.

Виходячи з проблем розвитку господарського комплексів регіонів, пріоритетами розвитку малого підприємництва в регіональному вимірі є:

• повне використання трудоресурсного потенціалу роз­витку малого підприємництва України, який складає не мен­ше 8 млн. осіб зі створенням відповідної кількості робочих місць та покриттям основних секторів безробіття і територій з проблемною трудоресурсною ситуацією;

• досягнення оптимальної кількості малих підприємств — до 20-25 підприємств на 1000 жителів

• активізація інвестиційно-інноваційної діяльності малих підприємств з метою перетворення малого підприємництва на стійкий, достатньо потужний і конкурентоспроможний сектор регіональної економіки;

• суттєве збільшення частки малого бізнесу у виробництві валового внутрішнього продукту (до 30-50% в різних облас­тях, з урахуванням об’єктивних передумов та особливостей регіонального господарства);

• створення ефективної системи фінансово-кредитної підтримки малого бізнесу з відповідною їй організаційно-пра­вовою базою;

• суттєве вдосконалення ресурсного, у т.ч.

• досягнення високого рівня економічної безпеки у сфері малого бізнесу, а також забезпечення соціальної й особистої за­хищеності власників та працівників малих підприємств від поза­економічних негативних факторів впливу на господарювання;

• формування, прискорений розвиток, розширення і мо­дернізація усіх галузей інфраструктури малого бізнесу, ре­алізація у цьому випадку переваг територіальної форми уп­равління інфраструктурою й регулювання її розвитку;

• інтенсифікація через малий бізнес функціонування усіх галузей інфраструктури, у першу чергу — соціальної. Перетво­рення з профілюючих у галузі спеціалізації соціальних інфра- структурних галузей Південного, Центрального та Карпатсь­кого економічних районів, ринково-інфраструктурних — Цен­трального, Східного та Донецького, та виробничо-інфраструк-

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України турних галузей — Центрального, Східного, Придніпровського, Донецького і Південного районів.

• зняття перепон та бар'єрів, які стримують розвиток ма­лого бізнесу — господарських, нормативно-правових, відо­мчих, ринкових, соціально-психологічних, фінансових, інфор­маційних, пов'язаних зі станом інфраструктури та інших, що випливають з кон'юнктур міжнародної, національної й регіональної економічної політики;

• створення та розвиток конкурентного середовища у ко­мерційних галузях сфери соціальної інфраструктури, сприян­ня створенню малих підприємницьких структур для потреб територіальних громад;

• реструктуризація та диверсифікація економічної бази розвитку регіонів, перетворення громіздких, обтяжливих та ресурсомістких його виробництв на сукупність ефективно функціонуючих об'єднань великих, малих та середніх підприємств з тісними інформаційними, ринково-економічни­ми та виробничо-технологічними зв'язками;

• відродження, й розвиток сільської мережі розселення, забезпечення реструктуризації сільськогосподарського вироб­ництва, його комплексного розвитку з переробними та оброб­ними виробництвами;

• ефективний розвиток та нарощування людського капіта­лу, оптимальний його розподіл за регіонами та сферами при­кладання праці;

• прискорений розвиток малого підприємництва в еко­логічно орієнтованих сферах виробництва, в т.ч.

• прискорений розвиток міжрегіонального співробіт­ництва та міжнародної співпраці регіонів, сприяння міжрегіональній транскордонній інтеграції як на рівні чотирь­ох країн Співдружності (України, Молдови, Росії та Білорусі),

так і зі східноєвропейськими сусідами (Угорщиною, Словач­чиною, Польщею, Румунією тощо);

• активне впровадження положень загальнонаціональної програми реформ, необхідних для підтримки високих темпів економічного зростання в країні та регіонах;

• підведення рівня соціально-економічного розвитку регіонів у відповідність загальнонаціональним орієнтирам з наближенням до європейських стандартів.

Виходячи з наявних резервів розвитку малого підприємництва України, йому мають сприяти:

• вигідне геополітичне та економіко-географічне поло­ження країни а також її розташування з точки зору наявності міжрегіональних та міжнародних ринків сировини та збуту.

• значний трудорезервний потенціал висококваліфікова­них працівників в усіх сферах господарства, особливо — про­мисловості та АПК, у виробничій інфраструктурі.

• наявність значної трудоресурсної місткості у по­тенційних галузях малого підприємництва в регіональному виробництві.

• особливості національного й регіонального менталітетів, системи розселення та історичного розвитку України, які створюють сприятливі соціально-історичні передумови роз­витку малого підприємництва в традиційних галузях вироб­ництва у більшості регіонів.

В розвитку малого підприємництва регіонів України має бути враховано регіональну специфіку, а саме:

• структуру господарства областей з переважанням тру­домістких та нематеріалоємних галузей обробної й переробної промисловості та аграрного сектору в аграрно-промислових регіонах (Полісся, Поділля, Карпатський економічний район), індустріального наукоємного виробництва та виробничо — інфраструктурних галузей на Сході, в Донбасі та у Придніпров’ї; значний промисловий, аграрний та загально- інфраструктурний потенціал розвитку малого підприєм­ництва Центру, курортно-рекреаційний та аграрно-промисло­вий напрями розвитку економіки Півдня.

• особливий статус територій, постраждалих в результаті аварії на ЧАЕС та інших екологічних негараздів, загальні й місцеві еколого-економічні обмеження й фактори;

• економічне тяжіння малого підприємництва територій до інших регіонів України й закордонних країн, у т.ч. — дер­жав СНД;

• особливості міської й сільської мереж розселення;

• цінність культурного й духовного надбання регіонів та їх історичну роль у становленні України, як країни та держави;

• соціально-демографічні особливості регіонів.

Виходячи з об’єктивних обмежень розвитку малого підприємництва в області, до недоліків у галузі та гальмівних факторів розвитку малих підприємств регіонів України відно­сяться:

• несприятлива загальноекономічна ситуація у депресив­них, в першу чергу — агропромислових регіонах, великий рівень збитковості підприємництва й малих підприємств у то­му числі;

• особливості територіальної організації виробництва Ук­раїни з помітними диспропорціями у рівнях господарського освоєння території, деградацією сільської мережі розселення, малих та середніх міст з моногалузевою та близькою до неї структурою виробництва;

• незначна початкова (217930 одиниць на 2000 рік, 5 підприємств на 1000 жителів) кількість малих підприємств в країні, низький рівень охоплення ними більшості галузей ви­робництва;

• слабка законодавчо-правова база розвитку малого підприємництва в Україні у цілому й нормативно-правова ба­за їх розвитку в регіонах, особливо — в галузі ресурсного (у т.ч. фінансово-кредитного) забезпечення їх діяльності;

• маловідповідна регіональними реаліям фіскальна подат­кова політика по відношенню до малих підприємств;

• негнучка адміністративна дозвільно-контролююча су­часна практика регулювання діяльності малого бізнесу, яка не сприяє кількісному та якісному його зростанню;

• малоефективна фінансово-кредитна політика по відно­шенню до малих підприємств;

• недостатній розвиток інфраструктури малого підприємництва, у т.ч. — консультаційної, навчальної, супро­воджуючої та інформаційної мережі, а також аналітично-про­гнозної служби забезпечення розвитку малого бізнесу.

Цільовими орієнтирами розвитку малого підприємництва в Україні передбачено досягнення до 2011 року мінімально не­обхідної для стійкого й продуктивного розвитку сектору кількісної маси малих підприємств. Цей показник, виходячи з сучасних регіональних, загальноукраїнських реалій та рівня, що фактично склався у європейських країнах, становить для України 20-25 підприємств малого бізнесу на 1000 мешканців регіону з наступним доведенням його до оптимуму насичення, який складає від 30 до 50 підприємств на 1000 жителів, поза межами прогнозного періоду. За станом на 01.01.2002 р. цей показник по Україні складає 5 одиниць. У 2004 році в Україні працювали лише 283 тис. малих підприємств. Таким чином, щоб досягти у 2010 році мінімальної норми маси малих підприємств необхідно, щоб їх кількість збільшилась у 5 разів. Як показують попередні оцінки, зараз в Україні та у більшості регіонів є наявними всі передумови для відповідного розвитку малого підприємництва при повній легалізації економічної ак­тивності населення в сфері малого бізнесу, виведенні її з тіньо­вого сектору економіки і створенні для цього відповідних нор­мативно-правових та організаційних умов.

Для досягнення цих обсягів, необхідно, щоб середнь­орічний приріст кількості малих підприємств сягав 150 — 200 тис. одиниць. При таких темпах зростання кількість малих підприємств в Україні може складати:

у 2007 році — до 0,5 млн. одиниць; у 2009 році — 0,7-0,9 млн. одиниць;

у 2011 році — 1,0-1,2 млн. одиниць. Поки що про такі тем­пи росту чисельності малих підприємств говорити не дово­диться, але позитивні зрушення в цій сфері є ймовірними.

Головною метою розвитку підприємництва є зростання кількості й сукупної потужності виробництва малих

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України підприємств, підвищення їх конкурентоспроможності для збільшення експортного потенціалу малого бізнесу; зміцнення економіко-правової основи його розвитку, активізація інвес­тиційної активності в секторі малого підприємництва, зміцнення його ресурсної бази, у т.ч. — фінансово-кредитної, розвиток інфраструктури малого бізнесу та поліпшення гос­подарського середовища його функціонування.

Впорядкування та суттєве удосконалення нормативно­го регулювання підприємницької діяльності спрямовано на вирішення питань спрощення реєстрації та організаційного за­безпечення роботи малих підприємств, їх економічної та пра­вової безпеки, розвиток ринкового середовища їх функціону­вання, що сприятиме кількісному та якісному зростанню сек­тору малого підприємництва регіонів з доведенням рівня його розвитку до загальноприйнятих норм в ринковій економіці. У великій мірі це сприятиме підвищенню конкурентоспромож­ності сектора малого підприємництва через зменшення їх ви­робничих витрат та поліпшення загального клімату в бізнесі.

Заходи з поліпшення нормативного регулювання діяль­ності малого бізнесу складаються з двох взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих основних блоків, спрямованих відповідно на створення нових нормативних і законодавчих положень та організаційних структур й на вдосконалення існуючої організаційно-нормативної бази розвитку малого підприємництва.

Блок заходів зі створення нових нормативних та законо­давчих положень та організаційних структур включає в себе наступне:

• розбудову цілісної багаторівневої системи законодавчого і нормативного забезпечення державної підтримки розвитку ма­лого підприємництва в системі “Держава” — “Регіон” — “Місце­ве самоврядування” з відповідним розмежуванням повноважень владних структур в регулюванні розвитку малого бізнесу ;

• закріплення в національному законодавстві та виділен­ня на рівні регіональних нормативних актів загальноприйня­тих у світовій практиці понять “Сімейне підприємство”,

“Мікрофірма” (з кількістю персоналу до 10 чол.) як особливих складових малого бізнесу; подальший розвиток і вдосконален­ня законодавства по відношенню до середніх підприємств, особливо тих, які працюють в галузях аграрної сфери;

• відповідна диференціація підходів до організації їх діяльності зі спрощенням реєстраційно-звітних заходів для цих двох груп (“принцип одного вікна”) та розробкою додат­кових нормативних актів з регулювання діяльності середніх підприємств, враховуючих специфіку роботи останніх:

• розробку й прийняття регіональних нормативних актів, в яких враховується галузева специфіка функціонування ма­лих підприємств у промисловості, сільському господарстві та в галузях інфраструктури (у т.ч. в сфері екобізнесу) із встанов­ленням переліку економічних засобів регулювання для кожної з груп підприємств (пільг, субсидій, кредитів з диференційо­ваними ставками тощо).

• законодавче обмеження кількості контрольно- ревізійних перевірок діяльності малих підприємств всіма інстанціями на початковому етапі розвитку;

• розробку державних законодавчих і місцевих норматив­них актів, які передбачають заходи з посилення захисту трудо­вих прав громадян, що зайняті в малому підприємництві, в то­му числі на умовах вторинної зайнятості, особливо — прав гро­мадян пенсійного віку, жінок, інших соціально незахищених груп населення;

• введення системи загальнодержавних гарантій для всіх осіб, які вирішили зайнятися малим підприємництвом, зокре­ма — у вигляді права на разовий пільговий кредит за рахунок коштів державної підтримки малого бізнесу;

• нормативне закріплення часткової передачі функцій державного регулювання і контролю сфери малого бізнесу громадським організаціям — регіональним об’єднанням підприємців (контроль якості товарів і обслуговування, до­тримання принципів вільної конкуренції та антимонопольно­го законодавства, атестація працівників малих підприємств на певні професійно-кваліфікаційні рівні;

• створення в областях територіально-розгалужених блоків інститутів підтримки малого підприємництва (регіональні (районні) фонди підтримки, обласне агентство (бізнес-центр), консультативні та навчальні структури на ба­зах середніх спеціальних та вищих навчальних закладів, місцеві громадські об’єднання підприємців);

• створення на їх основі цілісних регіональних інфраст- руктурних комплексів підтримки малого підприємництва;

• розробку регіональних нормативів забезпеченості струк­турами підтримки та сприяння розвитку малого підприємництва;

• організацію спеціалізованих підрозділів (департаментів, відділів тощо) підтримки малого підприємництва на рівні ор­ганів місцевого самоврядування (територіальних громад);

Блок заходів з удосконалення існуючої організаційно-нор­мативної бази розвитку малого підприємництва включає в се­бе наступне:

• удосконалення законодавчих і місцевих нормативних актів, які регулюють порядок надання всім групам малих підприємств майнових і фінансових гарантій, страхування, розширення участі малих підприємств у реалізації державних (насамперед — інвестиційно-інноваційних) програм і замов­лень;

• удосконалення законодавства про спрощення системи оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва з урахуванням їх галузевої специфіки та особливостей територіального розміщення;

• удосконалення та доробку на регіональному рівні норма­тивних документів, що сприятимуть розвитку лізингових відносин, особливо — у сільському господарстві та малому промисловому виробництві;

• подальше удосконалення нормативного та ор­ганізаційного забезпечення декриміналізації малого бізнесу, зокрема, через правове та інформаційне забезпечення більш тісної взаємодії владних, правоохоронних структур і громадсь­ких об’єднань підприємців;

• удосконалення організаційної системи боротьби з тінізацією малого бізнесу, зокрема, через нормативне й право­ве забезпечення повної реєстрації суб'єктів економічної діяль­ності — юридичних та фізичних осіб, які займаються підприємництвом при одночасному подальшому спрощенні процесів реєстрації, ліквідації підприємств та їх поточної звітності про економічну діяльність;

• збереження й примноження фінансової та ор­ганізаційної участі державних інститутів у функціонуванні інфраструктур підтримки малого підприємництва в регіонах;

• подальше залучення підприємницьких кіл до процесу регулювання й лобіювання своїх інтересів, зокрема шляхом залучення представників їх громадських об'єднань до роботи в органах місцевого самоврядування, територіальних громадах тощо.

• включення представників громадських організацій ма­лого бізнесу до складу регіональних комісій у справах малого бізнесу, а також органів, які приймають рішення про надання підтримки бізнес-плановим проектам розвитку малих підприємств;

• більш широке використання засобів масової інформації як для пропаганди індивідуального і малого підприємництва, так і для формування громадської думки з метою позитивного сприйняття й оцінки регіонального малого підприємництва.

Розвиток малого підприємництва основою фінансово-кре­дитного його забезпечення вбачає комплексну, дворівневу підриму в системах “підприємство — державна влада” та “підприємство — регіональне середовище господарювання”. Відповідний комплекс заходів з фінансово-кредитного забез­печення включає в себе заходи з державної та місцевої підтримки малого бізнесу, в котрих особливу роль відіграє місцева влада, яка повинна створити можливості прискорено­го саморозвитку сектору через створення сприятливого регіонального клімату підприємницької діяльності суб'єктів малого бізнесу. Основні функції регулювання економічних та соціальних процесів переносяться на регіональний та місце-

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України вий рівень. При цьому, однак, провідною залишається роль держави, яка опікується інтересами малих підприємств та підтримує їх створення й розвиток гарантуванням прав, пільг, безпеки тощо.

На державному рівні фінансово-кредитна підтримка ма­лого підприємництва в регіонах забезпечується Українським фондом підтримки підприємництва й через систему ор­ганізаційних заходів, якими є:

• подальше спрощення системи оподаткування всієї сфе­ри малого підприємництва, а особливо — мікрофірм та сімей­них підприємств;

• виділення державних бюджетних коштів на погашення частини заборгованості малих підприємств по кредитах або на компенсацію кредитним закладам (банкам, кредитним спілкам) фіксованої частини відсоткової ставки по кредитах, наданих малим підприємствам;

• розвиток іпотечного кредитування (в умовах низької платоспроможності клієнтів — дрібних підприємців);

• створення розгорнутої загальноукраїнської системи лізингових послуг, розгалуження мережі франчайзингових підприємств національних і закордонних фірм, як економічної бази розвитку малого підприємництва;

• розвиток, поряд з прямим кредитуванням малих підприємств системи державних гарантій на одержання пільгових банківських кредитів;

• розвиток системи страхування фінансово-господарсь­ких ризиків малого підприємництва;

• щорічне передбачення в державному бюджеті виділення пільгових державних інвестиційних кредитів на підтримку ма­лого підприємництва;

• формування загальнонаціональної системи регіональ­них банків підтримки малого підприємництва, які кредитують під відповідні гарантії оборотний капітал та інвестиційні про­екти малих підприємств;

• подальше стимулювання створення кредитних спілок, як фінансових закладів підтримки малого підприємництва

шляхом надання їм податкових та інших пільг і спрощення процедури створення й звітування.

Фінансове забезпечення в сфері підтримки малого підприємництва на регіональному (обласному) рівні здійснює у відповідності зі своєю компетенцією регіональний фонд підтримки підприємництва. В місцевих бюджетах також щорічно передбачається виділення пільгових інвестиційних кредитів на підтримку малого підприємництва, а також коштів на погашення частини заборгованості малих підприємств по кредитах або на компенсацію кредитним закладам (банкам, кредитним спілкам) додаткової частини відсоткової ставки по кредитах, наданих малим підприємствам. Можливими є й зміни в місцевому оподаткуванні на користь малого бізнесу.

Регіональна влада сприяє прискореному розвитку малого підприємництва й через систему організаційних заходів фінансового характеру, якими передбачається:

• підтримка створення на низовому рівні асоціацій малих підприємств територіальних громад, адміністративних районів, міст тощо, як громадських організацій з наданням їм на пільго­вих умовах права створення низових фінансових ланок підтрим­ки підприємництва (у т.ч. через організацію кредитних спілок)

• створення на базі існуючих освітніх та підприємницьких структур об'єктів інфраструктури з підтримки малого підприємництва (бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів тощо) шляхом надання їм на пільгових умовах фінансових коштів, приміщень, необхідного обладнання та оргтехніки тощо, залу­чення щодо цього міжнародної, у т.ч. — благодійної допомоги;

• сприяння розвитку економічних та виробничих зв'язків, кооперуванню, входженню малих підприємств у великі вироб­ничо-фінансові структури (об'єднання, промислово-фінансові групи, консорціуми, франчайзингові компанії тощо).

• збільшення частки коштів місцевого бюджету, спрямо­ваної на розвиток малого підприємництва шляхом випуску цільових облігацій місцевого займу для фінансування малого бізнесу, розгляд питання про цільове місцеве оподаткування юридичних осіб на користь малого підприємництва.

• здійснення вибіркової адресної підтримки особливо важливих суб'єктів підприємництва (в пріоритетних галузях розвитку — конкурентоспроможних виробництвах промисло­вості, виробництві товарів широкого вжитку, у сфері освіти й інтелектуальної діяльності, сфері туризму й рекреації, екобізнесі, соціальному, у т.ч. медичному обслуговуванні, у сфері побутових послуг тощо).

• створення регіонального гарантійного фонду забезпе­чення економічної безпеки малого підприємництва з коштів місцевих бюджетів (трансфертів з державного бюджету);

• реінвестування в мале підприємництво шляхом спряму­вання місцевих бюджетних та частини державних коштів, от­риманих через розширення бази оподаткування від функціонування малого бізнесу на його подальший розвиток.

Розвиток інвестиційно-інноваційної діяльності малого бізнесу ґрунтується на багатоканальному й багатоскладовому принципі інвестування розвитку малого бізнесу з поступовим відходом від дотаційного принципу інвестиційної діяльності у цій сфері. Основними джерелами інвестування в мале підприємництво, згідно даної стратегії, поряд з державними інвестиціями, є:

• кошти, майнові та інтелектуальні цінності іноземних інвесторів, які мають бути спрямовані у високотехнологічні, наукові та інтелектуально-орієнтовані малі підприємства, а та­кож на створення навчально-практичної бази малого бізнесу (бізнес-інкубаторів, проектних програм підприємницького на­вчання тощо);

• кошти інвесторів підприємств різних форм власності, у т.ч. — франчайзингових компаній, які зацікавлені в розвитку малого підприємництва;

• місцеві, муніципальні кошти, кошти територіальних гро­мад, які спрямовуються на підтримку життєво-важливих підприємств в галузі житлово-комунального господарства, по­бутового обслуговування, торгівлі, громадського харчування тощо, у виробництво товарів широкого вжитку місцевого зна­чення;

• власні кошти малих підприємств, які спрямовуються в якості засобів реінвестування на оновлення виробничої бази, інновації та розширення підприємництва;

• кошти громадських організацій (асоціацій малих підприємств тощо), які використовуються на потреби розвит­ку малого бізнесу;

• кошти населення, які залучають до інвестицій в мале підприємництво через систему фінансово-кредитних закладів у вигляді цільових внесків на розвиток малого бізнесу з гаран­тованою виплатою підвищених відсотків за кредит за держав­ний рахунок, або з коштів місцевих бюджетів;

• майнові цінності лізингових компаній, які надаються в якості засобів виробництва на пільгових умовах малим підприємствам, що відчувають у цьому потребу.

Ефективний розвиток малого підприємництва України, особливо — в регіональному вимірі потребує прискореного й випереджаючого розвитку його інфраструктури, як у цент­ральних, так і в периферійних районах та у сільській місце­вості. Для вдосконалення інфраструктурного забезпечення малого підприємництва в регіонах передбачається:

• прискорене формування й розвиток виробничої інфрас­труктури малого підприємництва (транспортні й ко­мунікаційні системи, системи зв'язку тощо)

• використання існуючих та формування нових складових ринкової інфраструктури малого бізнесу (банки, інвестиційні, інноваційні, лізингові фонди, кредитно-гарантійні установи, кредитні спілки, товариства взаємного кредитування і страху­вання, страхові організації, оптово-роздрібні ринки, фонди підтримки малого підприємництва, консультаційні центри, маркетингові, виставкові центри тощо);

• розвиток інституціональної інфраструктури малого бізнесу (асоціацій малих підприємців, моніторингових, інфор­маційних, центрів, юридичних закладів, систем антикриміна- льного захисту тощо);

• формування й розвиток соціальної інфраструктури ма­лого бізнесу (організацій з надання послуг у сфері охорони

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України праці, навчально-практичних та тренінгових закладів малого бізнесу тощо);

• формування цілісних регіональних інфраструктурно- виробничих комплексів на основі кластерного механізму роз­витку малого підприємництва за виробничо-технологічними та виробничо-збутовими ознаками, з використанням переваг територіального поділу праці на основі високо-конкурентос­проможних профільних галузей регіонального виробництва (машинобудування й металообробки, лісової промисловості, переробних галузей АПК тощо).

Комплексний розвиток усіх галузей інфраструктури з ура­хуванням потреб малого підприємництва має докорінно по­кращити організацію фінансової, майнової та іншої підтримки малого підприємництва, розширити асортимент банківських й інших послуг, що надаються малим підприємствам, сприяти просуванню продукції та послуг малого бізнесу на внутрішній обласний, міжрегіональний та зовнішній ринок.

У целому, розвиток малого підприємництва, як складова інтегральної стратегії розвитку України на період 2005 — 2015 років є вагомим чинником структурної перебудови госпо­дарського комплексу держави, розвитку ринкових відносин і підвищення загальної ефективності функціонування загаль­нонаціональної й регіональної економіки.

11.1.4.