Особливості галузевої і територіальної структури промислових агломерацій України як основи формування їх економічної ефективності

Процеси формування агломераційного ефекту території справляють вирішальний вплив на галузеву і територіальну структуру її промислового виробництва. Збільшується різноманітність галузей промисловості, зростає кількість спеціалізованих видів діяльності, які здебільшого носять високотехнологічний інноваційний характер, посилюється залежність показників економічної ефективності функціонування промислових підприємств від центральності місцеположення.

Промислові агломерації України, зберігаючи в цілому свою традиційну спеціалізацію, що склалася історично та під впливом природно-ресурсних і соціально-економічних умов, починають активно розвивати комерційно- спрямовані та інноваційні види промислової діяльності, які в агломерованому середовищі отримують високі показники прибутковості та ефективності (розділ 4.6). При чому, більш інтенсивно вони розвиваються за межами центральних ядер в ближній периферійній зоні агломерування, що позитивно впливає на ринкові трансформації її господарства. Зокрема, в Київській агломерації, ядро якої втратило свою провідну інноваційну орієнтацію в період економічних трансформацій та наразі спеціалізується на виробництві товарів легкої, харчової промисловості, лісопромислового комплексу, а також на виробництві і розподіленні електроенергії, газу та води (індекси спеціалізації S_t^r складають відповідно 1,12, 1,13, 1,92 та 1,71) помітне зростання спеціалізованих галузей машинобудування і хімії саме за рахунок ближніх периферійних територій (у Бориспільському, Бородянському, Броварському, Кагарлицькому, Макарівському та Обухівському районах) (додаток Ж). Харківська агломерація, зберігаючи свою спеціалізацію в галузі виробництва машин і обладнання (S^r=1,5) активізує ринково-спрямовані і комерційно ефективні в трансформаційних умовах види діяльності: виробництво товарів легкої і харчової промисловості та лісопромислового комплексу (S_t^r = 1,74, 2,17 та 1,79 відповідно), що розвиваються переважно в Харківському, Золочівському, Дергачівському, Нововодолазькому районах.

Інша ситуація склалася в поліцентричних промислових агломераціях України. В сучасних умовах, вони зберігають переважно сировинну спеціалізацію та характеризуються порівняно незначною активізацією комерційно-орієнтованого виробництва інноваційних технологій та високотехнологічних товарів народного споживання. Так, спеціалізація Донецько-Макіївської агломерації зводиться до добування паливних ресурсів, виробництва і розподілення електроенергії, газу та води (S_l^r =1,4), а також до металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів (S_t^r = 1,45). Лише в Мар’їнському районі, який розташований біля високоурбанізованого ядра агломерації, помітні тенденції підвищення спеціалізації на виробництві продуктів харчування, напоїв та тютюнових виробів (додаток Ж).

Не менш важливим аспектом формування галузевої структури промислових агломерацій є значне зростання показників галузевої різноманітності та поліструктурної економічної ефективності виробництва, що викликані специфічним впливом агломераційного ефекту території (розділ 1.5). Для їх встановлення ми скористувались формулою ентропійної міри (розділ 2.4), яка була запропонована та апробована в багатьох попередніх дослідженнях [219]. Слід зазначити, що ядра промислових агломерацій і найближчі до них периферійні території характеризуються високою галузевою різноманітністю та середніми показниками галузевої однорідності, що свідчить про гнучкість та полікомпонентність їх галузевої структури, відсутність в межах центральних агломерованих територій надмірного, гіпертрофованого розвитку одного, або декількох видів діяльності, що ослаблює модульність та ринкову адаптаційність території та посилює монополізацію виробництва (виключення складає лише Донецько- Макіївська агломерація) (додаток Ж).

Із зменшенням центральності положення агломерованих поселень, різноманітність галузевої структури поступово скорочується, зростає її однорідність, розвиваються підприємства монополістичного типу. Для розкриття цієї закономірності (розділ 1.5) скористаємось вже відомим нам індексом галузевої різноманітності та показником ступеня центральності місцеположення агломерованого району (на основі рівня центральності його адміністративного центру), який можна розрахувати за допомогою методу графів [191].

Як видно з наведеної моделі, приядерні території більшості промислових агломерацій України (Овідіопольський, Харківський, Перемишлянський, Дніпропетровський та Києво-Святошинський райони) характеризуються найвищим рівнем галузевої різноманітності промислового виробництва, яка обумовлена високорозвиненим агломераційним ефектом. Деяке виключення складає лише Шахтарський район в межах якого знаходяться Донецька та Макіївська міські ради, однак його показники недалеко відійшли від попередніх територій. Із віддаленням від центру агломерацій, рівень галузевої різноманітності пропорційно знижується, що описується степеневою трендовою кривою на графіку-врізці рис. 4.3. Коефіцієнт кореляції між цими явищами складає 0,46. Із загальної моделі випали лише агломеровані райони незначної індустріалізації (Кегичівський та Печенізький Харківської області, Криничанський Дніпропетровської області), а також периферійні території Донецько-Макіївської агломерації (Ясинуватський, Старобешівський, Мар’їнський, Амвросіївський райони). Це свідчить про недостатнє використання на цих територіях агломераційних факторів розміщення виробництва та економічних переваг формування ефективності промислової діяльності в агломерованому середовищі. Наведені нижче дослідження підтвердили цей факт.

Виявлена нами взаємозалежність галузевої і територіальної структури промислового виробництва агломераційних утворень України не лише підтверджує висловлені раніше теоретичні міркування (розділ 1.5), але також свідчить про закономірний неупереджений характер протікання процесів агломерування в нашій державі. Не стиснені адміністративно-директивними рамками і плановими механізмами функціонування, агломерації України отримують можливість вільного використання та адаптації переваг специфічного ефекту території і розвитку на основі об’єктивно існуючих ринкових механізмів господарювання.

Розроблено автором.

Рис. 4.3. Залежність галузевої різноманітності агломерованих районів України від центральності місцеположення

Додатковим підтвердженням викладених вище позицій є виявлена нами специфічна структура територіального перерозподілу економічної ефективності виробництва промислових агломерацій України. Згідно з проведеними дослідженнями, показники рентабельності промислового виробництва та продуктивності праці мають тенденцію до поступового зниження із віддаленням від приядерних територій агломерації, де вони найвищі. Це цілком збігається із попередньо проаналізованими і виділеними нами закономірностями формування агломераційних утворень (розділ 1.5). Для їх підтвердження, нами було розкрито залежність показників економічної ефективності виробництва від відстаней до ядра агломерування, за які були взяті найкоротші лінійні автомобільні шляхи сполучення між агломерованими поселеннями в кілометрах (рис. 4.4 та 4.5).

Розроблено автором на основі матеріалів КВЕД.

Рис. 4.4. Залежність рівня рентабельності промислового виробництва агломерованих поселень України від відстані до ядра агломерації

Розроблено автором на основі матеріалів КВЕД.

Рис. 4.5. Залежність рівня продуктивності праці промислового виробництва

агломерованих поселень України від відстані до ядра агломерації

В дослідженні не було використано показник ступеня центральності місцеположення поселень, оскільки із його застосуванням в моделі з’являються додаткові комунікаційні фактори розвитку агломерованих населених пунктів і результати не є такими репрезентативними.

Як видно із наведених рисунків 4.4 та 4.5, ядра промислових агломерацій України характеризуються відносно низьким рівнем економічної ефективності промислового виробництва. Причини цього явища були детально проаналізовані нами у розділах 3.2-3.3. У найближчому приядерному оточенні, рентабельність та особливо продуктивність праці істотно підвищуються, а надалі, із віддаленням від ядра агломерування, поволі втрачають свої високі показники, забезпечуючи тим самим спадну ефектність промислового виробництва від центра до периферії. Ці тенденції переважно підтримуються тими населеними пунктами, в яких функціонують ринково-орієнтовані комерційні підприємства, що спрямовують свою діяльність в сферу новітніх технологій та на виробництво високотехнологічних товарів народного споживання. До них слід віднести Вишгород (Крафт-Фудз, Хенкель), Підгородне (концерн „Ерлан”), Кам’янка- Бузьку (виробництво паркету в ТОВ „Кроно-Україна”), Южне (Одеський припортовий завод, нафтотермінал), Мар’їнку, Авдіївку, Бібрку та ін.

Натомість, низьку залежність ефективності виробництва від особливостей територіальної структури агломерації та відстані до центрального ядра продемонстрували ті населені пункти, які не мають розвиненого ринково-орієнтованого промислового виробництва. До них належать, зокрема, деякі агломеровані поселення Донецької області (Красногорівка, Амвросіївка, Іловайськ, Зугрес, Моспине), а також ряд поселень інших агломерацій України (Валки, Теплодар, Новояворівське, Дубляни, Кагарлик та ін.). Це має глибоке пізнавальне значення, оскільки свідчить про наявність певних диспропорцій розвитку окремих агломерованих поселень та необхідність розробки стратегій їх ефективного регіонального менеджменту як на рівні місцевої влади, так і в рамках загальнодержавної програми (розділ 5.2).

На завершення розглянемо територіальні особливості використання ресурсів праці і засобів виробництва в промислових агломераціях України. Із проаналізованих раніше закономірностей формування агломераційних утворень (розділ 1.5) було встановлено, що насичення ресурсами праці зростає із наближенням до ядра агломерації (тобто до зони найвищої урбанізації і щільності населення), а насиченість засобами виробництва збільшується на віддалених від ядра периферійних територіях [317; 322; 343]. Для ілюстрації цих процесів і виявлення показників праценасиченості і фондонасиченості, нами було розраховано чисельність промислово- виробничого персоналу та вартість основних засобів виробництва у розрахунку на одне підприємство у розрізі окремих агломерованих поселень. Як і в попередньому випадку, було розкрито залежність отриманих показників від найкоротших автомагістральних відстаней до ядра агломерування, що представлено на рис. 4.6 та 4.7.

Рис. 4.6. Залежність праценасиченості промислового виробництва агломерованих поселень України від відстані до ядра агломерації

Рис. 4.6-4.7 розроблено автором на основі матеріалів КВЕД.

Рис. 4.7. Залежність фондонасиченості промислового виробництва

агломерованих поселень України від відстані до ядра агломерації

Як видно із зазначених моделей, закономірність зростання праценасиченості виробництва із наближенням до ядра агломерування простежується в усередненій моделі (графік-врізка рис. 4.6), однак виконується не для всіх агломерованих поселень. Переважно, під неї підпадають ті агломеровані міста, які, в силу специфіки галузевої структури промисловості (її спеціалізації в галузі ПЕК, металургії, гірничої справи), потребують залучення значної кількості дешевих трудових ресурсів низької кваліфікації (Авдіївка, Харцизьк, Докучаєвськ, Красногорівка, Макіївка, Моспине), а також ті поселення, де розвиваються відносно великі промислові підприємства олігополістичного характеру та корпорації (Дніпродзержинськ, Южне, Підгородне, Вишгород та ін.).

Найбільш віддалені агломеровані поселення (Балаклія, Первомайський, Кагарлик, Білгород-Дністровський) також характеризуються підвищенням рівня використання трудових ресурсів, що свідчить про залучення останніх із навколишніх неагломерованих територій, які визначаються високими показниками пропозиції праці та зростанням безробіття через незначну кількість наявних робочих місць і низьку заробітну плату працівників.

Ті населені пункти, що віддалені на 40-80 км від ядра агломерування, характеризуються незначною праценасиченістю виробництва, через відтік працездатного населення до ядра і приядерних територій. Основними факторами розвитку таких процесів вступають висока заробітна плата, більш якісні умови праці та підвищені соціальні стандарти життя працівників. Отже, в умовах України, найбільш оптимально ресурси праці використовуються в агломерованих поселеннях на відстані 20-40 км від ядра. Слід зазначити, що такими перевагами користуються не всі агломеровані міста цієї групи, а лише ті з них, які мають високоприбуткові промислові підприємства, що потребують залучення значної кількості працівників. Окрім зазначених вище міст Донбасу, серед них можна виділити: Бровари, Вишгород, Ірпінь, Іллічівськ, Южне, Люботин, Чугуїв, Кам’янка-Бузьку, ін.

Не оптимально використовуються трудові ресурси в поселеннях зазначеної групи, що мають ослаблені індустріальні та ринково-комерційні підприємницькі функції: Південне, Зміїв, Теплодар, Українка та ін. Саме вони порушують основні позиції виділеної раніше закономірності (розділ 1.5) та призводять до формування істотних диспропорцій використання ресурсів праці в межах промислових агломерацій України. Також, залежність праценасиченості виробництва від відстаней до ядра агломерування порушується через низький розвиток модульних інноваційних видів діяльності, підприємств малого і середнього бізнесу, які у розвинених агломераційних утвореннях Західної Європи утримують більше половини промислово-виробничого персоналу агломерованих територій [197]. Не менш важливим фактором виступає недостатній розвиток в Україні цивілізованого ринку праці, заснованого на конкурентних перевагах та ринкових механізмах функціонування, а не на особистісних контактах директорів підприємств та кон’юнктурному розподілі посад [320].

Таким чином, в межах промислових агломерацій України формується специфічний механізм використання ресурсів праці, який характеризується наявністю істотних структурних диспропорцій, пов’язаних із недостатнім використанням промисловими підприємствами переваг агломераційного ефекту території, модульності та інноваційності профільних виробничих функцій і особливостей ринково-комерційного конкурентного середовища. Для його оптимізації необхідна розробка ефективних стратегій збалансованого розвитку промислових агломерацій, які б повноцінно використовували наявні ресурси і можливості території (розділ 5.2).

Що ж стосується розподілу показників фондонасиченості агломерованих поселень України, то виявлені раніше закономірності їх зростання на віддалених територіях агломерації в цілому виконуються. Перш за все це стосується найбільш віддалених агломерованих поселень (відстань від ядра перевищує 80 км), які розвиваються за рахунок широкого застосування неагломераційних факторів (значних природних і земельних ресурсів з низькою рентною вартістю, наявності праценадлишкового ринку робочої сили, економії за рахунок масштабу виробництва та ін.). В межах промислових агломерацій України це такі міста, як Білгород-Дністровський, Балаклія, Кагарлик, Первомайський. Останнє місто характеризується наявністю особливо значних показників вартості основних засобів виробництва у розрахунку на одне підприємство. Це пов’язано із залученням іноземних інвестицій в основний капітал та активним розвитком підприємств з виробництва хімічної і нафтохімічної продукції (ПП „Спектр” та ін.), що підтверджує висвітлені вище тенденції.

Слід зазначити, що міста дальньої периферії промислових агломерацій України, які розміщені на відстані 40-80 км від ядра отримали доволі низькі показники вартості основних засобів у розрахунку на одне підприємство і випадають із загальної тенденції їх підвищення, що спостерігається на рис. 4.7. До них належать Верхньодніпровськ, Фастів, Амвросіївка (60-80 км від ядра), а також Іловайськ, Біляївка, Жовква, Бібрка, Валки (40-60 км). В цих містах індустріальні функції не отримали значного розвитку через планову централізацію основних виробничих потужностей та засобів виробництва за радянських часів, а також через відтік мобільних ресурсів економічного зростання до приядерних територій агломерації. З огляду на це, найбільш оптимально ресурси основних засобів використовуються, окрім найбільш віддалених агломерованих поселень, в групі міст, що розташовані на відстані 20-40 км від ядра агломерування. Це: Вишгород, Авдіївка, Красногорівка, Докучаєвськ, Харцизьк, Южне. Отже, з рис. 4.6 та 4.7 видно, що саме ця група поселень має найбільш сприятливі передумови (що проявляються в особливостях галузевої і територіальної структури) для використання переваг агломераційного ефекту та формування і нарощення економічної ефективності виробництва. Агломеровані міста більш віддалених територій (40-80 км) потребують активного втручання органів державної і регіональної влади для проведення ефективної регіональної політики та залучення додаткових ресурсів і управлінських важелів з метою оптимізації виявлених вище диспропорцій.

Таким чином, аналіз особливостей формування галузевої і територіальної структури промислових агломерацій України підтвердив в цілому вкладені раніше теоретичні міркування та виявив істотні диспропорції розвитку. Аналіз структурних зрушень промислового виробництва агломерацій України в період трансформації економічних відносин, а також особливостей формування їх економічної ефективності буде проведений в наступних розділах дослідження.

4.5.