Проблеми та перспективи розвитку лісової промисловості
Лісова промисловість має особливе значення для забезпечення держави та населення продукцією лісового комплексу за рахунок збільшення обсягів лісових насаджень, екологічної обстановки.
Нині в державі склалася напружена ситуація із лісоматеріалами, папером, картоном та іншою продукцією з деревини. Все це призводить до інтенсивного неконтрольо- ваного використання лісових ресурсів, що негативно впливає на стан лісів. За останні роки прийнята низка законодавчих актів лісоохоронного значення, що відіграють позитивну роль, зокрема Лісовий кодекс України, Державна програма розвитку лісопромислового та лісогосподарського комплексів України на період до 2015 року.Разом з тим, питання оптимізації організаційно-правової структури лісового фонду залишаються актуальними. З цим напрямом пов’язані питання раціонального лісокористування, покращення фінансового становища лісогосподарського виробництва, посилення в перспективі лісоза- безпеченості країни в цілому та окремих її регіонів.
Загальний обсяг лісокористування в Україні становить 14,4 млн м3, у тому числі основного користування - 6,7 млн м3, що задовольняє потреби народного господарства лише на 25-27 %. У зв’язку з дефіцитом деревини щорічна потреба в її завезенні становить ЗО млн м3.
Промислова політика щодо виробництва деревини та виробів з неї спрямована на створення умов для подальшого її відродження. Протягом 20012003 р. зросло виробництво більшості основних видів продукції виробничо-технічного призначення (рис.31).
Хибна практика планування екстенсивного лісокористування призвела до значного виснаження лісів, зменшення загальної продуктивності їх це- нозів, погіршення товарної структури лісосічного фонду. Нині найбільшу площу займають мололняки (45,4 %) і середньовікові насадження (37,7%), достигаючі та стиглі деревостани становлять відповідно 10,1 і 6,8 %, що в 1,5-2 рази менше оптимальних значень.
Інтенсифікація проміжного користування в останні роки призвела до того, що фактичні запаси достигаючих і стиглих деревостанів більше половини потенційно можливих, а частка насаджень з низькими повнотами (0,6-0,3) досягає 24 %. Тому підчас рубок головного користування щороку недобирають 5 млн м3 деревини.Динаміка індексу обсягів виробництва деревини та виробів з деревини, крім меблів
Рік.З !.Динаміка індексу обсягів виробництва деревини та виробів з деревини.
Перспективи розвитку лісового комплексу пов’язані, передусім, із зменшенням використання ділової деревини в окремих галузях господарства, поглиблення комплексної переробки деревини, розширення використання замінників деревини.
Розширення сировинної бази целюлозно-паперової промисловості на основі плантаційного лісорозведення, впровадження лісозберігаючої техніки і технологій у лісопереробному комплексі, використання замінників і вторинної сировини дасть змогу до 2015 року щороку економити 2220 тис. м3 деревини.
На результати ведення лісогосподарського виробництва впливають загальні кількісніта якісні показники забезпеченості підприємствлісово- го господарства основними фондами[XI]. Основні фонди лісового господарства характеризуються значним ступенем зношеності, особливо машин і обладнання. Слід звернути увагу на незадовільну забезпеченість лісового господарст ва активною частиною основних виробничих фондів спеціальними транспортними засобами, машинами для заготівлі деревини, проведення лісогосподарських робіт, охорони лісів. Ці роботи проводяться здебільшого застарілими, важкими, громіздкими, дорогими (через металомісткість) машинами на базі гусеничних тракторів, які завдають непоправної шкоди лісовим екосистемам. Відсутність на озброєнні лісогос- подарстьких підприємств багатоопераційних агрегатних машин на колісній тязі — харвестерів, форвардерів, процесорів тощо — не дозволяє запровадити у виробництво прогресивну екологічно зорієнтовану технологію асортиментної заготівлі деревини.
Нерівномірність розміщення лісів є наслідком різноманітних природних умов, але більшою мірою — впливу господарської діяльності людини, яка призвела до знищення лісів. Тому маємо констатувати, шо нині стан лісів можна назвати критичним, шо викликано низкою проблем: економічними негараздами в державі, несприятливою екологічною ситуацією, нераціональним використанням лісів, недостатньою і недосконалою лісовою охороною, насамперед, від пожеж і протиправних вирубок, низьким рівнем еколого-правової свідомості народу, недосконалістю лісоохоронного законодавства тощо.
Сучасний екологічний стан лісів зумовлюється як рівнем та інтенсивністю антропогенного впливу, так і зростаючим техногенним навантаженням, що порушує природну стійкістьі середовищно-формуючі функції лісових екосистем. Так, за останні десятиріччя в Україні від промислових ви- кидівзагинуло2,5тис. галісових насаджень, радіаційного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC зазнали 3,5 млн га лісів, шо вимагає обмежити лісокористування та удосконалити систему протипожежної безпеки лісів. У середньому щороку виникає 3500 лісових пожеж на площі 4000 га.
Екологічні проблеми у лісовому господарстві виникають у результаті:
- збільшення обсягів заготівлі деревини;
- недостатнього використання відходів лісозаготівлі та лісопилсння;
- недостатнього проведення лісовідновних робіт порівняно з масштабами вирубки;
-значного забруднення водних об’єктів викидами підприємств целюлозно-паперової промисловості.
Сучасну і майбутню стратегію лісокористування визначатимуть дві тенденції:
- зростаюча потреба в деревинній сировині в умовах значного дефіциту лісу;
- різке зростання кліматорегулюючої, захисної, санітарно-гігєнічної, рекреаційно-туристичної та естетичної ролі лісів в умовах екологічної кризи.
Перша тенденція потребує раціонального використання деревини, заготовленої як від рубок головного користування, так і від рубок догляду за лісом, санітарних та лісовідновних рубок
Раціональне використання лісових ресурсів передбачає:
- комплексну переробку деревини з повним використанням відходів;
- вторинну переробку макулатури;
- скорочення обсягів вирубування лісів відносно до їх приросту;
- активізацію лісовідновних робіт;
- часткову заміну деревини новими конструкційними матеріалами;
- використання не деревинного палива.
Визначальним принципом раціонального використання деревинних ресурсів має стати безвідходне лісокористування.
Значним резервом додаткового одержання сировини є доведення рівня використання деревної біомаси до 80 % (без шкідливого впливу на родючість грунтів та рослинні ресурси) порівняно з нинішнім рівнем (48 %). Ue забезпечуватиметься за рахунок створення і широкого впровадження мало відходи и х і безвідходних технологій.
Друга тенденція забезпечуватиметься шляхом перегляду існуючого поділу лісів на групи і категорії захисту, виходячи з їх екологічного та господарського значення, а також шляхом розширення площі територій, що охороняються, обмеження регульованого антропогенного навантаження, збільшення обсягів робіт із заліснення земель, охорони і захисту лісів.
Відновлення сировинної бази дикорослих плодів, ягід, грибів і лікарських рослин можливе за рахунок створення штучних плантацій. Для цього передбачається щороку створювати плантації цінних лікарських рослин на площі 550 га, горіхоплідних порід - 120 га.
Ліси України є джерелом цінної промислової сировини, продуктів харчування, стабілізуючим фактором навколишнього природного середовища. Для примноження цього національного багатства потрібно істотно підвищити продуктивність лісів, їх охорону та захист.
Раціональне використання та відтворення лісових ресурсів потребує створення повноцінної системи моніторингу лісів як комплексу безперервного спостереження, оцінки і прогнозу їх стану. В рамках системи державного моніторингу навколишнього природного середовища України моніторинг лісів має стати засобом управління лісовим господарством шляхом оптимізації системи лісокористування та запобігання критичним екологічним явищам і процесам.