Сутність і значення лісової промисловості
Лісова промисловість — це сукупність галузей і виробництв, підприємства яких заготовляють, проводять комплексну механічну та хімічну обробку й переробку деревини.
До лісового комплексу України відносять лісогосподарську, деревообробну, целюлозно-паперову та лісохімічну промисловості, котрі є комплексом виробництв, шо забезпечують вирощування й експлуатацію лісу, його переробку на пиломатеріали і фанеру, целюлозу, папір, картон, продукцію лісохімії, меблі, будівельні конструкції (рис.
29).Лісогосподарський комплекс складається з лісового господарства талісо- заготівельної промисловості й майже повністю зосереджений удвох спеціалізованих районах: Карпатському і Поліському та розвивається в умовах незначного заліснення і недостатніх запасів лісової сировини.
Функціїлісового господарства полягаютьулісовідтворенні, у тому числі розширенні плош лісів, покращенні їх видового складу, підвищенні продуктивності лісів та їх охорони. За призначенням ліси поділяються на три групи. До першої належать ліси, що виконують водоохоронні, кліматоре- гулюючі, захисні, санітарно-гігієнічні та рекреаційні функції. Це - лісові смуги на берегах водойм і вздовж доріг, захисні лісові смуги, протиерозійні ліси, зелені зони навколо міст, населених пунктів, промислових підприємств. Tyr деревина заготовляється тільки під час догляду, санітарних та лісовідновних робіт. Ліси цієї групи переважають у лісовому фонді України. їх загальна площа становить 56 %.
До другої групи належать ліси, шо мають захисне та обмежене експлуатаційне значення. Як правило - це ліси промислово розвинутих регіонів.
Ліси третьої групи є основним джерелом одержання деревини для забезпечення потреб країни й розміщені у лісистих районах. Функціональні типи лісових ресурсів України наведені на рис.ЗО.
Рис.
29. Структура лісопромислового комплексуРегіональні лісовиробничі комплекси (JlBK) — міжгалузеві об’єднання взаємопов’язаних підприємств, які виробляють, заготовляють, переробляють продукти лісу на території та реалізовують готову продукцію. Вони є цілісними територіальними частинами лісовиробничих комплексів країни, що функціонують в її природничо-господарських межах. Політико- атміністративні та господарські одиниці площадного типу виконують певну роль у територіальному поділі праці відповідно до наявних ресурсів, масштабів виробництва та ефективності розвитку комплексу'.
Формами територіальної організації виробництва є: територіальні комплексні лісовиробничі об’єднання та окремі підприємства; галузеві об’єднання та окремі підприємства; галузеве об’єднання; окреме підприємство.
Основними критеріями типології лісовиробничих комплексів є: функціональний тип лісових ресурсів території; економіко-географічний тип лісовиробничих комплексів; рівень екологічного розвитку лісовиробничих комплексів; рівень соціального розвитку лісовиробничих комплексів; форми територіальної організації виробництва (табл. 9.23).
1 Економічна і соціальна географія України (матеріали для практичних і семінарських занять та вказівки до їх виконання) / За оед.ЖупанськогоЯ.І., Пушкаря І.В. - Тернопіль, 1998.
Головним принципом ведення лісового господарства є комплексність, шо дає змогу проводити, крім відтворення лісових ресурсів, лісозаповідну, охоронну та екологічну діяльність, заготівлю сировини для лісохімії, ефективну переробку лісорубних решток тощо.
Рис. ЗО. Функціональні типи лісових ресурсів України.
До лісогосподарського комплексу належить також заготівля грибів, дикорослих плодів і ягід, лікарських рослин, березового соку, меду тощо. Так, флора судинних рослин України нараховує понад 5 тис. видів, із них близько 250 видів офіційно визнані лікарськими, хоча майже 1100 видів флори України - це біологічно активні речовини, що мають лікувальні властивості, а їх сировина в світовій практиці використовується для виготовлення лікарських препаратів.
Попит вітчизняної фармацевтичної промисловості на сировину дикорослих лікарських рослин постійно зростає. Нині лікарські рослини ростуть на площі, що становить менше 10 % території України.Таблиця 9.23
Суспільно-географічні типи лісовиробничих комплексів України
| Суспільно-географічні типи | Області |
| Лісоексплуатаційно-переробні з галузями спеціалізації, високим рівнем територіальної концентрації, самозабезпечення та середнім рівнем товарності; середнім рівнем екологічного та високим - соціального розвитку; організацією у формі обласних комплексних лісовиробничих об'єднань та окремих підприємств | Закарпатська, Іване-Фран ківська, Чернівецька |
| Лісоексплуатаційно-переробний з галузями спеціалізації, високим рівнем територіальної концентрації, самозабезпечення і товарності; переважно високим рівнем екологічного та середнім - соціального розпитку; організацією у формі галузевих об'єднань та окремих підприємств | Волинська, Житомирська, Київська, Львівська, Рівненська, Чернігівська |
| Лісогосподарсько-експлуатаційний з лісопереробкою з галузями спеціалізації, середнім рівнем територіальної концентрації, самозабезпечення і товарності; середнім рівнем екологічного, переважно середнім - соціального розвитку; організацією у формі галузевих об’єднань та окремих підприємств | Вінницька, Полтавська, Тернопільська, Харківська, Хмельницька, Сумська, Черкаська |
| Лісогосподарський з лісопереробкою з галузями спеціалізації, високим рівнем територіальної концентрації, середнім рівнем скологічеюго та соціального розвитку; організацією у формі галузевих об’єднань та окремих підприємств | AP Крим |
| Лісогосподарський з лісопереробкою з галузями спеціалізації, низьким рівнем територіальної концентрації, самозабезпечення і товарності; низьким рівнем екологічного та середнім - соціального розвитку; організацією у формі галузевого об’єднання, окремих підприємств | Одеська, Херсонська |
| Лісогосподарський з лісопереробкою з високим рівнем територіальної концентрації, середнім (низьким) — самозабезпечення і товарності; середнім рівнем екологічного та соціального розвитку; організацією у формі галузевого об’єднання та окремих підприємств | Дніпропетровська, Донецька |
| Лісогосподарський з низьким рівнем територіальної концентрації, самозабезпечення і товарності; переважно низьким рівнем екологічного та соціального розвитку; організацією у формі галузевого об'єднання та окремих підприємств | Запорізька, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська |
Тривале безконтрольне використання природних ресурсів багатьох цінних лікарських рослин, інтенсифікація господарського використання територій з наявністю лікарських рослин, несприятлива екологічна ситуація в зоні з високим ресурсним потенціалом після катастрофи на Ч AEC спричинили кризовий стан ресурсів більшості дикорослих лікарських рослин.
9.2.