Стан і перспективи розвитку хімічної промисловості України

Стан хімічного комплексу України, якісні зміни, що супроводжують його нинішній розвиток, с важливим і впливовим фактором стабілізації роботи національної промисловості в цілому. Частка хімічної продукції у ВВП становить близько 6,1 %, залишається стійкою і має тенденцію до збільшення.

У 2001 р. розроблено та схвалено Концепцію розвитку хімічної про­мисловості, в якій визначено пріоритетні напрями розвитку хімічної про­мисловості та механізми активізації її промислово-технічного потенціалу: розвиток виробництва хімічної продукції для сільського господарства та переробних галузей АПК, розширення асортименту та збільшення вироб­ництва хімічної продукції й матеріалів соціальної спрямованості, розви­ток перспективних хімічних матеріалів для задоволення потреб високотех- нологічних виробництв.

Хімічний комплекс нараховує понад 250 підприємств, на яких зайнято близько 220тис. працівників, шо становить 5,4 % всього промислово-ви­робничого персоналу країни. Обсяги виробництва в цій галузі становлять 7 % національного промислового виробництва, при цьому 70 % вітчизня­ної хімічної продукції поставляється на експорт.

Темпи зростання обсягів виробництва у 2002 р. становили 106,5 % до рівня 2001 р,, а в першому кварталі 2003 р. досягли 115,7 % порівняно з аналогічним періодом 2002 р. (рис.28).

Спад виробництва, який спостерігався у хімічній промисловості по­в’язаний зі значним падінням цін на зовнішніх ринках на основну екс­портну продукцію галузі, а саме аміак і карбамід, заповнення внутріш­нього ринку дешевшими мінеральними добривами іноземного вироб­ництва.

Через те, що значна кількість нових сучасних барвників, хімічних ма­теріалів, волокон (до 50%), а також технологічне обладнання в Україні практично не виготовляється, галузь залишається імпортнозалежною.

Більшість виробництв хімічної промисловості, зокрема сірчаної кис­лоти, кальцинованої соди, хімічних волокон і ниток, синтетичного аміа­ку, мінеральних добрив, вимагають високих енергетичних витрат, негатив­но впливають на екологію, при цьому їх виробництво перевищує можли­вий збут продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Динаміка індексу обсягів виробництва продукції хімічної та нафтохімічної промисловості (до відповідного періоду минулого року)

Джерело. Держкомстат.

Рис.28.Динаміка індексу обсягів виробництва продукції хімічної та нафто­хімічної промисловості (до відповідного періоду минулого року).

В сучасних умовах нарощування обсягів виробництва неможливе без запровадження новітніх технологій. У хімічній промисловості щорічно ос­воюється до 500 нових видів товарної продукції і майже половина з них — соціального призначення.

Для забезпечення зростання обсягів виробництва необхідно вводити нове, високопродуктивне обладнання, в тому числі у виробництві аміаку, сірчаної кислоти, синтетичних смол і пластмас.

Продукція хімічного комплексу особливо потрібна агропромислово­му комплексу, зокрема виробництво мінеральних добрив. Так, відновлен­ня калійної промисловості можливе в основному за рахунок державного бюджету з певною часткою акціонування та залучення позабюджетних коштів. Фінансування заходів із відновлення калійної промисловості має відбуватися за такими напрямами: модернізація виробництва калійних добрив, підготовка сировинноїбази для калійної промисловості. Модерн­ізація виробництва має проводитися шляхом впровадження нових висо­коефективних технологічних ліній, спрямованих на випуск високоякісних безхлорних калійних, а також комплексних калійно-магнієвих добрив.

Нині варто оцінювати запаси калійних солей як у Передкарпатті (для підтримки існуючої виробничої бази), так і в новому калієносному регіоні - Північно-Західному Донбасі.

Подал вший розвиток калійної промисловості вимагає вжи ття програм­них заходів щодо реабілітації територій, деградованих внаслідок діяльності калійних виробництв, зокрема ліквідації відвалів і шламонакопичувачів, відношення до деструктивних рельєфів і відпрацьованих виробок, очищен­ня забруднен их територій тошо. Хімічна промисловість є екологічно агре­сивною галуззю і породжує багато екологічних проблем.

У зв’язку з специфікою роботи хімічної промисловості виникає про­блема переробки відходів. Але у разі правильної організації виробництва хімічна промисловість відновлює, знешкоджує, утилізує шкідливі викиди інших галузей.

Разом з тим, хімічна промисловість має низку негативних тенденцій розвитку, що зумовлені відставанням структурних, технологічних, інвес­тиційних, інноваційних змін. З огляду на це, варто вирішити проблему ці но­вої та товарної конкурентоспроможності вітчизняної хімічної продукції. Надинамікуякіснихпроцесівта ефективність хімічного виробництва впли­ватимуть поліпшення коопераційного та міждержавного співробітництва, розширення зовнішньоторговельнихзв’язків. Запровадження зони вільної торгівлі між країнами СНД та єдиного економічного простору між Украї­ною, Росією, Білоруссю та Казахстаном приведе до активізації викорис­тання механізмів міжрегіонального співробітництва та прикордонної торгівлі хімічною та нафтохімічною продукцією, активізації інноваційно­го та науково-технічного співробітництва. Ефективне функціонування виробництв хімічного комплексу в ринкових умовах залежить від платос­проможності споживачів і від збільшення виробництва конкурентосп­роможної продукції як за якістю, так і за ціною. Для цього держава має створити реальні економічні, фінансові, управлінські, організаційні осно­ви та сприятливі нормативно-правові умови.

Таким чином, у хімічному комплексі України виникла низка проблем, які потребують негайного вирішення, зокрема: залежність від імпорту широкого спектра сировини і напівпродуктів, технічне переозброєння більшості виробництв з метою зменшення енергомісткості, зменшення собівартості та підвищення якості та конкурентоспроможності продукції, активне виведення з експлуатації надлишкових потужностей найбільш енергоємних виробництв, продукція яких не має попиту, а також застарі­лих і техногенно небезпечних виробництв, максимальне завантаження дію­чих потужностей.