12.1.1. Завдання державного регулювання розвитку промислового виробництва

Промисловість України має такі галузі: електроенергетику;

нафтовидобувну, газову, вугільну, торф'яну, чорну металургію, кольорову металургію, хімічну та нафтохімічну, машинобудівну і металообробну, лісову, деревообробну та целюлозно-паперову, промисловість будівельних матеріалів, скляну та фарфоро-фаянсову; легку, харчову, мукомольно-круп'яну, комбікормову, мікро­біологічну, поліграфічну та ін.

Галузевий поділ промислового виробництва є в основі галу­зевого державного регулювання.

Об'єктами державного регулювання на макроекономічному рівні є міжгалузеві комплекси - єдині господарські системи, які складаються з групи взаємопов'язаних галузей і покликані забез­печити потребу національної економіки у певному виді кінцевої продукції (послуг). Кожен комплекс має низку спеціалізованих галузей, технологічно, економічно й організаційно пов'язаних між собою.

До складу міжгалузевих комплексів промислового виробниц­тва належать такі: паливно-енергетичний, металургійний, маши­нобудівний, хіміко-лісовий.

Державне регулювання промислового виробництва у складі Міністерства економіки України провадить департамент розвит­ку базових галузей промисловості та виробничої інфраструкту-

333

ри, у складі якого функціонують відділи: економіки чорної та ко­льорової металургії, економіки хімічного та нафтохімічного ком­плексів, економіки розвитку енергетики, економіки лісопромис­лового та лісогосподарського комплексів, економіки машинобу­дівного та оборонного комплексу; департаменти: реалізації со­ціальної політики з відділом економіки виробництва непродоволь­чих товарів та послуг; розвитку агропромислового комплексу з відділом виробництва продовольчих товарів.

Суб'єктами державного регулювання промислового вироб­ництва є Міністерство промислової політики. Міністерство ву­гільної промисловості. Міністерство енергетики, а також Державні Комітети: нафтової, газової та нафтопереробної промисловості;

харчової промисловості; медичної та мікробіологічної промисло­вості та ін.

Залежно від типу галузей і форм власності державне регу­лювання промислового виробництва ведуть у вигляді прямого дер­жавного управління об'єктами (підприємствами) і регулювання їхньої підприємницької діяльності.

Пряме управління промисловим виробництвом передбачає:

управління з боку міністерств об'єктами, що є у сфері державної власності; організацію монопольного виробництва деяких видів промислової продукції; індикативне планування; контроль за ви­робництвом і розподілом частини продукції, яку виготовляють на державних підприємствах.

Держава на розвиток товарного ринку впливає через грошо­во-кредитну політику Національного банку України. Однак за умов кризи, монополізму виробників та інших особливостей перехідно­го періоду до ринкових відносин найефективнішими засобами дер­жавного впливу на процеси виробництва промислової продукції є методи індикативного планування, які реалізують державні орга­ни, підпорядковані Кабінету Міністрів України.

У високорозвинутих країнах світу, зокрема у США, питання ролі держави у виробництві дебатують: чи можуть приватні фірми ліпше забезпечити людей тими послугами та товарами промисло­вого виробництва, які сьогодні надає держава? Чи існують інші

334

види послуг (наприклад, телефонний зв'язок), які може ліпше на­дати приватне підприємство?

Рис. 12.1. Рівні державної власності у різних галузях різних країн, %:

1 - понад 75; 2 - 75; 3 - 50; 4 - 25; 5 - до 25. Джерело: Financial Times, 10 грудня 1986 p., з AMEX Bank Reviev.

На рис. 12.1 показано питому вагу державної власності у різних галузях різних країн. Як бачимо, безпосередня участь дер­жавних органів США та Японії у виробництві значно менша, ніж у більшості європейських держав.1

_____

1 Стігліц Джозеф Е. Економіка державного сектора // Пер. з англ. А. Олійник, Р. Скільський. К.: Основи, 1998. С. 233.

335

В Україні у процесі формування індикативного плану дер­жавні органи визначають напрями економічного розвитку ма­шинобудівного, паливно-енергетичного, хіміко-лісового, оборон­ного комплексів, легкої та інших галузей промисловості з огля­ду на прогноз потреб населення, уряду та національного вироб­ництва, передбачають орієнтовні обсяги промислового вироб­ництва, формують державні замовлення, укладають державні контракти.

У Державній програмі економічного і соціального розвитку України визначають показники: обсяги виробництва промисло­вої продукції, товарів народного споживання, найважливіших видів продукції, що контролює держава.

Важливими складовими плану є виробництво і поставка про­дукції згідно з державним замовленням (державним контрактом). Система державного замовлення (державного контракту') в про­мисловості покликана задовольнити потреби держави у вироб­ництві продукції виробничо-технічного призначення, товарах на­родного споживання, а також надати державну підтримку найваж­ливішим галузям народного господарства та забезпечити виконан­ня міждержавних угод.

До методів регулювання підприємницької діяльності в про­мисловому виробництві належать:

державні дозволи та контроль за розміщенням промислових підприємств;

залучення промислових підприємств (незалежно від форм власності) до виконання державних та регіональних цільових ком­плексних програм;

антимонопольні заходи;

застосування системи податків (ПДВ, акцизного збору, по­датку на прибуток) і податкових пільг;

грошово-кредитне регулювання;

регулювання цін на деякі види промислової продукції аж до запровадження державних цін;

використання норм амортизації і інших норм та нормативів.

336