13.3. Соціальний захист населення, регулювання доходів та споживання

Особливістю соціальної політики України у перехідний пе­ріод є надання пріоритету проблемам соціального захисту насе­лення, підвищення ролі особистого трудового доходу і ліквідації системи утримань, формування нового механізму фінансування та регулювання розвитку соціальної сфери.

З урахуванням кризового стану економіки в Україні метою державного регулювання доходів та споживання є соціальний за­хист населення від зростання цін і товарного дефіциту для гаран­тованого забезпечення прожиткового мінімуму громадян. Для цього вживають таких заходів:

визначають мінімальні споживчі бюджети, прожитковий мінімум, мінімальну заробітну плату:

створюють пенсійні фонди і фонди соціальної допомоги:

змінюють умови оплати праці, розробляють нову систему пенсій, допомог, стипендій, ставок і окладів у бюджетних органі­заціях з їхнім фінансовим забезпеченням;

запроваджують систему індексації зарплати, доходів і збе­режень населення у зв'язку з інфляцією;

розробляють загальнодержавні і регіональні програми допо­моги окремим верствам населення:

реалізують заходи щодо захисту внутрішнього споживчого ринку;

створюють в окремі періоди систему нормованого розподілу продуктів за картками або бонами:

формують державні страхові фонди продовольства і промис­лових товарів, якщо б виникла потреба запровадити карткову си­стему.

Засобами й умовами реалізації державного соціального за­хисту (підтримки) населення є такі: прийняття відповідних зако­нодавчих актів; формування соціальних прогнозів; визначення по­казників соціально-економічних нормативів і показників соціаль­ного захисту й рівня життя в державних індикативних планах;

розробка та реалізація соціальних цільових комплексних програм:

465

удосконалення системи оподаткування доходів населення; регу­лювання відсоткових ставок на вклади, запровадження системи фіксованих або граничних цін на деякі види товарів і послуг на­селенню.

На макрорівні функції державного регулювання рівня життя і соціального захисту населення виконують Міністерство еконо­міки і Міністерство праці та соціальної політики України.

За умов недосконалості ринкових механізмів головною фор­мою державного регулювання є планові розробки системи показ­ників, які характеризують матеріальні основи, стан і розвиток рівня життя населення. Серед них можна назвати такі:

рівні та структури доходів, споживання населенням матері­альних благ і послуг;

стан споживчого ринку:

соціальні гарантії малозабезпеченим верствам населення.

Показники рівня життя та соціальних гарантій населення щодо доходів та споживання показані на рис. 13.1.

Доходи населення формують на підставі їхніх складових: гро­шових (включаючи оплату праці, грошові виплати з суспільних фондів споживання) і натуральних. Для розрахунків грошових до­ходів складають баланс грошових доходів і видатків населення. Цей баланс відображає обсяг і джерела грошових надходжень, обсяг і структуру їхніх витрат, співвідношення між грошовими доходами населення, роздрібним товарообігом, обсягом платних послуг і заощаджень (див. табл. 13.3). На підставі балансу визна­чають рівень забезпечення населення готівкою, задають головні параметри для розрахунку показника емісії грошей. Баланс ха­рактеризує середній рівень достатку населення, дає змогу визна­чити реальні доходи, загальний обсяг платоспроможного попиту, розрахувати показники інфляції тощо.

Інформацію для розробки балансу надають Міністерство статистики, Міністерство фінансів. Національний банк. Пенсій­ний фонд. Фонд соціального страхування, інші позабюджетні державні та суспільні фонди, які є учасниками готівкового гро­шового обігу.

466

Рис. 13.1. Система показників рівня життя населення та соціальних гарантій у сфері доходів та споживання.

467

Таблиця 13.3 Баланс грошових доходів і видатків населення

У процесі розрахунку грошових доходів робітників та служ­бовців підприємств і організацій враховують грошові доходи на­селення, одержані в державних, кооперативних, спільних, оренд­них, акціонерних, приватних підприємствах і громадських орга­нізаціях, в інших установах, закладах, фондах тощо, а також до­ходи від підприємницької діяльності.

Стаття "Грошові доходи колгоспників (членів селянських спілок)" охоплює грошові доходи членів сільськогосподарських, риболовецьких колгоспів, а також заробітки працівників, залуче­них до сільськогосподарських робіт у колгоспах.

Розраховуючи надходження від продажу продуктів сільсько­го господарства, враховують виторг від продажу сільгосппродукгів заготівельним організаціям у порядку державних закупівель, а та-

468

кож такі надходження: від продажу продукції сільського госпо­дарства державним підприємствам і організаціям для потреб торгівлі, промислової переробки і громадського харчування (крім держзакупівель); від продажу продуктів сільського господарства споживчій кооперації за домовленими цінами, продуктів сільсько­го господарства на колгоспному ринку; від продажу худоби і сільськогосподарської продукції колгоспам та державним госпо­дарствам.

До статті "Трансфертні платежі" входять усі види одержу­ваних пенсій, допомог, стипендій та інших видів соціального за­безпечення, отриманих через бюджет, спеціально створені со­ціальні позабюджетні фонди та інші джерела.

Надходження з фінансової системи охоплюють грошові ви­плати з державного страхування, позики, виграші, погашення по­зик, дивіденди, марку під час купівлі-продажу валюти тощо.

До складу витрат належать усі грошові витрати населення на придбання товарно-матеріальних цінностей, оплати послуг, ку­півлю цінних паперів, сплату обов'язкових податків і зборів.

До статті "Придбання товарів і оплата послуг" входять гро­шові витрати населення на закупівлю товарів у державній і не­державній торгівлі, на колгоспних ринках; на оплату послуг, на­даних державними, громадськими, приватними та іншими підприємствами, які займаються обслуговуванням населення. До обов'язкових платежів та добровільних внесків належать грошові витрати населення на сплату податків, платежів зі страхування, внесків до різних фондів і організацій, повернення кредитів, по­зик та інших добровільних і обов'язкових платежів.

Стаття "Приріст вкладів, придбання облігацій та інших цінних паперів" відображає грошові витрати населення, спрямо­вані на приріст вкладів в ощадних та комерційних банках, при­дбання державних облігацій, сертифікатів.

До статті "Придбання акцій і нерухомості" належать грошові витрати населення на придбання акцій державних, приватних суб'єктів господарської діяльності, а також нерухомості.

Реальні доходи, як узагальнювальний показник рівня життя

469

населення, відображають частку національного доходу, яку без­посередньо використовують на споживання і нагромадження. До реальних доходів належать усі види грошових доходів населення, натуральні доходи колгоспників, фермерів, натуральні доходи від особистого підсобного господарства і доходи, отримувані у виг­ляді безоплатних послуг з суспільних фондів споживання (не вра­ховуючи зношення основних невиробничих фондів).

Показник реальних доходів населення за економічним змістом відповідає фонду споживання у національному доході без тієї ча­стки, яку споживають у галузі науки й управління. Тому прогнозні та планові розрахунки цього показника безпосередньо пов'язані з розрахунками національного доходу та його розподілу.

У практиці інших держав показник реальних доходів насе­лення визначають шляхом коригування показника грошових до­ходів населення на індекс споживчих цін. В Україні прогнозуван­ня і планування реальних доходів пов'язане з розрахунком і вико­ристанням таких трьох показників: номінальні доходи, реальні до­ходи, кінцеві (реально використовувані) доходи.

Номінальні доходи - це сума грошових, натуральних і до­ходів у вигляді так званого безплатного споживання суспільних благ.

Реальні доходи визначають на підставі величини кінцевих (реально використовуваних) доходів. Кінцеві доходи менші від реальних на величину приросту заощаджень населення і внесків до державних і громадських організацій, фондів.

Розрахунок кінцевих доходів населення потребує послідов­ного визначення таких складових: номінальних доходів (грошо­вих, натуральних, матеріального споживання в закладах, що на­дають суспільні послуги); грошових доходів, не використаних для придбання товарів; зміни заощаджень населення; сальдо операцій за переказами та акредитивами.

Кінцеві (реально використовувані) доходи населення спочат­ку розраховують у цінах відповідних років, а пізніше - у порівняль­них цінах. Для перерахунку кінцевих доходів у порівняльних цінах їх коригують на прогнозований індекс споживчих цін. В узагаль-

470

неному вигляді розрахунок кінцевих доходів населення викону­ють за схемою, наведеною у табл.13.4.

Таблиця 13.4 Розрахунок кінцевих (реально використовуваних) доходів населення

Кожний показник кінцевих доходів визначають для населен­ня в цілому, а також для окремих соціальних груп. Динаміку ре-

471

альних доходів населення визначають за допомогою індексів, які дають змогу відобразити зміну цих доходів у порівняльних цінах.

Іншим узагальнювальним показником рівня життя населен­ня є суспільні фонди споживання - матеріальні блага і послуги, які надає населенню держава безоплатно або на пільгових умо­вах, а також грошові виплати, які не є оплатою за працю.

В основі прогнозно-планових розрахунків суспільних фондів споживання є групування окремих елементів за їхнім призначен­ням: утримання і виховання дітей, підготовка кадрів, охорона здо­ров'я та відпочинок населення, утримання пенсіонерів і непра­цездатних членів суспільства, суспільне культурно-побутове об­слуговування населення. Для кожної групи є окремі статті витрат, подані за джерелами їх формування, а саме: кошти державного бюджету, підприємств, колгоспів, спеціально створених позабюд­жетних фондів, профспілок та інших джерел. Показники суспіль­них фондів споживання розраховують для України в цілому (у вар­тісному вираженні) і на особу (у вартісному вираженні і у відсот­ках до базового чи попереднього року). Схема такого розрахунку наведена у табл. 13.5.

У процесі розрахунку затрат на утримання та виховання дітей враховують ті кошти, які держава може виділити із держбюджету на утримання ясел, дитячих садків, загальноосвітніх шкіл, інтер­натів тощо. У цій статті також враховано кошти державної допо­моги вагітним жінкам і матерям, що доглядають малолітніх дітей, кошти на відшкодування витрат у зв'язку зі зношуванням неви­робничих фондів дитячих закладів, витрат підприємств, проф­спілок та інших громадських і негромадських організацій на ут­римання різноманітних дитячих таборів тощо.

У групу витрат "Підготовка кадрів" введено такі статті, як бюджетне фінансування вищих навчальних закладів, коледжів, технікумів, ліцеїв, профтехучилищ, а також кошти підприємств на підготовку і перепідготовку працівників за рахунок витрат ви­робництва й обігу.

Охорона здоров'я і відпочинок населення передбачає такі статті, як витрати коштів держбюджету на лікарні, диспансери,

472

Таблиця 13.5 Суспільні фонди споживання

поліклініки, санаторії, курорти, на фізичну культуру, а також на допомогу з тимчасової непрацездатності робітників і службовців, оплату відпусток, заміщення зношуваності невиробничих фондів закладів охорони здоров'я і відпочинку. Цю групу витрат частко­во фінансують з коштів підприємств (придбання путівок), проф­спілок та інших громадських організацій.

Утримання непрацездатних членів суспільства і пенсіонерів охоплює статті, які стосуються пенсії, допомоги, утримання бу-

473

динків інвалідів і перестарілих, відшкодування зношуваності ос­новних фондів цих будинків тощо.

Статті групи "Громадське культурно-побутове обслуговуван­ня населення" об'єднують витрати бюджетних коштів на оплату працівників культурно-просвітніх закладів, відшкодування зноше­ності їхніх основних невиробничих фондів, державні субсидії на­селенню, покриття видатків на утримання громадського житло­вого фонду, які не відшкодовує квартплата населення.

Крім коштів бюджету на такі цілі, використовують кошти підприємств на культурно-побутові заходи, утримання будівель, приміщень, садів, парків тощо.

В Україні за сучасних умов суми коштів, які держава виділяє на фінансування заходів, що стосуються суспільних фондів спо­живання, безперервно зменшуються.

Тому для цього доцільно заплати спонсорські пожертвуван­ня, які вже сьогодні у деяких випадках є суттєвими.

Важливе значення має розрахунок середнього сукупного до­ходу сім'ї та середнього сукупного доходу на особу. Останній по­казник є основою для визначення щомісячної допомоги на дітей до 16 років (учнів - до 18 років), грошових виплат матерям (бать­кам), що доглядають троє і більше дітей віком до 16 років тощо.

Індекси споживчих цін прожиткового мінімуму визначають стосовно фіксованого набору матеріальних благ та послуг, що введені до мінімального споживчого бюджету. Державний комі­тет статистики України ці індекси розраховує за власною методи­кою, а прогнозно-плановий період оцінює у зв'язку з інфляційни­ми очікуваннями.

Показники рівнів споживання товарів і платних послуг ха­рактеризують середні рівні споживання населенням найважливі­ших продовольчих товарів (м'ясо, молоко, яйця, хлібопродукти, картопля, овочі) та платних послуг. Визначати середні рівні спо­живання продовольчих товарів на перспективу дають змогу ба­лансові розрахунки валових ресурсів зерна, картоплі, овочів, м'я­са, молока, яєць, які ведуть під час складання прогнозів розвитку агропромислового комплексу. Обсяг споживання платних послуг

474

визначають відповідно до прогнозу доходів та структури витрат населення на підставі планів споживчих бюджетів і балансу гро­шових доходів і видатків.

Основою системи державного регулювання добробуту і до­ходів населення є показники соціальних гарантій населенню:

мінімальний споживчий бюджет, межа малозабезпеченості, мінімальні рівні оплати праці, пенсій, стипендій, допомог та ін.

Мінімальний споживчий бюджет - це головний соціальний критерій, який визначає межу бідності і реальний рівень життя населення, можливість отримання послуг установ охорони здо­ров'я, житлово-комунальних тощо.

Для характеристики рівня життя можна використовувати ще один показник - бюджет мінімального достатку (соціальний мінімум), у який входить ширший і якісний асортимент товарів та послуг, що забезпечує родині потрібний достаток.

З огляду на те, що держава бере на себе відповідальність щодо забезпечення мінімальних соціальних гарантій, у прогнозуванні і державному регулюванні народного споживання головною є роз­робка мінімального споживчого бюджету населення (МСБ). Його показники розраховують згідно з Законом про мінімальний спо­живчий бюджет на підставі нормативних МСБ (для населення в цілому та для його типових груп), мінімального нормативного спо­живчого кошика (МНСК), прогнозних даних з соціально-демо­графічної, статево-вікової структури населення, його розподілу за рівнем середнього сукупного доходу на особу та оцінки індексів споживчих цін.

На підставі МНСК та відповідних цін придбання (за звітний період), враховуючи зміни у соціально-демографічній структурі населення, розраховують мінімальний прогнозний нормативний споживчий бюджет (МПНСБ) у цінах звітного періоду. Його підсумкова вартісна оцінка відповідає кількісному рівню межі бідності у прогнозному періоді (у звітних цінах). Натуральна структура визначає потрібну кількість тих або інших товарних ресурсів на мінімальному рівні. Отже, МПНСБ дає для прогнозу інших показників мінімальну межу потреб.

475

Під час прогнозування МСБ можна використовувати його мо­дифікації - нормативні бюджети, розраховані для мінімальних ко­шиків щодо окремих типових груп малозабезпечених (інваліди, пенсіонери, одинокі матері та ін.) Це дає змогу розраховувати нор­мативний МСБ для усіх верств малозабезпечених за формулою

де Сі0 - середньозважений рівень витрат на і-й товар (послугу) для МСБ області у цінах звітного періоду; Сij - рівень витрат на i-й товар (послугу) для МСБ j-ї типової групи (j=1, ...,n). Nj. -кількість населення, що належить до j-ї типової групи.

Розроблений у цінах звітного періоду МСБ переоцінюють у прогнозні ціни шляхом множення усіх структурних позицій на про­гнозні індекси відповідних цін. В очікуваних цінах прогнозного періоду ці витрати розраховують за формулою

де Сi0 - прогнозний рівень витрат на i-й товар у цінах звітного періоду; Іi - очікуваний індекс зміни цін (тарифів) у прогнозному періоді.

Структура прогнозованого нормативного МСБ така сама, як і звітного (табл.13.6). Розробляють лише його витратну частину, яка охоплює витрати на споживання продовольчих і непродоволь­чих товарів, послуг, внески і платежі.

Унаслідок недостатньої кількості ресурсів у держави для за­безпечення соціальних гарантій їхній рівень занижений до межі малозабезпеченості. Споживчий кошик МСБ рівня межі бідності грунтується на нормативному МСБ, у якому скорочені рівні вит­рат на споживання продовольчих товарів, значно знижені рівні придбання та забезпеченості предметами першої потреби, прак­тично вилучені витрати на культурно-побутові та господарські то­вари. МСБ рівня межі бідності розробляють для України в цілому

476

Структура мінімального споживчого бюджету (грн. за рік на особу)

477

відповідно до статево-вікових груп населення у вигляді мінімаль­них нормативних наборів.

Обчислені прогнозні рівні витрат і споживання на середньо­му та мінімальному рівнях використовують для прогнозування потреби у відповідних ресурсах, формування держзамовлення та вироблення заходів соціального захисту.

До системи державного регулювання належить, звичайно, індексація грошових доходів населення. Головна її мета - збере­ження життєвого рівня населення у випадку зростання цін або, як мінімум, захист його найменш забезпечених верств. Держава може застосувати два варіанти індексації. Один повністю зберігає рівень життя населення, інший передбачає компенсацію лише для час­тини населення. Індексації підлягають грошові доходи громадян, що не мають одноразового характеру: державні пенсії, соціальна допомога, стипендії, оплата праці, відшкодування в разі втрати працездатності.

Для індексації грошових доходів населення використову­ють індекс споживчих цін на товари і послуги, що входять до МСБ.

На відміну від індексації, компенсація передбачає відшкоду­вання подорожчання окремих видів товарів і послуг (дитячого шкільного одягу, хліба, комунальних послуг) і виплату різниці у цінах громадянам або їхнім окремим групам.