14.9.2. Проблеми сучасної регіональної політики України. Самоврядування територій

Найважливішою передумовою виконання місцевою адміні­страцією своїх повноважень щодо управління економікою регіо­ну є прогнозування економічного і соціального розвитку, яке по­кликане забезпечити певний життєвий рівень населення цієї те­риторії.

Центральні органи державного управління концентрують свою діяльність на створенні та вдосконаленні законодавчої бази, місцеві органи влади - на вдосконаленні практики управління. Поєднання цих двох шляхів є запорукою успішного функціону­вання системи місцевої влади.

Регулювання розвитку соціально-економічних процесів в Україні є прямим (безповоротно-цільове фінансування територій у вигляді субвенцій, субсидій, пільгових кредитів) та опосередко­ваним (податкові пільги, прискорена амортизація, відтермінуван­ня платежів, цільові кредити).

Питання фінансового забезпечення соціально-економічного розвитку регіону грунтується на системі взаємовідносин між цен­тром. регіоном, суб'єктами господарювання на території, де збе­рігається управління економікою на різних ієрархічних рівнях у системі органів державної виконавчої влади.

Головні проблеми сучасної регіональної політики України найдетальніше висвітлені у доповідях на Міжнародній науково-практичній конференції "Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми".1 Це, зокрема, такі: формування регі­ональної соціально-економічної політики на засадах програм роз­витку території з орієнтацією на конкурентоспроможність про­дукції та максимальну зайнятість населення; конкретизація пріо­ритетів та економічної доцільності формування в окремих регіо-

_____

1 Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми: Матеріали доп. міжнар. наук.-практ. конф., М.Львів, 21-23-грав. 1998р.: У 3 ч./за ред. М. І. Долішнього. Львів, 1998.

532

нах держави вільних економічних зон; економічні і правові меха­нізми забезпечення розвитку регіонів.

Самоврядування територій і вдосконалення управління тре­ба вести, зважаючи на відомі приклади з історії, починаючи з ус­трою Київської Русі, Магдебурзького права. Конституції Пилипа Орлика. Ефективне управління будь-якою територією неможливе без надання їй широкої самостійності, економічної свободи і пра­вової та економічної відповідальності. А для цього треба чітко розмежувати повноваження і відповідальність між місцевою вла­дою та органами адміністрації, визначити механізм державного контролю за ефективністю витрат виробництва на підприємствах державної і недержавної форм власності, ввести нормативну базу використання ресурсів виробництва на державному рівні і допов­нити її комплексом вимог стосовно ефективності використання ви­робничих ресурсів на регіональному рівні, контролювати ефектив­не використання мінерально-сировинних та природних ресурсів.

Через відповідну систему моделей потрібно стежити за про­цесом формування та розподілу грошових ресурсів регіону, ана­лізувати різні ситуації, які виникають у разі використання керова­них змінних, що забезпечить низку додаткових можливостей з застосування різних сценаріїв взаємодії та розвитку окремих га­лузей регіонального господарства і всієї регіональної соціально-економічної системи в цілому.

Досвід Канади, США, Німеччини свідчить, що в основі уп­равління розвитком окремих регіонів є Програма економічного розвитку (ПЕР). Вона покликана сприяти створенню та реалізації планів і програм соціально-економічного розвитку кожної тери­торії, що дає змогу підтримувати розвиток малого бізнесу в пріо­ритетних напрямах. Цей процес повинен мати інформаційну базу у вигляді комп'ютеризованої системи економічних даних, що за­безпечить стратегічне економічне планування та дасть змогу бізнесменам проводити маркетингові дослідження ринку - дізна­ватись про наявні в області та її адміністративних районах сиро­винні та людські ресурси, комунікації та сервісне обслуговуван­ня, фінансові, освітні установи тощо.

533

ПЕР дає основу для успішної реалізації програм підтримки малого бізнесу, позичкового фонду, торгових місій та бізнес-інку­батора, які безпосередньо повинні використовувати інформацій­ну базу даних про стратегію розвитку як окремих регіонів, так і кожної області в цілому.

У регіональному економічному розвитку одночасно врахо­вують інтереси як громадського сектора, коли координують роз­виток бізнесу з боку держадміністрації, яка надає землю, вільні будівлі, так і приватного бізнесу, який хоче провадити діяльність на цій території.

Створення бази економічних даних дасть змогу використо­вувати наявні ресурси, вести маркетингові дослідження для коор­динування діяльності галузей та видів виробництва, вивчати мож­ливості розширення наявного бізнесу та розвитку нового. Це дасть змогу бізнесменам отримувати інформацію про ринок, на якому вони збираються працювати, наявну інфраструктуру, зосереджу­вати потрібні для цього ресурси. Щодо цього доцільним є вивчен­ня досвіду Івано-Франківської області1, де створена Регіональна агенція економічного розвитку (РАЕР), яка працює над проблема­ми забезпечення області енергоносіями та налагодження системи розрахунків за них; отримання стратегічних інвестицій для вели­ких промислових підприємств; створення та впровадження галу­зевих регіональних програм та ін. Така організація не створює конкуренції ПЕР, оскільки її діяльність спрямована, головно, на великі підприємства та область у цілому.

Регіональним органам управління потрібна інформація про фінансово-економічне становище підприємств, які розташовані на території цього регіону, повна та достовірна інформація про об'єкти винятково регіонального управління: охорони здоров'я, транспорту, культури, торгівлі, про економічні проблеми регіону, його трудові ресурси тощо. Розвиток зовнішньоекономічної діяль­ності підприємств та регіонів передбачає доступ до нових дже­рел інформації, у тому числі до міжнародних.

_____

1 Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми. Ч. 2. С.37-43.

534

З появою персональних комп'ютерів виникла принципова модернізація ідеї АСУ: від обчислювальних центрів і централі­зації управління до розподіленого обчислювального потенціалу. Це дало змогу уникнути однорідності технології опрацювання інформації та децентралізувати управління.

Початковою метою та головними завданнями СІАЗ є таке:

створення та постійний розвиток обчислювальних регіональ­них мереж, які повинні забезпечити доступ до регіональних банків даних максимальній кількості користувачів;

створення та ведення регіональних баз даних науково-техніч­ної, патентної, економічної, соціальної, правової, фінансово-бан­ківської, організаційно-довідкової, екологічної та іншої інфор­мації;

забезпечення доступу до загальнодержавних та міжнародних інформаційно-обчислювальних систем баз даних.

У складі регіональної інформаційної обчислювальної систе­ми повинні бути:

інформатизація соціальної сфери, у тім числі культури, осві­ти, охорони здоров'я, соціального захисту, торгівлі, побутового обслуговування, соціологічного моніторингу тощо;

інформатизація сфери матеріального виробництва, в тому числі зв'язку та транспорту.

Зі створенням СІАЗ керівництво регіону отримує:

змогу мати постійний розрахунок показників з усіх напрямів його діяльності, які інформуватимуть про роль та місце регіону в Україні;

якісне інформаційне забезпечення регіонального управлін­ня на усіх рівнях;

можливість залучення до вирішення соціальних та економіч­них проблем усі підприємства та організації регіону, усі верстви і групи населення.

_____

1 Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми. Ч.2. С. 14-17.

535

Організаторами та керівниками створення СІАЗ у регіоні повинні стати міські голови (мери) і губернатори областей.

На окрему увагу заслуговує проблема інформатизації управ­ління в містах. Тут цікавим є досвід Львівського обласного уп­равління статистики, яке частково сформувало інформаційну базу та інструментальні засоби порівняльного аналізу соціально-еко­номічного стану малих регіонів на прикладі районів та міст об­ласті в цілому1. У спеціальному інформаційно-статистичному збірнику "Райони та міста Львівщини" наведено відомості про райони і міста нашого краю у вигляді таблиць, оформлених у не­традиційному для вітчизняної статистики вигляді. Нова форма таб­лиць із застосуванням наскрізної нумерації показників (граф) при­стосована для створення комп'ютерної інформаційної бази.

Виконаний аналіз динаміки структурних зрушень у розвит­ку господарської системи міста дає змогу визначити заходи, потрібні для ведення такої економічної політики, яка б подолала процес деструктуризації господарської системи, зокрема:

сформувати або визначити з переліку наявних галузей популятивну галузь для цього етапу розвитку (це можуть бути туризм, транспорт, традиційні галузі промисловості: легка і харчова), ви­ділити галузь господарського комплексу, яка забезпечить впро­вадження інноваційної політики і з часом збільшить потенціал міського господарства;

здійснювати інвестування виробництв, які спроможні випус­кати конкурентоспроможну продукцію,

збільшувати місця прикладання праці шляхом розширення приватних підприємств малого бізнесу, особливо у виробничій

сфері.

Для оцінки перспектив вкладення приватного капіталу в за­будову та реконструкцію конкретної ділянки в аспекті ринкового попиту враховують об'єктивні та суб'єктивні чинники. До об'єктивних чинників належать: вигідність місцерозташування ділянки, кварталу в структурі міста залежно від характеристики

_____

1 Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми. Ч. 2. С. 75-79.

536

земель за їхньою вартістю, транспортної доступності та інтенсив­ності містобудівного освоєння; врахування вартості ділянки, що збільшується від периферії до центру міста. Суб'єктивним чин­ником є поширене серед населення уявлення про престижність місця проживання та організації свого бізнесу в структурі міста.

У разі залучення приватного капіталу для реконструкції та будівництва кварталу міста треба досягти відповідної узгодже­ності між витратами на спорудження цих об'єктів, рентабельніс­тю їхнього функціонального призначення, їхньою ринковою вар­тістю та окупністю витрат. Такий підхід орієнтований на інші передумови ведення реконструкції міських кварталів порівняно з тими, які використовують згідно з чинними нормативами.

Практика реформ місцевого самоврядування, проведених у Львові, перехід від галузевого принципу управління до територі­ального забезпечили оптимальний перерозподіл функцій управ­ління, дали змогу вдосконалити розмежування функцій між де­партаментом, колишніми управліннями та районними адмініст­раціями тощо.

Уперше в Україні місто Львів, починаючи з 1994 p., функціо­нує без районних рад, оскільки під час реорганізації управління містом вони саморозпустилися. Замість них створено п'ять ра­йонних адміністрацій, які підпорядковані безпосередньо міськви­конкому. Колишні управління перетворені на департаменти (вони мають права юридичних осіб, власні кошти, самостійно вирішу­ють кадрові питання). Отже, у Львові утверджується "модернізо­вана" система виконавчої влади, вдосконалюється координація дій управлінських структур різних рівнів, з'являються сприятливі умови для самоорганізації міського населення.

Голови районних адміністрацій входять до складу міського виконкому, кандидатуру кожного з них розглядають на сесії Львівської міської ради. Водночас керівники районних адмініст­рацій підпорядковані міському голові; вони мають змогу вплива­ти на формування загальноміської політики, вносити обгрунто­вані пропорзиції щодо бюджетного процесу, вирішувати пробле­ми, які виникають у житлово-комунальному господарстві, транс-

537

портному обслуговуванні, соціально-культурній сфері. Голова ра­йонної адміністрації не може бути депутатом міської ради. оскільки він - представник виконавчої влади.

Отже, кожна інституція займається своєю справою: Львівська міська рада формує бюджетну політику та головні принципи со­ціально-економічного життя, районні адміністрації забезпечують оперативне управління, департаменти мерії розробляють перспек­тиви розвитку міста, а міський голова вирішує всі питання коор­динаційно-розпорядчого характеру, що віднесені до його компе­тенції згідно з чинним законодавством.