Агропромислова реформа.
Зниження темпів зростання виробництва, особливо ефективності, знову змусило політичне керівництво держави до чергових заходів з підтримки галузі та вдосконалення економічних відносин.
Дані питання були розглянуті на травневому (1982 р.) Пленумі ЦК КПРС, на якому була прийнята Продовольча програма СРСР до 1990 р. Одночасно з Програмою було прийнято пакет постанов ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР. Основний зміст цих положень зводився до такого:· формування з галузей сільського господарства, харчової промисловості та обслуговуючої сфери інтегрованого агропромислового комплексу (АПК);
· поліпшення управління сільським господарством та іншими галузями АПК;
· удосконалення економічного механізму господарювання та економічних відносин між галузями АПК;
· підвищення рівня матеріальної зацікавленості підприємств і працівників галузей АПК.
Наведений перелік свідчить, що всі ці заходи раніше включалися в різні рішення з питань сільського господарства. Новий напрям – посилення інтеграції сільського господарства з галузями харчової і переробної промисловості й обслуговуючої сфери. Тому дану реформу можна назвати агропромисловою.
Агропромислова спрямованість Продовольчої програми була зумовлена значним відставанням сфери зберігання, транспортування та переробки продукції (особливо рослинництва) від її виробництва. Внаслідок цього від чверті до половини вирощеної продукції рослинництва гинуло на полі, не доходило до столу громадян. У цілому втрати власної сільськогосподарської продукції вдвічі перевищували її імпорт.
Характерно, що по основних продуктах харчування тваринного походження (м'ясо, молока та яйця) Продовольчу програму було виконано. Однак по продукції рослинництва виконання становило 70 – 75 %. Незадоволення населення станом продовольчого забезпечення, у тому числі продуктами тваринного походження зростало. Особливо масовим було незадоволення споживачів по м'ясу, молоку, рибі, овочах, плодах та цукру.
Таким чином, Продовольча програма хоча і була частково виконана, але досягнуті параметри суттєво відставали від збільшуваних споживчих запитів населення. Детальніше можна виділити такі причини:
· відсутність радикальних структурних реформ, спрямованих на інтеграцію агропромислового комплексу;
· неефективна розподільна, постачальницька, заготівельна і збутова система;
· невиконання заходів з поліпшення матеріально-технічного забезпечення підприємств АПК;
· збереження одержавленої колгоспно-радгоспної системи, яка сковувала ініціативу селян, їх творчість, підприємливість;
· продовольча програма за своєю суттю мала техніко-технологічний, а не соціально-економічний характер.
У цілому агропромислова реформа була обтяжена заходами командно-адміністративного розподільного характеру, не торкалася базових виробничих відносин, а тому мала ті ж самі недоліки, що й госпрозрахункова.