Перебудова аграрних відносин.

Незважаючи на загалом задовільне виконання Продовольчої програми, рівень продоволь­чого забезпечення населення країни порівняно з іншими країна­ми світу був низьким. Причини цього полягали в низькому рівні інтен­сифікації і низькій ефективності сільського господарства.

Реформи радянських часів, крім непу, не торкалися глибинних основ виробничих відносин, що спричинило системні недоліки. Тому чергові заходи реформи давали короткочасні результати. У зв'язку із цим у контексті загальних перебудов, запо­чаткованих у 1985 р., намітилися спроби змін певних на­прямів аграрних відносин, а саме:

· запровадження підрядно-орендних відносин;

· розвиток особистих підсобних господарств населення;

· зародження фермерства;

· розвиток агропромислових інтегрованих формувань;

· розвиток кооперації.

З наведеного переліку видно, що перебудова вперше після непу торкнулася виробничих відносин і впритул наблизилася до їх базових основ – власності. Підрядно-орендні відносини та ко­операція надавали особливого значення внутрішньогосподар­ському розрахунку. У нових агропромислових формуваннях (комбінати, агрофірми) міжгалузеві відносини також були підня­ті до рівня госпрозрахункових. Нарешті, фермерам та особистим селянським господарствам надавалася майже повна економі­чна свобода у сфері матеріально-технічного постачання, вироб­ничого обслуговування, збуту продукції, структури виробництва, ціноутворення, організації виробництва, праці та її оплати. Тому перебудова аграрних відносин слугувала підґрунтям для реаль­них аграрних перетворень, які зачіпали базові основи: власність на землю, засоби виробництва і продукцію, взаємовідносини з державою, економічну свободу підприємницької та зовнішньо­економічної діяльності сільськогосподарських товаровиробників [28].