1.3 Об'єкти, суб'єкти та головні важелі державного регулювання економіки

На підставі досвіду розвинутих країн українські вчені-економісти сформулювали головні напрями та інструменти держав­ного регулювання економіки. В процесі ринкової трансформації економіки України найдоцільнішим є використання на практиці таких інструментів державного регулювання, як фіскальна по­літика, грошово-кредитна політика НБУ, інвестиційна політика, регулювання цін та валютного курсу, державні замовлення (кон­тракти).

Нагадаємо, що головні елементи механізму державного ре­гулювання економіки описують терміни: суб'єкт, об'єкт, методи і засоби.

Суб'єкти - це носії, виразники та виконавці господарських інтересів, насамперед соціальні групи, що відрізняються одна від одної за такими ознаками: майном, доходами, видами діяльності,

25

професіями, галузевими та регіональними інтересами. Це наймані робітники та власники підприємств, фермери та земельні влас­ники, управлінці та акціонери, інвестори та ін. У кожної з цих груп є свої інтереси, зумовлені їхнім соціально-економічним ста­новищем, а також належністю до того чи іншого регіону, виду діяльності1.

Виразником господарських інтересів у ринковій економіці є об'єднання, асоціації, профспілки, спілки підприємців і фермерів тощо. Виразниками соціально-економічних, політичних, культур­них, екологічних, регіональних інтересів є також політичні партії.

Наймогутніші виразники господарських інтересів - це спілки підприємців та профспілки. Вони реалізують власні концепції соціально-економічної політики, намагаючись максимально впли­нути на державну економічну політику.

Виконавцями господарських інтересів держави є органи дер­жавної та місцевої влади, а також Національний банк.

Об'єкти державного регулювання економіки - це сфери, га­лузі економіки, регіони, а також ситуації, явища та умови со­ціально-економічного життя країни, де виникли або можуть ви­никнути труднощі, проблеми, які не вирішуються автоматично, або ті, що вирішаться у віддаленому майбутньому, тоді як їхнє вирішення конче потрібне для нормального функціонування еко­номіки та підтримання соціальної стабільності.

Об'єктами державного регулювання економіки прийнято вва­жати такі: економічний (інвестиційний) цикл; секторну, галузеву та регіональну структури господарства; умови нагромадження інвестиційного капіталу; зайнятість населення; грошовий обіг;

платіжний баланс; ціни та умови конкуренції; підготовку та пере­підготовку кадрів; довкілля; зовнішньоекономічні зв'язки.

Перелічені об'єкти мають абсолютно різний характер. Вони охоплюють макроекономічні процеси: господарський цикл, нагро­мадження капіталу в масштабах країни, окремі галузі, територі-

_____

1 Шевчук В.Я., Рогожин П.С. Основи інвестиційної діяльності. К.: Генеза, 1997. С.17.

26

альні комплекси і навіть стосунки між суб'єктами.

Сутність державної антициклічної політики або регулюван­ня господарської кон'юнктури полягає в тому, щоб під час спадів та депресії стимулювати попит на товари та послуги, капітало­вкладення та зайнятість. Для цього приватному капіталу надають додаткові фінансові пільги, збільшують державні інвестиції, що дає змогу зменшити глибину та тривалість імовірного спаду ви­робництва, збільшити можливість інвестицій та зростання зайня­тості.

Державне регулювання економіки у сфері галузевої та тери­торіальної структури забезпечують за допомогою фінансових сти­мулів та державних капіталовкладень, які гарантують привілейо­вані умови для розвитку окремих галузей та регіонів. В одних ви­падках підтримку надають галузям та територіальним одиницям, що перебувають у стані затяжної кризи; в інших - заохочують розвиток нових галузей та видів виробництв - носіїв науково-тех­нічного прогресу, що зумовлюють прогресивні структурні зміни всередині галузей, між галузями та в усьому національному ви­робництві, підвищення його ефективності та конкурентоспромож­ності.

Найважливішим об'єктом державного регулювання еконо­міки є нагромадження капіталу. Тому державна економічна по­літика заохочення нагромадження відповідає економічним інте­ресам суб'єктів господарства. Одночасно державне регулювання нагромадження опосередковано слугує й іншим об'єктам держав­ного регулюванння економіки.

Регулювання зайнятості - це підтримання нормального з по­гляду ринкової економіки співвідношення між попитом та пропо­зицією робочої сили. Це співвідношення повинне задовольняти потребу економіки у кваліфікованих працівниках, заробітна пла­та яких повинна бути мотивацією праці.

Постійним об'єктом уваги державних органів регулювання

27

є забезпечення стабільності національної валюти та грошового обігу, подолання інфляції, що становить серйозну небезпеку для економіки. Регулювання грошового обігу опосередковано впли­ває також на нагромадження, ціни, соціальні відносини.

Стан платіжного балансу є об'єктивним показником нормаль­ної економіки. У всіх країнах з ринковим господарством держава постійно виконує оперативне та стратегічне регулювання платіж­ного балансу шляхом впливу на експорт та імпорт, рух капіталу, підвищення та зниження курсів національних валют, торговель­но-договірну політику та участь у міжнародній економічній інтег­рації.

Одним з головних об'єктів регулювання є ціни. Динаміка та структура цін відображає стан економіки. Водночас самі ціни знач­но впливають на структуру господарства, умови капіталовкладень, стійкість національної валюти, соціальну стабільність.

У цілому ж головною метою державного регулювання еко­номіки є забезпечення економічної і соціальної стабільності та зміцнення економічної безпеки держави. З цього випливають кон­кретні завдання, без виконання яких головної мети досягти не можна. Ці конкретні цілі нерозривно пов'язані з об'єктами дер­жавного регулювання економіки. Сюди належить також удоско­налення галузевої та регіональної структури господарства, по­ліпшення стану довкілля.

Названі цілі, хоч і неоднакові за значенням та масштабами, однак перебувають у тісному взаємозв'язку. Частіше за все одну мету не можна поставити та досягти незалежно від інших.