Податкове регулювання інвестиційної діяльності
Податкове регулювання інвестиційної діяльності забезпечує спрямування інвестицій у пріоритетні сфери економіки встановленням відповідних податкових ставок і податкових пільг.
Теоретичним підґрунтям податкового регулювання стала відома в економічній літературі бюджетна концепція американського вченого А.
Леффера, котрий ще в середині 1970-х років довів, що податкові надходження є продуктом і податкової ставки, і податкової бази (суми прибутку). Зі збільшенням податкової ставки відповідно скорочується її база. Якщо підприємці заінтересовані в чистому (після сплати податків) доході, то введення податку перешкоджатиме виробництву оподатковуваного товару. Спричинене в такий спосіб (на певному рівні податкових ставок) зменшення виробництва може звести нанівець будь-який передбачуваний приріст бюджетних надходжень. На цій підставі було зроблено загальний висновок: пожвавлення ділової, передусім інвестиційної, активності можна досягти радикальним полегшенням податкового тягаря, точніше — оптимальним оподаткуванням.Досвід розвинених країн щодо стимулювання інвестиційної діяльності свідчить, що на неї позитивно впливає диференційований підхід до надання цільових податкових знижок або певних пільг.
До методів податкового стимулювання інвестиційних процесів насамперед належить пільгове оподаткування прибутку. Методи податкового регулювання інвестиційних процесів можна поділити на чотири групи:
1) запровадження диференційованих ставок оподаткування;
2) звільнення від сплати податку на певний строк;
3) зменшення бази оподаткування;
4) усунення подвійного оподаткування.
Система оподаткування повинна мати інвестиційну спрямованість, що досягається застосуванням в оподаткуванні обґрунтованої диференціації ставок податків залежно від розміру одержаного прибутку (доходу) та рівня використання прибутку на інвестиційно-виробничі цілі. Це дає змогу активізувати інвестиційну діяльність у пріоритетних напрямах.
Крім цього, можливе застосування знижувальних коефіцієнтів залежно від приросту (порівняно з попереднім податковим періодом) частки прибутку, що використовується на виробничий розвиток.Важливим методом інвестиційного спрямування податкової політики є інвестиційний податковий кредит. Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» інвестиційний податковий кредит — це відстрочка плати податку на прибуток, що надається суб’єкту підприємницької діяльності на визначений строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм, з наступною компенсацією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податку через загальне зростання прибутку, що буде отримано внаслідок реалізації інноваційних програм.
Ефективним методом податкового регулювання інвестиційної діяльності є запровадження механізму уникнення подвійного оподаткування прибутку та дивідендів акціонерних товариств. Оподаткування дивідендів на рівні акціонерів доцільно здійснювати за більш низькою ставкою, ніж оподаткування інших доходів, якщо ці доходи реінвестуються у виробництво. Така система пільг сприятиме підвищенню активності інвесторів щодо вкладання коштів в акції підприємств.
Зменшення бази оподаткування передбачає виключення зі складу прибутку, що підлягає оподаткуванню, тієї його частини, яка спрямовується на інвестування. Таке зменшення доцільно проводити після здійснення операцій вкладання коштів у сфери та об’єкти інвестування, що їх визнано пріоритетними.
Інвестиційні пільги доцільно надавати лише на нетривалий термін, пов’язаний з виходом підприємства на проектну потужність, оскільки постійні пільги призводять до значних структурних деформацій в економіці, знижують конкуренцію.