2. Основи кошторисного фінансування

Кошторисне фінансування охоплює соціально-культурну сферу, науку, управління, армію. Суть кошторисного фінансування полягає у виділенні бюджетних асигнувань на основі спеціального розра­хункового документа — кошторису.

1) показниках, що характеризують кількісні параметри діяльності бюджетної установи (оперативно-сітьові показники);

2) нормативах видатків у розрахунку на певний кількісний показник.

Оперативно-сітьові показники поділяються на дві групи:

а) виробничі показники, які характеризують профільну діяль­ність даної установи (наприклад, кількість учнів у школі), що, в свою чергу, розмежовуються на:

• вихідні — об'єктивно існуючі на даний період часу;

• дохідні — визначаються за певними нормами (наприклад, кіль­кість класів у школі залежить від кількості учнів і норми граничної напоенюваності класів);

б) загальні показники, які характеризують будівлю бюджетної установи (наприклад, площа приміщень, кубатура будівлі, санітар­но-технічний устрій).

Норми витрат характеризують обсяг витрат на одну розрахун­кову одиницю.

Залежно від бази розрахунку розрізняють узагальнені та поста­тейні нормативи. Узагальнені характеризують обсяг витрат з усіх статей на певний виробничий показник, наприклад норми видатків на охорону здоров'я на одного жителя. Постатейні нормативи ві­дображають норми витрат у розрізі окремих статей.

Нормативи поділяються:

за методом обчислення —-

розраховані на основі фізіологічних потреб (на харчування, освіт­лення, опалення тощо);

розраховані на основі статистичних спостережень;

за характером використання —

обов'язкові (встановлюються органами державної влади та управління);

факультативні (визначаються галузевими органами чи бюджет­ними установами).

Кошторис — це плановий документ, в якому встановлюється обсяг бюджетних асигнувань, їх постатейний і поквартальний роз­поділи.

Види кошторисів:

а) індивідуальний — для кожної бюджетної установи;

б) зведений — по групі однорідних закладів (загальноосвітні школи, дитячі дошкільні заклади та ін.);

в) на централізовані заходи, які проводяться відповідним орга­ном управління;

г) загальний — обсяги фінансування для окремого органу управ­ління (наприклад, загальний кошторис відділу освіти включає: зве­дені кошториси по загальноосвітніх школах, школах-інтернатах, ди­тячих дошкільних закладах і на централізовані заходи).

У процесі складання кошторису всі витрати можуть бути поділе­ні на дві групи. До першої належать видатки на оплату праці, плану­вання яких здійснюється, виходячи зі специфіки окремих галузей соціальної сфери. Решта видатків плануються за стандартною мето­дикою, яка виходить з обсягів закупівлі товарів і послуг та діючих цін і тарифів.

1.