Експертні опити.

Проводяться за такими основними етапами.

1. Підбір експертів та формування експертних груп.

§ Питання структури експертної групи

§ Чисельність експертної групи (нижня і верхня межа)

2.

Умови:

§ Незалежність формування експертами власної думки

§ Зручність праці з анкетами (загальноприйнятні терміни, виключення словесної неоднозначності)

§ Логічна відповідність питань об'єкту опитування

§ Прийнятні витрати часу на оформлення відповідей

§ Зручний час отримання питань і надання відповідей

§ Збереження анонімності відповідей для членів експертної групи

§ Надання експертам інформації, яку вони вимагають

3. Формування правил визначення сумарних оцінок на основі оцінок окремих експертів.

Якщо ми маємо оцінки a_ij явищ (чинників) C_i , визначених кожним n_jÎN експертом, то виникає питання про те, яким чином можуть бути отримані групові оцінки явищ.

В загальному випадку, групова оцінка a_i кожного явища C_i залежить від оцінок експертами цього явища та ступеню компетентності h_j експерта. Ступінь компетентності h_j експерта враховує його досвід та кваліфікацію і є основною характеристикою експерта, яка використовується під час визначення групових оцінок. Тому:

a_i = f (a_ij, h_i)

i = 1,2,…,m

j = 1,2,…,p

Тобто, визначення способу формування групових експертних оцінок полягає в визначенні цієї функції. При цьому, необхідно, щоб така функція суворо монотонно зростала по a_ij та h_i.

Часто використовують наведену нижче функцію:

Для того, щоб врахувати різницю в компетентності експертів, їм можна надати різної “ваги”. Тоді 0 < h_i