Висновки до розділу I.
Підсумовуючи порушені у даній частині роботи проблеми можна зробити такі висновки:
1. Банківська справа виникла до нашої ери, на Стародавньому Сході, має свою історію, якій більше двох тисячоліть.
На теренах України зачатки банківської справи з’явились з часів Київської Русі.2. Витоки російської банківської справи відносяться до другої половини XVII ст. До 1917 р. банківська система Росії становила розгалужену мережу різноманітних банківських установ, їх діяльність була детально регламентована. Унаслідок революційних подій у Російській імперії у 1917 р. та в роки соціалістичного будівництва банківська система була зруйнована.
3. Банківська справа на території України в XIX і початку XX ст. виникла і розвивалася як складова російської, що робило її несамостійною та цілковито залежною від економічних процесів в царській Росії.
4. За часів УНР (1917 – 1918 рр.) створювалася власна банківська система, але вона існувала недовго. Із січня 1919 р. в Україні почався радянський період. Як і в складі Російської імперії, так і в радянський час Україна не мала самостійної банківської системи.
5. Сучасна банківська система України сформувалася після розпаду СРСР і проголошення у 1991 р. державної незалежності України. На зразок банківських систем розвинутих країн світу, банківська система України є дворівневою і складається з Національного банку (верхній рівень) та комерційних банків різних форм власності (нижній рівень).
6. За недовгий час існування (1991 – 2006 р.р.) вітчизняна банківська система пройшла етап становлення та перебуває в стані постійного розвитку.
7. Подальший розвиток банківської системи багато в чому залежить від удосконалення банківського законодавства та адаптації його до стандартів Євросоюзу. Важливим чинником упорядкування банківського законодавства на наукових засадах є його систематизація й кодифікація, та прийняття у зв’язку з цим Банківського кодекса України.