Доходність кредитної операції з утриманням комісійних

Використовуючи реальні дані банків та інших кредиторів щодо умов кредитування (на дату написання посібника), бачимо, що в умо­вах інфляції дуже низька реальна прибутковість кредиторів за вида­ними кредитами або зовсім кредитна операція збиткова для креди­тора.

Виникає питання, як банки та інші кредитори неявно знижують інфляційний тиск і підвищують ефективність кредитної операції.

З метою зменшення впливу інфляції та компенсації втрат креди­тора (вкладника) від зниження купівельної спроможності грошей ви­користовуються різні методи.

Один із них — індексація відсоткової ставки. Суть цього методу полягає в тому, що відсоткова ставка коригується відповідно з тем­пом інфляції. Величина коригування оговорюється в кредитному (депозитному) договорі. Ставку, скориговану на інфляцію, умовно називають брутто-ставкою. Брутто-ставка — це термін, запозичений із теорії актуарних (страхових) розрахунків. Брутто-ставка визнача­ється, виходячи з банківської відсоткової (облікової) ставки, скори- гованої за формулою Фішера.

Інший спосіб — це комісійні, які кредитори утримують під час ви­дачі кредиту у вигляді відсотку від суми кредиту.

Унаслідок цього плата за кредит для позичальника підвищується, а доходність кредитора зростає.

У рекламному розмаїтті пропозицій різних банків за кредитними операціями під складні відсотки можна орієнтуватися, якщо перера­хувати їх на ефективну річну ставку.

Ефективна ставка (англ. effective rate) вимірює той реальний від­носний дохід, який отримує кредитор у цілому за рік.

Зараз в Україні більшість банків не розраховують ефективної ставки, приховуючи комісії, страхові послуги, послуги нотаріусів, ре­єстраторів за кредитами тощо, тобто нині ефективна ставка значно перевищує заявлену банками. Водночас відсотки за депозитами дуже часто виявляються нижчими від рівня інфляції.

Нерідко банки зловживають довірливістю потенційних клієнтів, пропонуючи заманливі кредитні ставки, вражаючі умови, неймовірні

Розділ II.

Нацбанк України вирішив вплинути на існуючу ситуацію за до­помогою Правил № 168 надання банками України інформації спожи­вачеві про умови кредитування та сукупну вартість кредиту [47], які набрали чинності 5.06.2007 р.

Банківські установи, перш ніж укласти кредитний договір, зобо­в’язані надати споживачеві письмово відомості про умови кредиту­вання та орієнтовну сукупну вартість кредиту, а саме:

а) найменування та місцезнаходження банку — юридичної особи та його структурного підрозділу;

б) умови кредитування, зокрема можливу суму кредиту, строк, на який його дозволено одержати, та ціль, на яку використати, форми та види забезпечення, необхідність та порядок здійснення оцінки майна, про наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними та інформацію щодо типу відсоткової ставки (фіксованої, пла­ваючої, що враховує інфляцію тощо);

в) орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: відсотко­вої ставки за кредитом, вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача, пов’язаних з отриманням, обслу­говуванням і погашенням кредиту (страхові платежі під час страху­вання предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду, комісії при купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та відсотків за користування ним, бір­жові збори, послуги реєстраторів, оцінювачів, нотаріусів, інших осіб тощо), варіантів погашення кредиту, включаючи кількість платежів, їхню періодичність та обсяги, а також про можливості та умови дов­гострокового кредиту;

г) інші умови, визначені законодавством.

Згідно з п. 3.3 а) Правил № 168, банки зобов’язані в кредитному договорі зазначити відсоткову ставку — реальну[§] відсоткову ставку (у відсотках річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту.

значення реальної відсоткової ставки здійснюється з використанням такої формули:

де ЧСК — чиста сума кредиту, тобто сума коштів, які видаються спо­живачеві або перераховуються на рахунок отримувача в момент ви­дачі кредиту. Чиста сума кредиту розраховується як основна сума кредиту, що визначена згідно з умовами договору, мінус сума коштів, які утримує банк під час видачі кредиту, а також мінус усі платежі за рахунок власних коштів споживача, що здійснені ним для виконання умов отримання кредиту;

потік _t — сума коштів, яку споживач сплачує банку та / або ін­шим особам за кредитом. До потоку включаються платежі в погашен­ня основного боргу за кредитом, відсотків за користування ним, комі­сії на користь банку, платежі на користь третіх осіб, які сплачуються відповідно до отриманого кредиту та пов’язані з обслуговуванням і погашенням кредиту;

t — порядковий номер періоду дії кредитного договору (місяць або день);

d — реальна відсоткова ставка;

n — загальна залишкова кількість періодів дії кредитного догово­ру (місяців або днів) на дату розрахунку.

Згідно з п. 2.4 Правил № 168 [47] банки повинні отримати пись­мове підтвердження споживача про ознайомлення з наведеною ін­формацією.

Усі перелічені дані необхідно подавати клієнтам із зазначенням бази їх розрахунку.

У кредитному договорі слід передбачити графік платежів сто­совно сум погашення основного боргу, платежів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача за кожним платіжним періодом (п. 3.3 Правил № 168 [47]).

Банкам не дозволено:

- змінювати відсоткову ставку за кредитом, крім випадків, коли настає подія, яка не залежить від волі сторін договору та яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів (нап-

Розділ II. Урахування інфляційного чинника під час прийняття фінансово-інвестиційних рішень риклад, у зв’язку зі зміною розміру облікової ставки НБУ).

- установлювати платежі, які споживач мусить сплатити на ко­ристь банку за дії, якщо останні банк здійснює на власну ко­ристь (ведення справи, договору, облік заборгованості спожи­вача тощо), або за дії, які клієнт проводить на користь банку (прийняття платежу тощо) чи які вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін, при­йняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Окремий пункт Правил № 168 [47] присвячено питанням надан­ня кредиту в інвалюті: банки повинні попередити споживача, що ва­лютні ризики несе він, розповісти про методику визначення валютно­го курсу, строки і комісії, пов’язані з конвертацією валюти платежу.

Правила № 168 [47] покликані посилити позиції клієнта банків­ських послуг. Однак за порушення Правил № 168 не передбачено відповідальності та й поширюються вони виключно на банки, а отже, решта фінансових установ, які надають кредити, зможуть і надалі ви­користовувати недомовки, тішачи клієнтів фінансовими несподіван­ками.

Клієнту необхідно для вибору банку оцінити його баланс, фінан­сову звітність, репутацію, стабільність відсоткових ставок, дізнатися про думку інших вкладників (позичальників). Ця інформація відкри­та. Дані про фінансові результати банків, їх активи та зобов’язання, рейтинги, в тому числі рейтинги клієнтських переваг, розміщують в Інтернеті [122, 125, 126]. Однак з такими джерелами треба поводити­ся обережно: деякі носять явно замовний характер — із метою рекла­ми або навіть антиреклами конкурентів. Депозити юридичних осіб не захищені фондом гарантування вкладів, як депозити фізичних осіб [17, 127], тому покладатися треба на договірні зобов’язання і зако­нодавство в сфері таких правовідносин. Високі ставки за депозитами говорять про те, що банк має дефіцит ресурсів. Це негативний показ­ник для банку, але іноді він спричинений об’єктивними чинниками,

Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка» не пов’язаними безпосередньо з його діяльністю. Зокрема, весняно- літні події 2008 р., коли в результаті жорсткої монетарної політики Нацбанку, що була спрямована на приборкання інфляції, більшість банків відчували серйозний дефіцит вільних активів. Саме тоді на ринку були запропоновані надто привабливі пропозиції щодо депо­зитів, переважно для населення. За рахунок такого джерела банки на­магалися поповнити нестачу фінансів.

Далі розглянемо, як впливає на фінансову операцію утримання комісійних.

При випуску цінних паперів, укладанні фінансових контрактів, позиках за довгостроковими угодами вказується річна номінальна відсоткова ставка та період нарахування (рік, півріччя, квартал).

Нарахування відсотків за номінальною ставкою здійснюється за формулою складних відсотків. Річна ставка, яка забезпечує такий са­мий дохід, як і номінальна ставка після нарахування складних відсот­ків — це ефективна відсоткова ставка.

При номінальній ставці і, нарахуванні відсотків m разів на рік та строку n років нарощена сума знаходиться за формулою (2.26).

Якщо jφ — складна відсоткова ставка, яка забезпечує таку саму доходність при нарахуванні відсотків один раз на рік, як і номінальна ставка і, то нарощена сума дорівнює

Інакше, ефективна ставка ( j_eφ ) — це річна ставка складних відсот­ків, фінансовий результат по якій такий самий як і при m -разовому нарахуванні відсотків на рік за ставкою а

відсоткова ставка, тобто

id="Picutre 105" class="lazyload" data-src="/files/uch_group41/uch_pgroup56/uch_uch1332/image/image105.jpg">

Звідки знаходимо, що ефективна річна відсоткова ставка j_eφ до­рівнює:

120

Номінальна та ефективна відсоткові ставки еквівалентні за фі­нансовим результатом.

Номінальна відсоткова ставка розраховується за формулою

Без урахування комісійних утримань доходність кредитних опе­рацій вимірюють ефективною ставкою j_eφ за формулою (2.43).

При видачі кредиту кредитори утримують комісійні у вигляді відсотку від суми кредиту.

Розрахуємо ефективну ставку доходності для кредитної операції з урахуванням комісійних.

Розглянемо метод розрахунку річної ставки повної доходності j_eφ, яка є річною ставкою складних відсотків.

Нехай позичальник отримав позику P на n років за ставкою простих відсотків j. При видачі позики утримуються комісійні у розмірі G.

Тоді величина фактично виданої позики складає P - G.

Визначимо ставку повної доходності j_eφ за умови, що нарощення величини P - G за ставкою j_eφ повинно бути рівним нарощеній ве­личині P за ставкою j :

Оскільки комісійні, як і інші утримання, часто вказуються не в абсолютній величині, а у вигляді відсотків від суми кредиту або від суми здійсненої операції, то

G = P ∙ g,

де g — відсоток комісійних утримань від суми кредиту.

Підставивши значення G в рівняння (2.44) та розв’язавши його відносно j _ф, отримаємо:

Характеристика доходності у вигляді ставки простих відсотків j_eφ визначається з рівняння

У разі видачі позики під складні відсотки рівняння для визначення ставки j має вигляд:

Приклад 2.12. Кредит 100 тис. грн виданий на 5 років під 10% річних (відсотки складні). При видачі кредиту утримано комісійні в розмірі 0,6% від суми кредиту.

Визначити підвищення вартості кредиту для позичальника внаслідок утримання комісійних платежів.

Розв’язання. Ефективна ставка, за якою отримано кредит під час видачі позики під складні відсотки, знаходиться з (2.47):

Якщо сума кредиту 100 тис. грн, то позичальник повинен повернути

Отримає позичальник на руки після сплати комісійних

Інакше ефективна ставка, за якою отримано кредит, може бути знайдена з (2.42), в якій P — сума, отримана позичальником після сплати комісійних, тобто

Отже, утримання комісійних підвищило вартість кредиту на 10,123 — 10 = = 0,13%.

Приклад 2.13. Вексель обліковується в банку за 40 днів до його оплати за ставкою 15% річних. При обліку векселя з його власника утримано комісійні в розмірі 0,5%.

Визначте доходність цієї операції для банку, який обліковує вексель. Здійсніть розрахунок за ставкою складних відсотків. Кількість днів у році прийняти за 360.

Розв’язання. Доходність операції для банку, який обліковує вексель, зна­ходиться за формулою (2.48):

Якщо розрахунок здійснюється за ставкою простих відсотків, то рівняння еквівалентності має вигляд

Звідки показник доходності ( j_φ ) дорівнює:

Приклад 2.14. Вексель обліковується в банку за 40 днів до його оплати за ставкою 15% річних. При обліку векселя з його власника утримано комісійні у розмірі 0,5%.

Визначити доходність цієї операції для банку, який обліковує вексель. Здійснити розрахунок за ставкою простих відсотків. Кількість днів у році прийняти за 360.

Розв’язання. Ефективна ставка доходності як ставка простих відсотків знаходиться за формулою (2.49):

Отже, утримання комісійних підвищило доходність операції обліку век­селя для банку на 19,93 — 15 = 4,93%.

2.6.