ДОКАЗИ НА КОРИСТЬ РАЦІОНАЛЬНИХ СПОДІВАНЬ НА ІНШИХ РИНКАХ

Факти з інших фінансових ринків також підтверджують теорію ефек­тивних ринків, а тому й раціональність сподівань. Наприклад, існує лише дуже небагато свідчень, що фінансові аналітики здатні переграти ринок облігацій ^{[125] [126].}

Однак раціональність сподівань значно важче перевірити на ринках, що відмінні від фінансових, бо дані про ціни, що віддзеркалюють сподівання, не є легкодоступними. Для найбільш загальної перевірки раціональних сподівань на цих ринках можна використовувати дані опитування з прогнозів, що дають учасники ринкового процесу. На­приклад, в одному добре відомому дослідженні Джеймса Пезандо’ використане опитування про інфляційні сподівання визначних еконо­містів і прогнозистів інфляції ^[127]. їх запитували, яким, за їхнім прогнозом, буде темп інфляції протягом наступних шести місяців і протягом наступного року. Оскільки теорія раціональних сподівань стверджує, що помилка прогнозування повинна в середньому становити нуль і не піддається прогнозуванню, перевірка даної теорії передбачає за-

Вставка 29.2

Що говорить нам крах фондової біржі 1987 р. про раціональні сподівання і ефективні ринки

Ряд економістів твердять, що крах фондової біржі 19 жовтня 1987 р. повинен змусити нас піддати су­мніву обгрунтованість теорії ефек­тивних ринків і раціональних спо­дівань. !Зони не вірять, що раціо­нальний ринок міг би викликати таке величезне коливання курсів акцій. Якого рівня крах фондової біржі повинен спонукати нас засу­мніватися в обгрунтованості раціо­нальних сподівань і теорії ефек­тивних ринків?

Ніщо в раціональних сподіваннях і в теорії ефективних ринків не виключає великих одноденних змін у курсах акцій. Велика зміна у кур­сах акцій може бути наслідком дра­матичної зміни оптимальних про­гнозів майбутньої вартості фірм.

боювання інфляції, падіння вартос­ті долара і поширені побоювання фінансового краху в банківській спра­ві. Проте вже тривалий час існує підозра, що інші, а не ринкові чин­ники, які мають прямий вплив на перспективи майбутніх доходів фірм, могли вплинути на курси акцій. На­приклад, аналітики часто відводять велику роль ринковій психології.

Один урок з краху 19 жовтня 1987 р. можна винести: ринок цін­них паперів не повністю керується ринковими чинниками, і ринкова пси­хологія та інституційні структури ринку можуть впливати на курси акцій. Проте ніщо в цьому погляді не виключає чинності основного по­ложення концепцій ефективних рин­ків або теорії раціональних споді­вань — ринкові учасники усувають невикористані можливості отриман­ня прибутку. Отже, навіть коли рин­кові курси акцій можуть не завжди віддзеркалювати виключно ринкові начала, основний зміст теорії раці­ональних сподівань та ефективних ринків, що викладений у підручни­ку, очевидно, залишається в силі.

питання, чи помилку прогнозування можна передбачити заздалегідь, застосовуючи публічно доступну інформацію. Докази Пезандо та інших дослідників є скоріше суперечливими. Інколи помилку прогнозування не можна передбачити, а за інших обставин — можна. Ці факти під­тримують теорію раціональних сподівань не тією мірою, як факти фінансових ринків.

Чи факт помилки при прогнозуванні з опитувань означає, що ми повин­ні відмовитися від теорії раціональних сподівань на інших ринках? Від­повідь: «Не обов’язково». Одна проблема з доказом полягає в тому, що дані про сподівання, як правило, отримуються з опитувань, а не з фак­тичних економічних рішень, що ухвалюються учасниками ринкового процесу. Це серйозний закид на адресу цього доказу.

Друга проблема з доказом опитування полягає в тому, що на по­ведінку ринку, можливо, не однаково впливають сподівання всіх опи­туваних, що робить доказ опитування кепським для розуміння пове­дінки ринку. Наприклад, ми вже бачили, що ціни на фінансових ринках поводяться так, ніби сподівання є раціональними, навіть коли багато учасників ринкового процесу не мають раціональних сподівань¹.

Докази на користь обгрунтованості теорії раціональних сподівань для ринків, крім фінансових, все ще не достатньо переконливі. Проте один важливий висновок, що підтверджується даними опитування, полягає в тому, що коли має місце зміна способу, на який транс­формується змінна, то спосіб, за яким формуються сподівання по цій змінній, зміниться також.