ЕКОНОМІЧНА СУТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ГРОШОВОГО РИНКУ

Грошовий ринок - це ринок, на якому купують і продають гроші, кредити, цінні папери. У процесі взаємовідносин між суб'єктами гро­шового ринку формується попит і пропозиція фінансових активів, відбувається визначення їхньої ціни.

Грошовий (фінансовий) ринок виконує низку функцій, зокрема:

- перерозподіл фінансових ресурсів, тобто спрямування коштів від тих секторів економіки, які їх заощадили, до тих, які відчувають нестачу коштів;

- емісія фінансових інструментів;

- формування ринкових цін на окремі види фінансових активів [4. С. 150].

Перерозподіл фінансових ресурсів може відбуватися шляхом як прямого, так і непрямого (опосередкованого) фінансування.

У разі прямого фінансування кошти рухаються безпосередньо від їх­ніх власників до позичальників, тобто позичальники беруть кошти в позику без посередництва фінансових інститутів. У цьому секторі ви­діляють два канали руху грошей:

- канал капітального фінансування, по якому покупці назавжди за­лучають кошти інвесторів за допомогою акцій;

- канал запозичень, коли покупці залучають кошти у свій обіг, про­даючи облігації або інші боргові зобов’язання.

У випадку непрямого (опосередкованого) фінансування кошти руха­ються від власників до позичальників через фінансових посередників.

Фінансовими посередниками є банки та небанківські фінансово- кредитні інститути (страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні фонди та компанії, фінансові, лізингові, трастові компанії, кредитні спілки та ін.). Фінансові посередники спочатку акумулюють у себе ре­сурси, а потім від свого імені продають їх кінцевим покупцям. У цьому разі фінансові посередники створюють власні зобов’язання і вимоги, які є самостійними інструментами фінансового ринку. Канали руху фінансових ресурсів показано на рис. 5.1.

Рис.

У розвинених країнах світу значна частка заощаджень формується в секторі домашніх господарств. Позичальниками коштів, зазвичай, є ділові фірми та уряд.

Інституційна модель фінансового ринку, відповідно до каналів фі­нансування, охоплює три групи суб’єктів: власників заощаджень, по­зичальників і фінансових посередників. Її поділяють на два сектори:

1) сектор прямого фінансування;

2) сектор непрямого фінансування.

Інструментами грошового ринку є цінні папери, щодо яких уклада­ють угоди купівлі-продажу, - це певні фінансові зобов’язання покуп­ців перед продавцями грошей.

Залежно від виду зобов’язання їх поділяють на неборгові та боргові. До неборгових належать зобов’язання, які надають право участі в управлін­ні діяльністю покупця грошей, - акції, паї, страхові поліси, деривативи. За продавцем грошей зберігається право власності й отримання доходів. До боргових інструментів належать усі зобов’язання покупця повернути продавцеві отриману від нього суму коштів і сплатити за нею дохід.

Боргові зобов’язання можна розподілити на такі види:

- депозитні зобов’язання, за якими продавці передають гроші в повне розпорядження покупцям за умови 'їхнього повернення і сплати про­центного доходу (чи без нього). Такими зобов'язаннями оформляють вклади клієнтів у банки. Це угоди на відкриття поточних і строкових рахунків, ощадних, трастових вкладів та ін.;

- позикові зобов’язання, за якими продавці грошей накладають певні об­меження на права покупців розпоряджатися цими грішми (цілі й тер­міни використання, гарантії повернення тощо). Такі зобов'язання ма­ють форму кредитних угод, облігацій, бондів, векселів тощо.

На фінансових ринках під впливом взаємодії попиту і пропозиції формується ринкова ціна грошей - процентна ставка, процентний до­хід на позичені й залучені кошти.

Фінансовий ринок дає змогу виявити розмір і структуру попиту на окремі фінансові активи, їхню пропозицію та ринкову ціну.

Структурувати грошовий (фінансовий) ринок можна за такими критеріями:

- за видами фінансових інструментів;

- за терміном реалізації майнових прав (ліквідністю фінансових активів).

За першим критерієм грошовий ринок поділяють на ринок кредит­них угод (позикових капіталів) і ринок цінних паперів.

На ринку кредитних угод кредитні установи акумулюють кошти фі­зичних і юридичних осіб та надають їх у вигляді позик на умовах по­вернення, строковості, платності.

Ринок цінних паперів охоплює кредитні відносини і відносини спільного володіння, які оформляють цінними паперами (акціями, корпоративними і державними облігаціями та ін.). У високорозвине- них країнах він є головним джерелом фінансування основного й обо­ротного капіталу.

За терміном реалізації майнових прав грошовий (фінансовий) ри­нок поділяють на ринок грошей і ринок капіталів.

На ринку грошей купують і продають кошти на короткий термін (до одного року), зокрема, короткострокові цінні папери. Головними ін­струментами ринку грошей є міжбанківські вклади і депозити, корот­кострокові депозитні сертифікати, векселі, короткострокові державні боргові зобов'язання та зобов'язання центрального банку, коротко­строкові кредити комерційним банкам, фірмам, населенню.

На ринку капіталів купують і продають кредити та фінансові інстру­менти (боргові зобов'язання) терміном погашення понад один рік та акції.

На цьому ринку відбуваються операції з середньо- і довгостроко­вими депозитами та кредитами, довгостроковими корпоративними і державними борговими зобов'язаннями та акціями.

Ринок капіталів порівняно з ринком грошей стабільніший.

5.2.