ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ

В економіці гроші виконують три основні функції, незалежно від того, чи вони виступають у формі черепашок, діамантів, золота, чи папе­рових грошей. Цими функціями є: засіб обміну, одиниця рахунку (міра вартості) та засіб нагромадження вартості.

Засіб обміну

Майже у всіх ринкових операціях у нашій економіці гроші у формі готівки або чеків є засобом обміну, тобто вони використовуються для оплати товарів і послуг. Використання грошей як засобу обміну під­вищує ефективність економіки, заощаджує багато часу, що витрача­ється при обміні товарів та послуг. Щоб зрозуміти, чому це так, розгляньмо економіку, в якій не використовуються гроші і в якій товари і послуги безпосередньо обмінюються на інші товари і послуги. Таку економіку нині називають бартерною.

Для прикладу: професор економіки Елен може добре виконувати одну річ: читати прекрасні лекції з економіки. У бартерній економіці, якщо Елен хоче їсти, то вона повинна знайти фермера, який не лише продукує ті види продовольства, які професор любить, але також хоче щось дізнатися про економіку. Як можна очікувати, цей пошук буде нелегким і вимагатиме часу, і Елен, можливо, витратить більше часу на пошуки такого фермера, що спраглий до економічних знань, ніж на викладання. Цілком можливо, що їй доведеться залишити свою улюблену справу — читання лекцій — і самій зайнятися сільським господарством. Навіть тоді вона все ще ризикує померти з голоду.

Час, що витрачений на обмін товарів і послуг, називають міновими витратами. У бартерній економіці витрати обміну високі, бо людям доводиться задовольняти подвійний збіг бажань. їм доводиться роз­шукувати того, хто має такий товар або послугу, яких вони прагнуть, і хто хоче те благо або послугу запропонувати.

Подивімося, що станеться, коли запровадимо гроші у світ економіки, в якому працює професор Елен. Вона може навчати будь-кого, хто готовий платити гроші за її лекції. Елен може тоді піти до будь-якого фермера (вона, можливо, не спілкуватиметься безпосередньо із фер­мером, а замість цього піде в супермаркет) і купити ті продукти харчування, які їй потрібні, за гроші, що були заплачені їй за її працю. Проблема подвійного збігу бажань усувається, а Елен економить багато часу, який можна витратити на те, що вона робить найкраще: навчати інших.

Ми бачимо, що гроші підвищують ефективність економіки, зао­щаджують багато часу, що витрачається на обмін товарів та послуг. Гроші також підвищують ефективність, дозволяють людям спеціалі­зуватися в тому, що вони роблять найкраще. Ми, отже, бачимо, що гроші є суттєвим компонентом економіки. Вони виступають своєрідним мастилом, що дозволяє економіці функціонувати плавніше, зменшують витрати обміну та заохочують спеціалізацію і поділ праці.

Потреба у грошах є настільки сильною, що майже кожне суспільство, за винятком найпримітивнішого, винаходить їх. Щоб певний товар міг ефективно функціонувати як гроші, він повинен задовольняти декілька вимог: (1) він повинен добре стандартизуватися, щоб можна було легко пересвідчитися у його вартості; (2) він повинен бути широко прийнят­ним; (3) він повинен бути подільним, щоб легко «вносити зміни у кількість»; (4) він має легко переноситися і (5) він не повинен швидко псуватися. Гроші, що відповідають цим вимогам, набирали багато незвичних форм протягом людської історії — від намиста з черепашок, що використовувалися американськими індіанцями, до тютюну і віскі, що застосовували на ранніх етапах американські колоністи, і до сигарет, що використовувалися у військових таборах для полонених під час другої світової війни або зовсім недавно у таборах колишнього Ра­дянського Союзу¹. Відмінність у формах грошей, що розвинулася протягом років, є таким самим проявом винахідливості людського роду, як і розвиток знарядь праці та мови.

Одиниця виміру

Другою функцією, яку виконують гроші, є одиниця виміру, або міра вартості, тобто гроші використовуються для вимірювання вартості в економіці. Ми вимірюємо вартість товарів і послуг за допомогою грошей, так само як вимірюємо вагу у фунтах або віддаль у милях. Щоб зрозуміти, чому важлива ця функція, знову погляньмо на бартерну економіку, в якій гроші не виконують цієї функції. Якщо економіка має тільки три товари, скажімо, персики, лекції з економіки та фільми, тоді нам потрібно знати тільки ці три ціни, що вкажуть нам, як обмінювати один товар на інший: ціна персика, що виражена у певній кількості лекцій (тобто скільки лекцій з економіки вам доведеться заплатити за персик), ціна персиків, виражена у показниках фільмів, і ціна лекцій з економіки у показниках кіно. Якби було 10 товарів, то нам довелося б знати 45 цін для того, щоб обміняти один товар на інший; за кількості 100 товарів уже потрібно знати 4950 цін; а за 1000 товарів — 499 500 цін ^{[2] [3].}

Подумайте, як було б важко робити покупки у супермаркеті з тисячею різних одиниць товарів на його полицях, вирішуючи питання: дешевші курчата чи риба? Це питання було б важким, якби ціна фунта цього м’яса була виражена, наприклад, через чотири фунти масла, тоді як ціна фунта риби як вісім фунтів помідорів. Щоб ви могли порівняти ціни всіх товарів, ярлик цін кожного товару складався б з 999 різних цін, і час, витрачений на його читання, істотно позначився б на мінових витратах.

Розв’язання такої проблеми полягає у запровадженні в економіку грошей. Всі ціни виражаються за допомогою грошей, що дозволяє нам призначати ціни лекцій з економіки, персиків або фільмів у доларах. Якби в економіці існувало лише три товари, то гроші не забезпечували б великої переваги над бартерною економікою, бо ми потребували б лише три ціни для проведення мінових операцій. З другого боку, для 10 товарів нам потрібно тільки 10 цін, коли застосовуємо гроші; для 100 товарів—100 цін і т.

ТАБЛИЦЯ 2.1

Кількість цін у бартерній та грошовій економіках

Можна легко побачити, що використання грошей як одиниці виміру зменшує мінові витрати в економіці унаслідок зменшення кількості цін, що потрібно взяти до уваги. Вигоди від цієї функції грошей зростають, коли економіка ускладнюється, що видно із таблиці 2.1, в якій порівнюється кількість цін для повного числа товарів, що потрібні у бартерній економіці та в грошовій економіці.

Нагромадження вартості

Гроші також функціонують як засіб нагромадження вартості, тобто нагромадження купівельної сили в часі. Нагромадження вартості озна­чає, що відокремлюється час, коли доход отримують, від часу, коли його витрачають. Ця функція грошей корисна, бо більшість з нас не хоче витрачати наш доход негайно після його отримання, радше хочемо почекати доти, доки матимемо час або бажання робити покупки.

Гроші як засіб нагромадження вартості не є чимось унікальним, бо будь-який актив — гроші, акції, облігації, земля, будинки, твори мис­тецтва або ювелірні вироби — є засобом нагромадження багатства. Багато з цих активів мають перевагу над грішми як засобом нагро­мадження вартості. Інші активи приносять власнику вищу процентну ставку, ніж гроші, забезпечують підвищення з часом ціни та надають послуги, зокрема такі, як забезпечення даху над головою. Якщо ці інші активи — бажаніший засіб нагромадження вартості, ніж гроші, тоді чому люди взагалі нагромаджують гроші?

Відповідь на це питання пов’язана із важливим економічним по­няттям, що називається ліквідністю. Під останньою розуміють легкість і швидкість, з якими певний актив може перетворюватися у засіб обміну. Це дуже важлива риса кожного активу. Гроші є найбільш ліквідними з усіх активів, бо вони є засобом обміну. На відміну від усіх інших активів, грошам не потрібно перетворюватися в будь-що інше для того, щоб робити покупки. Інші активи передбачають мінові витрати, коли вони перетворюються у гроші. Коли продаєте будинок, то вам доводиться платити комісійну винагороду брокеру (звичайно від 6 до 7 % продажної ціни). Якщо вам потрібна готівка негайно, щоб оплатити невідкладні рахунки, то вам доведеться погодитися на нижчу ціну, щоб швидко продати будинок. Той факт, що гроші — найбільш ліквідний актив, пояснює, чому люди охоче володіють ним, хоча гроші не є найпривабливішим засобом нагромадження вартості.

Гроші як нагромадження вартості залежать від рівня цін, бо вартість грошей фіксується через рівень цін. Наприклад, подвоєння всіх цін означає, що вартість грошей впала наполовину, тоді як зменшення вдвоє всіх цін означає, що вартість грошей збільшилася вдвічі. За умов інфляції, коли рівень цін швидко зростає, гроші швидко втрачають вартість, і люди неохоче зберігатимуть своє багатство у цій формі. Це особливо справедливе в періоди високої інфляції, що відома як гіперінфляція, за якої темп інфляції перевищує 50 % на місяць.

Така гіперінфляція, наприклад, мала місце у Німеччині після першої світової війни, з темпом, що нерідко перевищував 1000 % на місяць. Під кінець німецької гіперінфляції у 1923 р. рівень цін зріс у понад ЗО мільярдів разів порівняно з рівнем дворічної давності. Кількість грошей, що була потрібна для покупок навіть основних видів товарів, стала надмірною. Існують перекази, що під кінець гіперінфляції була потрібна тачка готівки, щоб оплатити буханець хліба. Гроші втрачали свою вартість настільки швидко, що протягом робочого дня робітникам декілька разів виплачувалася заробітна плата та робилися перерви, щоб витрачати ту заробітну плату, поки гроші остаточно не втратили вартість. Ніхто не хотів зберігати гроші, і тому використання грошей для проведення обмінних операцій зменшилося, натомість переважав бартер. Мінові витрати швидко зростали, і, як ми бачили, обсяг на­ціонального виробництва різко впав.