ЕВОЛЮЦІЯ СИСТЕМИ ПЛАТЕЖІВ

Ми можемо краще зрозуміти функції грошей і те, яких форм набували гроші, розглянувши еволюцію системи платежів і метод проведення обмінних операцій в економіці. Система платежів розвивається уже протягом багатьох століть, а з нею — і форма грошей.

Щоб зрозуміти, куди прямує система платежів, варто дослідити, як вона еволюціонувала. Для того, щоб певний об’єкт функціонував як гроші, він має бути загальноприйнятним, тобто кожний повинен бути готовим прийняти його в оплату за товари і послуги. Та річ, що має вартість для кожного, ймовірно, буде кандидатом на гроші. В ході природного вибору грішми стали дорогоцінні метали, такі, як золото і срібло. З давніх часів аж до пізнього середньовіччя ці метали функціонували як засіб обміну в усіх суспільствах, за винятком най- примітивніших. Проблема системи платежів, що грунтувалася виключ­но на дорогоцінних металах, полягала в тому, що така форма грошей є дуже видатковою. Такі гроші важко перевозити з одного місця в інше. Уявіть собі дірки, які б ви мали у ваших кишенях, якби вам доводилося купувати речі тільки за монети. Ймовірно, для значних покупок, таких, як житловий будинок, вам довелося б орендувати вантажівку, щоб доставити гроші для оплати.

Наступним етапом у розвитку системи платежів була паперова готівка (аркуші паперу, що функціонували як засіб обміну). Початково паперові гроші мали гарантію обміну на монети, тобто на певну кількість дорогоцінного металу. Проте в більшості країн ці паперові гроші еволюціонували в фідуціарні паперові гроші, які уряд робить законним платіжним засобом (тобто, за законом, такі гроші мають прийматися як платежі за борги) і які не обмінюють на монети або дорогоцінні метали.

Вставка 2.1. Глобальна перспектива

Об’єднання грошових систем у Німеччині, 1990 р. Європа-1992. Чи буде Європа далеко позаду?

Об’єднання грошових систем — при­йняття спільної грошової одиниці двома регіонами або країнами — часто розглядається як остання фа­за політичної та економічної інтегра­ції. Захисники об’єднання грошових систем вказують на ту перевагу, що спільна грошова одиниця пови­нна усунути мінові витрати, пов’я­зані з обміном грошей однієї країни на гроші другої. Як свідчать над­звичайно свіжі події в Європі, ймо­вірно, існують інші важливі причи­ни, щоб поставити віз економіки перед конем політики і здійснити спершу об’єднання грошових сис­тем. З вибухом еміграції зі Східної до Західної Німеччини у 1989 р. і на початку 1990 р. (що продовжу­валася навіть після падіння кому­ністичного режиму у Східній Ні­меччині) швидке об’єднання двох економік стало необхідністю навіть раніше від політичного об’єднання. Економічне об’єднання було потріб­не задля того, щоб уповільнити емі­грацію зі Сходу. Для прискорення економічної інтеграції дві Німеччи­ни здійснили радикальний крок у липні 1990 р., прийнявши західно­

німецьку марку як спільну валюту і дозволивши східним німцям обмі­нювати одну східнонімецьку марку на одну західнонімецьку марку.

Об’єднання грошових систем у Німеччині — можливо, лише поча­ток подальшого валютного союзу всієї Європи.

Основними недоліками паперових грошей і монет є те, що їх легко викрадають і витрати на їх транспортування можуть бути значними через їхню велику кількість. Щоб розв’язати цю проблему, відбувся ще один крок в еволюції системи платежів. Розвиток сучасної бан­ківської справи сприяв поширенню в обігу чеків. Чеки — це вид IOU («Я винен вам» — «І owe you»), що мають оплачуватися на вимогу. Це дозволяє здійснювати обмінні операції без застосування значної кількості готівки, яку потрібно було б переносити. Запровадження чеків було значною інновацією, що підвищило ефективність системи платежів. Часто платежі здійснюються вперед і назад, що дозволяє взаємопогашення платежів, де без чеків потрібно було б залучати великі суми готівки. За чекової системи платежі взаємопогашають один одного без пред’явлення готівки. Використання чеків, отже, змен­шує транспортні витрати, що обумовлені системою платежів, і підвищує економічну ефективність. Інша перевага чеків полягає в тому, що їх можна виписувати на будь-яку суму, що не перевищує залишок на рахунку. Це спрощує мінові операції на великі суми. Чеки мають і ту перевагу, що втрати внаслідок крадіжок у величезній мірі змен­шуються, бо чеки забезпечують зручні квитанції для покупок.

Однак існують дві проблеми за системи платежів, яка базується на чеках.

З розвитком комп’ютерної та високої телекомунікаційної технології, здається, відкрився кращий спосіб організувати нашу систему плате­жів. Паперової тяганини можна уникнути, запроваджуючи електронну систему платежів (EFTS) ^[IV], тобто систему, в якій всі платежі здійс­нюються через електронний зв’язок. Подивімось, як така система може працювати.

Крамниці у майбутньому мали б комп’ютерні термінали, що дозво­лило б вам здійснювати ваші покупки без готівки або чеків. Ви вибрали покупку, скажімо, нову пару джинсів, після того ви сідаєте за термінал, вводите свій секретний кодовий номер і переміщуєте кошти з вашого банківського рахунку на рахунок магазину. Крамниця перевіряє пра­вильність ваших дій, ви отримуєте джинси і покидаєте її. Якщо вам доводиться оплачувати рахунок, ви вмикаєте ваш персональний ком­п’ютер і набираєте номер спеціальної електронної мережі, на який ви можете перерахувати кошти з вашого банківського рахунку на рахунок особи або фірми, якій ви заборгували. Ці операції могли б відбуватися миттєво, і жодному індивіду не потрібно мати при собі купу грошей.

Чи система EFTS виглядає штучно? Ні, бо значною мірою цей вид системи платежів уже функціонує. Федеральна резервна система має телекомунікаційну систему, яка зветься федлінією (Fedwire). Вона дозволяє всім фінансовим інституціям, що мають рахунки у ФРС, передавати кошти один одному без пересилання чеків. Крім того, існує CHIPS ^[V] (Міжбанківська палата клірингових розрахунків) — приватна електронна система платежів, що використовується для переказів коштів між банками у міжнародному масштабі Нині банки, інвестиційні фонди відкритого типу, ділери з цінними паперами і корпорації можуть перевозити гроші, застосовуючи ці системи. Телеграфні перекази є типовими для сум, що більші за 1 млн. дол. Хоча вони становлять менше 1 % від кількості операцій, для яких використовується елек­тронна система платежів, все ж за вартістю ці операції становлять понад 80 % всіх операцій, що здійснюються за допомогою електронної мережі. Справді, коли говоримо, що корпорація оплачує щось за допомогою чека, то часто вона оплачує це через електронну систему платежів.

Нещодавно EFTS безпосередньо увійшла в життя широких верств населення. Певні борги, що існують періодично, такі, як рахунки за комунальні послуги і платежі по заставних, можуть тепер оплачуватися автоматично кожного місяця із чийогось поточного рахунку. Багато компаній виплачують платню, пересилаючи її безпосередньо на бан­ківські рахунки своїх службовців. Окремі банки пропонують своїм клієнтам таку послугу: клієнти можуть увійти через їхні особисті комп’ютери у мережу, що дозволяє їм здійснювати певні операції, наприклад, переводити кошти з їхніх ощадних рахунків на їхні поточні рахунки.

Хоча передбачалося, що чеки швидко зникнуть з економіки США, рух до безчекового суспільства відбувається далеко повільніше, ніж дехто сподівався. EFTS, можливо, була б ефективнішою, ніж система платежів, що грунтується на документах, написаних на папері, але деякі речі спрацьовують проти повного зникнення цієї паперової сис­теми. Паперовий документ має ту перевагу, що забезпечує квитанції і унеможливлює шахрайство. Ми часто читаємо в газетах, що неупо- вноважена особа була здатною «увійти» в комп’ютерний банк даних і змінити закладену туди інформацію. Той факт, що це часто трап­ляється, свідчить, що безпринципні особи, можливо, будуть спроможні входити до банківських рахунків в електронній системі платежів і викрадати кошти, переміщуючи їх з чийогось рахунку на свій власний. Попередження цього виду злочинної діяльності — нелегке завдання, і не випадково розробляються нові методи з метою поліпшення безпеки комп’ютерних систем. Інша проблема з системою електронних платежів полягає в тому, що ще існує багато неврегульованих, важких правових питань, що потребують вирішення. Наприклад, чи ви можете нині припинити платежі через телеграфний переказ і повернутися до чеків? Хто несе відповідальність, якщо хтось отримує доступ до вашого секретного кодового номера і вилучає кошти нелегально з вашого рахунку?

Висновок з нашого аналізу полягає в тому, що ми рухаємося у напрямі до системи платежів, у якій кількість паперових документів зменшиться. Проте розвиток нових форм електронних грошей, напевно, буде уповільненим процесом через перешкоди, які спричиняє відсу­тність потрібного рівня убезпечення цих нових форм грошей.