Індексація балансової вартості груп основних фондів і нематеріальних активів підприємства

Механізм, за яким враховують інфляційні процеси з метою опо­даткування, — це індексація балансової вартості основних виробни­чих фондів.

Механізм індексації був передбачений у Законі «Про оподатку­вання прибутку підприємств» від 22.05.1997 р.

п. 8.3.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (витяг) від 1.07.2004 р. № 1957-IV

Платники податку всіх форм власності мають право використовувати що­річну індексацію балансової вартості груп основних фондів і нематеріаль­них активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою

Кі ⅛-₁) -10] :100,

де I^₁) — індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індек­сація.

У формулі число 10 — поріг індексації (%), який відповідає річно­му індексу інфляції 110%.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) — це статистичний по­казник, який характеризує зміну цін (тарифів) на споживчі товари та послуги в часі. Інакше він відображає зміну вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді до його вар­тості в базисному періоді (у періоді, для якого індекс інфляції при­ймається за 100%).

Індексація проводиться за умови, якщо К_і > 1. Отже, для дотри­мання даного правила потрібно, щоб річний індекс інфляції був біль­ший за 110%.

«Податкова уцінка» неможлива, бо індексація при R_i < 1 не про­водиться.

Використання в наведеній формулі офіційного індексу інфляції дещо абстрактне, оскільки він відображає інфляційні процеси на рин­ку споживчих товарів і послуг, але не відповідає індексу зростання цін на певні основні фонди, тому індексація за такою методикою не може забезпечити відповідності балансової вартості таких активів їх ринковій вартості.

До 1.01.2003 р., якщо платник податку використовував коефіцієнт індексації, то він повинен був визнати капітальний дохід у сумі, що дорівнює різниці між балансовою вартістю відповідної групи осно­вних фондів, визначеною на початок звітного року з використанням коефіцієнта індексації, та балансовою вартістю такої групи основних фондів до індексації. Цей капітальний дохід належав до валових до­ходів платника податків кожного звітного кварталу в сумі, яка дорів­нює одній четвертій процента річної норми амортизації відповідної групи основних фондів від суми капітального доходу такої групи. З 01.01.2003 р. із Закону про «Про оподаткування прибутку підпри­ємств» вилучено поняття «капітальний дохід» (сума збільшення вартості основних фондів у результаті індексації), який потрапляв до валового доходу. Тому індексація основних фондів збільшує їхню вартість, що збільшує амортизаційні відрахування, а це зменшує опо­датковуваний прибуток.

Тільки один раз на рік можна провести індексацію балансової вартості груп основних фондів, нематеріальних активів і витрат, пов’язаних з видобуванням корисних копалин. Індексувати чи не ін­дексувати основні фонди — вибирати платнику податку. Цією мож­ливістю варто скористатися.

Процедура проведення індексації:

- необхідно визначити балансову вартість кожної групи основ­них фондів, а також кожного об’єкта групи 1 і кожного об’єкта нематеріальних активів станом на 31 грудня попереднього року;

- отриманий результат помножити на коефіцієнт індексації.

У результаті буде отримана нова (проіндексована) балансова вар­тість. Це й буде вартість на 1 січня поточного року, тобто на початок нового податкового року. Виходячи з цієї суми, будуть визначатися:

- суми амортизації за перший квартал;

- 10%-ий «ремонтний» ліміт на весь поточний рік.

Отже, проведення індексації приведе до зменшення об’єкта опо­даткування. Крім того, при ліквідації основних фондів групи 1 до ва­лових витрат потрапить проіндексована балансова вартість (п. 8.4.8 Закону про оподаткування прибутку підприємств [1]).

Отже, в результаті податкової індексації, на відміну від бухгалтер­ської переоцінки (розділ 3), балансова вартість груп основних фондів і нематеріальних активів тільки збільшується. Це робить індексацію одночасно вигідною для платників податку на прибуток, оскільки в результаті її проведення:

- збільшиться сума амортизаційних відрахувань;

- з’явиться можливість прямо збільшити валові витрати. Ско­ристатися цією можливістю можна буде при ліквідації об’єкта основних фондів групи 1 (п. 8.4.8 закону про оподаткування прибутку підприємств [1]), сума проіндексованої, а отже, збіль­шеної балансової вартості цього об’єкта потрапить до валових витрат;

- збільшиться сума, яку можна буде включити до валових витрат у межах 10% «ремонтного» ліміту. Згідно з п. 8.7.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» [1], ця сума розрахову­ється, виходячи із сукупної балансової вартості всіх груп осно­вних фондів на початок року. А внаслідок проведення індекса­ції сукупна балансова вартість груп збільшиться.

Приклад 4.5. За даними Держкомстату України, за підсумками 2006 р. індекс інфляції становить 111,6%. Коефіцієнт індексації в 2007 р. становив:

К_і = (111,6 — 10) : 100 = 1,016.

Отже, якщо платник податку вирішує провести індексацію осно­вних фондів, то необхідно визначити балансову вартість груп 2, 3, 4 основних фондів, а також кожного об’єкта групи 1 і кожного об’єкта нематеріальних активів станом на 31 грудня 2006 р.

Отже, податкова індексація та облікова переоцінка суттєво від­різняються:

- індексація може проводитися щороку, водночас як переоцінка може бути здійснена на кожну дату балансу (щокварталу);

- індексація здійснюється виключно, враховуючи індекс інфля­ції, а на індекс переоцінки впливає зміна справедливої вартос­ті активів, що є наслідком не тільки інфляційних процесів, а й співвідношення попиту та пропозиції, морального зносу необо­ротних активів, державної політики цін та інших факторів;

- індексації підлягає балансова вартість груп основних фондів, причому всі вони індексуються на однаковий коефіцієнт, а ін­декси переоцінки для необоротних активів однієї і тієї самої групи можуть відрізнятися один від одного (за деякими з них балансова вартість під час переоцінювання може взагалі не змі­нюватись у випадку незмінності їхньої справедливої вартості);

- проведення податкової індексації завжди означає збільшення балансової вартості основних фондів. Переоцінювання може здійснюватися як у бік збільшення (дооцінення), так і у бік зменшення (уцінення) балансової вартості кожного об’єкта, на­віть у межах однієї групи;

- використання порога індексації при проведенні податкової ін­дексації призводить до того, що темпи зростання балансової вартості завжди відстають від темпів інфляційних процесів. Під час переоцінювання, якщо воно проводиться, балансова вартість необоротних активів збільшується (зменшується) до їхньої справедливої вартості без використання будь-якого «ко­ефіцієнта гальмування».

Задача для самостійного розв’язання

Станом на 31.12.2007 р. у податковому обліку підприємства відображе­на балансова вартість основних фондів. Групи 1 — об’єкт 1 — 560 000 грн, об’єкт 2 — 900 000 грн; групи 2 — 500 000 грн, групи 3 — 1 000 000 грн, групи 4 — 50 000 грн. У підприємства на балансі також перебуває один об’єкт нема­теріальних активів, балансова вартість якого на 31.12.2007 р. становила 3000 грн. Індекс інфляції за даними Держкомстату України за підсумками 2007 р. становить 116,6%.

Визначте балансову вартість основних фондів і нематеріальних активів після проведення індексації. Чи вигідно платникові податку на прибуток проводити індексацію? Чому?

4.5.