ІНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ І КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ

Формування системи валютного регулювання в нашій державі роз­почалося у другій половині 1990 р. з проголошенням її економічної самостійності. Метою валютного регулювання є розвиток економі­ки, її реального сектора за допомогою регулювання валютного курсу і завдяки цьому підвищення рівня стабільності та міцності грошової одиниці.

Залежно від мети валютне регулювання може стимулювати або стримувати економічний розвиток у країні та, відповідно, впливати на стан окремих галузей і секторів економіки. Тому воно відіграє важли­ву роль в економічній політиці України й тісно пов’язане з усією систе­мою економічних відносин держави.

Чинним законодавством кожної країни визначені функції та повно­важення, якими наділені державні владні структури задля проведення ними валютного регулювання та управління валютними ресурсами.

У системі інституційного забезпечення валютного регулювання важливу роль відіграють парламенти окремих країн. До їхньої винят­кової компетенції належить ухвалення законодавчих актів з питань валютного регулювання та контролю; визначення принципів і голо­вних напрямів валютної політики на поточний період; запроваджен­ня лімітів державного боргу, державних кредитів та іншої економічної допомоги іноземним державам, що відбувається на бюджетній основі; визначення повноважень органів державного управління та централь­них банків у сфері валютних відносин тощо.

В Україні валютне регулювання ґрунтується на Конституції України та Законі України “Про Національний банк України”, Декреті Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, а також нормативних актах НБУ, що визначають правові засади організації валютного регулювання й контролю.

Свого часу Україна як незалежна держава заявила про прагнен­ня забезпечити конвертованість національної валюти, підписавши 1992 р. статті Угоди Міжнародного валютного фонду (Статут МВФ) та взявши на себе зобов’язання щодо організації власної валютної систе­ми, передбачені ст. XIV Статуту МВФ, що свідчило про офіційне між­народне визнання гривні конвертованою за поточними операціями.

Для успішного виконання валютної політики в Україні створено від­повідну систему державних органів у сфері валютного регулювання і валютного контролю. Валютну політику здійснюють насамперед Націо­нальний банк України, Кабінет Міністрів України, Державна податкова служба України, Державна митна служба України. Крім того, окремі за­вдання валютного контролю покладені й на уповноважені банки.

Відомо, що головним органом валютного регулювання є Національ­ний банк України, який у визначеному законом порядку виконує такі функції:

- проводить державну валютну політику, виходячи з принципів загаль­ної економічної політики України;

- разом із Кабінетом Міністрів України складає платіжний баланс України;

- контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України лімі­ту зовнішнього державного боргу України;

- визначає ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених бан­ків нерезидентам;

- видає в межах своєї компетенції обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;

- проводить накопичення, зберігання і використання резервів валютних цінностей для виконання державної валютної політики;

- видає ліцензії на проведення валютних операцій та прийняття рішення про їх скасування;

- визначає способи розрахунку і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених у іноземній валюті або розрахункових (клірин­гових) одиницях;

- запроваджує єдині форми обліку, звітності та документації про валют­ні операції, порядку контролю за їхньою достовірністю та своєчасним поданням; - публікує банківські звіти про власні операції та операції уповноважених банків тощо.

У сфері валютного контролю на Національний банк України покла­дено такі функції:

- проводити контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, що не належать до компе­тенції інших державних органів;

- забезпечити виконання уповноваженими банками функцій з валютно­го контролювання згідно з чинним законодавством.

Кабінет Міністрів України у сфері валютного регулювання і валют­ного контролю має такі повноваження:

- визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зо­внішнього державного боргу України;

- бере участь у складанні платіжного балансу України;

- забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей;

- забезпечує формування і є розпорядником Державного валютного фон­ду України;

- визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахун­кових (клірингових) одиницях, які використовують у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих інозем­них валютах, які використовують у неторговельному обороті з інозем­ними державами на підставі положень міжнародних договорів України.

Державна податкова служба України провадить фінансовий конт­роль за валютними операціями, що їх виконують резиденти і нерези­денти на території України.

Державна митна служба України контролює дотримання правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

Уповноважені банки, тобто комерційні банки країни, які мають ліцен­зію Національного банку України на проведення валютних операцій, ведуть контроль за валютними операціями, що їх провадять резиденти і нерезиденти через ці банки. Комерційні банки одночасно є установами з реалізації валютної політики держави, органами валютного контролю, і підприємствами, на господарську діяльність яких поширюється вплив валютної політики. По суті, вони є агентами валютного контролю і під­звітні головному органу валютного контролю - Національному банку України.

Наголосимо, що серед багатьох зазначених вище органів держави провідне місце у сфері валютного регулювання та валютного контролю посідає передусім Національний банк України.

У разі визначення перспектив розвитку системи валютного регу­лювання України обов’язково мають бути враховані особливості ва­лютних політик зарубіжних країн, оскільки економіка України є від­критою, а отже, залежною від дій основних зовнішньоекономічних партнерів. Валютне регулювання відіграє надзвичайно важливу роль у системі економічних відносин, тому потребує поліпшення під час про­вадження валютної політики держави як у коротко-, так і в довготер­міновому періодах.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Що таке валютне регулювання?

2. Назвіть головні напрями валютного регулювання.

3. Які цілі валютних обмежень?

4. Які є рівні валютного регулювання?

5. Розкрийте функції НБУ у сфері валютного регулювання.

6. Які негативні наслідки валютних обмежень?

7. У чому полягає сутність валютного контролю?

8. Назвіть органи валютного регулювання та контролю в Україні.

9. Обґрунтуйте необхідність державного регулювання валютних відносин.

10. Розкрийте особливості валютного законодавства.

11. Що таке девальвація?

12. Поясніть сутність дисконтної політики.

13. Що таке валютний арбітраж?

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Головним органом валютного регулювання в Україні є...

1) Міністерство фінансів України;

2) Кабінет Міністрів України;

3) Верховна Рада України;

4) Національний банк України.

2. Сукупність заходів, спрямованих на забезпечення виконання запроваджених державою законів, норм і правил проведення валютних операцій, - це.

1) валютне регулювання;

2) валютне котирування;

3) валютний контроль;

4) валютні інтервенції.

3. Політика зміни облікової ставки центрального банку для регулювання валютного курсу - це.

1) дисконтна політика;

2) девізна політика;

3) валютні обмеження;

4) девальвація та ревальвація.

4. До головних методів валютного регулювання не належить.

1) валютні обмеження;

2) створення органу державного контролю;

3) девальвація та ревальвація;

4) дисконтна політика;

5) управління валютними резервами (диверсифікація);

6) валютні інтервенції.

5. Державним органом, що має повноваження у сфері валютного регулювання і валютного контролю й проводить фінансовий контроль за валютними операціями, що їх виконують резиденти і нерезиденти на території України, є.

1) Національний банк України;

2) Державна митна служба України;

3) Державна податкова служба України;

4) Міжнародний валютний фонд.

6. Згідно з декретом КМУ “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, до валютних цінностей належать.

1) іноземна валюта;

2) дорогоцінне каміння;

3) монетарні метали.

7. Пряме втручання центрального банку в операції на валютному ринку для впливу на обмінний курс національної валюти через операції купівлі-продажу іноземних валют - це.

1) валютний опціон;

2) валютне котирування;

3) валютні свопи;

4) валютні інтервенції.

8. Як називають ситуацію зниження курсу національної валюти щодо іноземних?

1) інфляція;

2) ревальвація;

3) дефляція;

4) девальвація.

9. Валютні інтервенції на валютному ринку можуть проводити.

1) комерційні банки;

2) центральний банк;

3) промислові підприємства;

4) валютна біржа.

10. Наявність у країні валютних обмежень веде до.

1) зниження ступеня конвертованості її валюти;

2) підвищення ступеня конвертованості її валюти;

3) знецінення національної грошової одиниці;

4) дефіциту платіжного балансу країни.

Список рекомендованої літератури

1. Адамик Б. П. Центральний банк і грошово-кредитна політика : підручник / Б. П. Адамик. - Тернопіль : Карт-бланш, 2007. - 393 с.

2. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини : підручник / С. Я. Боринець ; [вид. 4-те, перероб. і доп.]. - К. : Знання-Прес, 2004. - 350 с.

3. Гроші та кредит : навч. посібник / [за ред. д-ра ек. наук, проф. М. І. Крупки]. - Львів : Ви­давничий центр ЛНУ ім. Івана Франка. - 2010. - 408 с.

4. Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” від 19.02.1993 р. № 15-93 [Електронний ресурс] : Режим доступу : http://zakon1. rada.gov.ua

5. Дзюблюк О. В. Валютна політика : підручник / О. В. Дзюблюк. - К. : Знання, 2007. - 422 с.

6. Журавка Ф. О. Валютно-курсова політика Національного банку України в умовах транс­формації економік : монографія / Ф. О. Журавка. - Суми : Ділові перспективи; УАСБ НБУ, 2007. - 70 с.

7. Лапчук Б. Ю. Валютна політика : навч. посібник / Б. Ю. Лапчук. - К. : Знання, 2008. - 212 с.

8. Лютий І. О. Грошово-кредитна політика в умовах перехідної економіки : монографія / І. О. Лютий. - К. : АТІКА, 1999. - 240 с.

9. Центральний банк та грошово-кредитна політика : підручник / [кол. авт. : А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна, М. І. Савлук та ін.] ; за ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза і канд. екон. наук, доц. М. Ф. Пуховкіної. - К. : КНЕУ, 2005. - 556 с.

10. Шемет Т. С. Теорія і практика валютного курсу : навч. посібник / Т. С. Шемет; за ред. О. І. Рогача. - К. : Либідь, 2006. - 360 с.

11. Щербакова О. Валютна політика Національного банку України / О. Щербакова // Вісник НБУ - 2007. - № 6. - С. 6-9.

12. Ющенко В. А. Валютне регулювання : навч. посібник. / В. А. Ющенко, В. І. Міщенко. - К. : Знання, 1999. - 359 с.