ЛУКАСОВА КРИТИКА ОЦІНКИ ПОЛІТИКИ
У відомій статті «Економетрична оцінка політики: критика» Роберт Лукас висунув аргумент, що поставив під сумнів корисність загальновизнаних економетричних моделей (моделі, рівняння яких оцінюються через статистичні методики) [130].
Економісти розвинули ці моделі (наприклад, модель MPS, що описана у розділі 27) для двох цілей: (1) для передбачення ділової активності; (2) для оцінки впливів різних видів політики. Хоча критика Лукасом цих моделей нічого не говорила про їхню корисність як знарядь прогнозування, він твердив, що на дані моделі не можна покладатися при оцінці потенційного впливу окремих видів політики на економіку.Для розуміння аргументу Лукаса нам спершу потрібно зрозуміти економетричну оцінку політики, тобто як економетричні моделі застосовуються для оцінки політики. Як приклад, можна дослідити, як Федеральна резервна система застосовує економетричну модель (модель MPS) при прийнятті рішень про майбутній курс монетарної політики. Модель MPS містить рівняння, що описують взаємозв’язок між сотнями змінних. Припускається, що ці взаємозв’язки залишаються незмінними і оцінюються через застосування даних попереднього періоду. Скажімо, ФРС хоче знати впливи на безробіття та інфляцію від збільшення темпу зростання грошей з 5 % до 10 %. Вона запроваджує новий, вищий темп зростання грошей в модель (фактично в комп’ютер, що містить цю модель). Тоді модель забезпечує відповідь: на скільки безробіття зменшиться як результат вищого темпу зростання кількості грошей і на скільки зросте темп інфляції. Інші можливі види політики, такі, як зменшення темпу зростання грошей до 1 %, можна також ввести у модель. Після того як перевірено цілий ряд різних можливих варіантів політики, керівники Федеральної резервної системи можуть переконатися, який варіант створює найбажаніші наслідки у сферах зайнятості та цін.
Виклик Лукаса методикам оцінки політики грунтується на простому принципі теорії раціональних сподівань: той спосіб, через який сподівання формуються (взаємозв’язок сподівань з минулою інформацією), змінюється, коли поведінка прогнозованих змінних трансфор-
мується.
Тому, коли політика змінюється, то взаємозв’язок між сподіваннями і минулою інфляцією зміниться. А оскільки сподівання впливають на економічну поведінку, то взаємозв’язок в економетричній моделі також зміниться. Економетрична модель, яка використовує минулі дані, більше не даватиме правильних результатів для оцінки реакції на цю зміну політики.Приклад Лукасової критики: структура процентних ставок за строком
Найкращий спосіб для розуміння доказу Лукаса — це розглянути конкретний приклад, який включає тільки одне рівняння, що є типовим для економетричних моделей: рівняння структури за строком. Це рівняння пов’язує довгострокову процентну ставку з поточними і минулими значеннями короткострокової процентної ставки. Це одне із найважливіших рівнянь у кейнсіанських економетричних моделях, бо саме довгострокова процентна ставка, а не короткострокова, типово розглядається як така, що впливає на сукупний попит.
У розділі 7 ми дізналися, що довгострокова процентна ставка пов’язана з середньою у сподіваних майбутніх короткострокових процентних ставках. Припустімо, що в минулому короткострокова ставка зростала, а далі швидко впала знову, тобто її зростання було типово тимчасовим. Оскільки теорія раціональних сподівань стверджує, що будь-яке зростання короткострокової процентної ставки є тимчасовим, то це зростання повинно справити тільки мінімальний вплив на середню зі сподіваних майбутніх короткострокових ставок. Дане зростання спричинить підвищення довгострокової процентної ставки на незначну величину. Взаємозв’язок у строковій структурі процентних ставок, оцінений з використанням минулих даних, покаже тоді тільки слабкий вплив змін у короткостроковій процентній ставці на довгострокову процентну ставку.
Припустімо, що ФРС хоче оцінити, що станеться з економікою, коли вона проводитиме політику, що імовірно збільшить короткострокову процентну ставку з поточного значення 10 % до постійно вищого — 12 %. Рівняння строкової структури процентних ставок, в яке закладалися минулі дані, покаже, що буде невелика зміна у довгостроковій процентній ставці.
Проте, коли індивіди усвідомлять, що короткострокова процентна ставка зростає до постійно вищого рівня, тоді з теорії раціональних сподівань випливає, що індивіди більше не вважатимуть, що зростання короткострокової процентної ставки буде тимчасовим. Замість цього, коли вони побачать, що процентна ставка зросла до 12 %, то чекатимуть суттєвого зростання середньої з майбутніх короткострокових процентних ставок. Тому довгострокова процентна ставка зросте значною мірою, а не на малу величину, як це випливає з рівняння структури процентних ставок за строком. Ви можете побачити, що оцінка імовірного наслідку зміни Федеральною резервною системою політики за допомогою економетричних моделей може бути дуже неточною.Приклад зі структурою процентних ставок за строком демонструє інший аспект Лукасової критики оцінки політики на економетричних моделях. Впливи певного виду політики вирішальною мірою залежать від сподівань населення щодо цієї політики. Якщо населення вважає, що зростання короткострокової процентної ставки просто буде тимчасовим, тоді, як ми бачили, реакція довгострокових процентних ставок буде незначною. Якщо, з другого боку, населення очікує, що зростання буде постійним, то реакція довгострокових процентних ставок буде значно сильнішою. Лукасова критика оцінки політики не лише вказує, що загальноприйняті економетричні моделі не можуть застосовуватися для визначення політики, але також показує, що сподівання населення щодо політики впливатимуть на реакцію щодо цієї політики.
Рівняння структури процентних ставок за строком, що аналізувалося тут, є лише одним із багатьох рівнянь в економетричних моделях, яких стосується Лукасова критика. По суті, Лукас у своєму класичному творі з економетричної оцінки політики використовує приклади рівнянь споживання та інвестицій. Приваблива риса прикладу зі строковою структурою полягає в тому, що він має справу з прогнозами на фінансовому ринку, тобто в секторі економіки, для якого теорія та емпіричні дані дуже підтримують раціональні сподівання. Проте Лукасова критика оцінки політики повинна застосовуватися і до секторів економіки, для яких теорія раціональних сподівань більш суперечлива, бо основні принципи його критики не в тому, що сподівання завжди раціональні, а в тому, що формування сподівань змінюється, коли поведінка прогнозованої змінної змінюється. Цей менш обов’язковий принцип підтримується даними інших секторів економіки, крім фінансових ринків.