НОВА КЛАСИЧНА МАКРОЕКОНОМІЧНА МОДЕЛЬ

Тепер повернімося до значення раціональних сподівань для підходу на основі сукупних попиту та пропозиції, що аналізувався у розділі 26. Перша модель, яку дослідимо, розглядає сподівання як раціональні.

Цей погляд на те, як встановлюються заробітна плата і ціни, означає, що зростання сподіваного рівня цін викликає негайне переміщення ліворуч кривої сукупної пропозиції, що залишає реальну заробітну плату незмінною, а сукупний обсяг виробництва перебуватиме біля природного рівня (повна зайнятість), якщо прогнози усвідомлені. Тобто ця модель означає, що передбачена політика не впливає на сукупний обсяг виробництва і безробіття. Тільки непередбачена політика впливає на обсяг виробництва і зайнятість.

Впливи непередбаченої і передбаченої політики

Насамперед погляньмо на короткострокову реакцію на непередбачену (несподівану) політику, таку, як несподіване збільшення пропозиції грошей.

На графіку 30.1 крива сукупної пропозиції (AS₁) зображається для сподіваного рівня цін P₁. Початкова крива сукупного попиту (AD₁) перетинає криву AS₁ у точці 1, в якій рівень цін перебуває бі­ля сподіваного рівня цін (P₁), а сукупний обсяг виробництва — біля природного рівня (Y_n). Оскільки точка 1 є також на довгостроковій кривій сукупної пропозиції Y_n, то не існує умов для переміщення кривої сукупної пропозиції.

Припустімо, що ФРС раптово вирішує, що норма безробіття надто висока, і тому здійснює купівлю облігацій на велику суму, чого на-

селения не чекає. Тоді пропозиція грошей зростає, і крива сукупного попиту переміщується несподівано; сподіваний рівень цін залишається на рівні P₁, а крива сукупної пропозиції залишається в положенні AS₁. Рівновага тепер досягається в точці 2 на перетині AD₂ і AS₁. Сукупний обсяг виробництва збільшується понад природний рівень до Y₂-, і фактичний рівень цін збільшується до P₂-.

Якщо, з іншого боку, населення очікує, що ФРС здійснить цю купівлю цінних паперів на відкритому ринку для зменшення безробіття (адже люди пам’ятають, що це робилося в минулому), то стимулю­вальна політика буде передбачуваною. Результат такої передбачуваної політики зображений на графіку 30.2. Оскільки сподівання раціональні, то робітники і фірми усвідомлюють, що стимулювальна політика пе­реміщуватиме криву сукупного попиту праворуч, і вони чекатимуть зростання сукупного рівня цін до P₂. Робітники вимагатимуть вищої заробітної плати, так щоб їхня реальна заробітна плата залишалася попередньою. Крива сукупної пропозиції тоді переміщується ліворуч у положення AS₂, де вона перетинає AD₂ у точці 2, рівноважній точці, в якій сукупний обсяг виробництва перебуває біля природного рівня (Y_n), а рівень цін зріс до P₂.

Нова класична макроекономічна модель показує, що сукупний обсяг виробництва не збільшується як результат передбаченої стимулю- вальної політики і що економіка одразу прямує до точки тривалої рівноваги (точка 2), в якій сукупний обсяг виробництва перебуває на своєму природному рівні. Хоча графік 30.2 показує, як це відбувається,

Вставка 30.1

Доказ теореми неефективної політики

Доказ, що в новій класичній моделі сукупний обсяг виробництва обо- в’язково залишається на своєму при­родному рівні при проведенні пе­редбаченої стимулювальної політи­ки, такий.

тимальний прогноз рівня цін не до­рівнюватиме тоді сподіваному рів­ню цін, внаслідок чого порушується раціональність сподівань. Подібний доказ можна навести, щоб показа­ти, що коли крива сукупної пропо­зиції перебуває ліворуч від AS∑, то припущення раціональних спо­дівань порушується. Тільки коли крива сукупної пропозиції перебу­ває в положенні ASг (що відповідає прогнозованому рівню цін P∑), то сподівання раціональні, бо опти­мальний прогноз дорівнює сподіва­ному рівню цін. Як бачимо на гра­фіку 30.2, крива AS г означає, що сукупний обсяг виробництва зали­шається на своєму природному рів­ні як результат передбаченої сти­мулювальної політики.

але ми ще не довели, чому передбачена стимулювальна політика переміщує криву сукупної пропозиції ліворуч точно в AS₂ (що від­повідає сподіваному рівню цін P₂) і, отже, чому сукупний обсяг ви­робництва обов’язково залишається на своєму природному рівні. Доказ, на жаль, дещо важкий для сприйняття і наведений у вставці 30.1.

Коли політика передбачена, то нова класична модель має таку властивість, що пов’язує її з поглядами економістів-класиків дев’ят­надцятого і початку двадцятого століть: сукупний обсяг виробниц­тва залишається на своєму природному рівні. З іншого боку, нова класична модель допускає, що сукупний обсяг виробництва відхиля­ється від свого природного рівня як результат непередбачених пере­міщень кривої сукупного попиту. Висновок, що випливає з нової класичної моделі, досить вражаючий: передбачена політика не впливає на діловий цикл; тільки непередбачена політика впливає на перебіг ділового циклу ^[CXXXI].

Графік 30.3. Короткострокова реакція на стимулювальпу по­літику, що мети ефективна, аніж передбачали в повій кла­сичній моделі.

Оскільки населення сподіваєть­ся, що крива сукупного попи­ту переміститься в положення ADs, то крива сукупної пропо­зиції переміститься ліворуч в положення ASs (сподіваний рі­вень цін = PsY Коли фактич­на стимулювальна політика не виправдає сподівань населення (крива сукупного попиту про­сто переміститься у положення ADs'), то економіка перебува­тиме у точці 2’, на перетині ADs' та ASs- Незважаючи на стимулювальну політику, су­купний обсяг виробництва па­дає до Ys'-

Сукупний обсяг виробництва, Y

Цей висновок отримав назву теореми неефективності політики. Ця теорема проголошує, що передбачена політика не впливає на коливання обсягу виробництва. Проте слід усвідомити, що ця теорема не виключає впливів на обсяг виробництва з боку змін в політиці. Якщо політичне рішення несподіване (непередбачене), тоді воно впливатиме на обсяг виробництва ^[CXXXII].

Чи призводить стимулювальна політика до падіння сукупного обсягу виробництва?

Інша важлива риса нової класичної моделі полягає в тому, що стимулю­вальна політика, така, як збільшення темпу зростання грошової маси, призводить до зменшення сукупного обсягу виробництва, якщо насе­лення очікує ще сильнішої стимулювальної політики, аніж та, що застосована. За такої умови несподіванка в політиці буде негативною, і обсяг виробництва впаде. Творці політики не можуть бути впевнені, чи їхня політика спрацює в запланованому напрямі.

Щоб побачити, як стимулювальна політика призводить до зменшення сукупного обсягу виробництва, повернімося до інструментарію сукуп­них попиту і пропозиції з графіка 30.3. Початково економіка перебуває в точці 1, на перетині AD₁ та AS₁, з обсягом виробництва Y_n та рівнем цін P₁. Тепер припустімо, що населення очікує, що ФРС збільшить пропозицію грошей для того, аби перемістити криву сукупного попиту в положення AD₂. Як ми бачили на графіку 30.2, крива сукупної пропозиції переміщується ліворуч у положення AS₂, бо сподіваються, що рівень цін зросте до P₂. Припустімо, що стимулювальна політика, запланована ФРС, фактично зазнає невдачі порівняно з тим, на що сподівалися, тому крива сукупного попиту переміщується праворуч тільки в положення AD₂,. Економіка переміщуватиметься у точку 2', на перетині кривої сукупної пропозиції AS₂ і кривої сукупного попиту AD₂,. Наслідок помилкових сподівань полягає в тому, що обсяг вироб­ництва падає до Y₂,, в той час як рівень цін зростає скоріше до P₂,, аніж до P₂. Стимулювальна політика, що менш ефективна, ніж пе­редбачено, веде до змін у обсязі виробництва, прямо протилежних тим, на які сподівалися.

ПОРАДА

Оволодіння новою класичною макроекономічною моделлю, а також некласичною моделлю раціональних сподівань у наступному пара­графі вимагає практики. Переконайтеся, чи ви можете зобразити кри­ві сукупних попиту і пропозиції, які пояснюють, що відбудеться в кожній моделі, коли проводиться стимулювальна політика, котра є (1) непередбаченою; (2) передбаченою; (3) менш ефективною, ніж спо­дівалися.

переглянуть свої прогнози, і політика не матиме прогнозованого впливу на обсяг виробництва ^[CXXXIII].

Куди ведуть нас ці положення теорії раціональних сподівань? Чи повинен персонал ФРС та інших установ, що виробляють політи­ку, спакуватися, замкнути двері офісів і піти додому? У певному розумінні, так. Нова класична модель означає, що дискреційна ста­білізаційна політика не може бути ефективною і може мати неба­жані впливи на економіку. Намагання урядовців застосувати дискре­ційну політику може створювати стан нестабільності, що веде до непрогнозованих політичних рішень, які, в свою чергу, спричиняють небажані коливання сукупного обсягу виробництва навколо природного рівня. Для усунення цих небажаних коливань ФРС та інші установи, що виробляють економічну політику, повинні відмовитися від дискре­ційної політики і створювати так мало політичних несподіванок, на­скільки це можливо.

Як ми бачили з графіка 30.2, навіть коли передбачена політика не чинить впливу на сукупний обсяг виробництва у новій класичній моделі, то ця політика справді впливає на рівень цін. Прихильників нової класичної макроекономіки турбує передбачена політика, і вони пропонують, щоб правила проведення політики були складені таким чином, щоб рівень цін залишався стабільним. Одна звичайна пропозиція для досягнення цієї мети, а також для зменшення невизначеності щодо політики, полягає в тому, що керівні грошово-кредитні установи мають дотримуватися правила постійного темпу зростання грошової маси. За цим правилом, такий темп зростання кількості грошей від­повідає стабільним цінам. Багато прихильників нової класичної мак­роекономіки підтримують, зрештою, цей припис монетаристів для проведення політики.