МАСА ГРОШЕЙ В ОБІГУ. ГРОШОВІ АГРЕГАТИ

В умовах ринкової економіки гроші функціонують у різноманіт­них формах на основі внутрішньої взаємодії, притаманної грошо­вим функціям. Вони не автономні і можуть бути теоретично об­ґрунтовані лише як елементи єдиної грошової системи.

Номінальний вираз усієї сукупності грошей у всіх формах, що перебувають в економічному обороті на визначений момент часу (кінець місяця чи року), визначає величину грошової маси. Це — один із кількісних показників, що характеризують стан гро-

шового обігу. Показник грошової маси має надзвичайно важливе значення для економічної стабільності, оскільки зміна кількості грошей, що циркулює в економічному обороті, може істотно впли­нути на реальний випуск ВВП, рівень цін, зайнятість та інші еко­номічні перемінні. Грошова маса є одним із найважливіших фінан­сових інструментів, що використовуються при розробці монетарної політики та орієнтирів макроекономічних пропорцій.

Грошова маса перебуває в розпорядженні всіх економічних суб'єктів — у населення, підприємств, їх об’єднань, громадсь­ких організацій, банків, держави та інших суб’єктів.

Нині грошова маса існує у формі: готівкових знаків (банкноти та розмінні монети); грошових коштів на банківських рахунках різних видів (депозитні гроші); деяких видів цінних паперів (век­сель, чек) та ін. Окремі країни до грошової маси зараховують облігації державних позик, скарбницькі векселі, комерційні цінні папери тощо. Ці складові грошової маси істотно розрізняються за своєю ліквідністю та активністю в обігу. Усі перелічені форми Ліквідних коштів тією чи іншою мірою функціонують як засіб збереження вартості, а тому практично неможливо провести межу між власне грішми та іншими ліквідними активами. Через це в міжнародній банківській статистиці широко використовується агрегатний метод класифікації функціональних форм грошей. Він ґрунтується на ступені їхньої ліквідності.

Отож, для оцінки кількісних змін грошового обігу та розроб­ки адекватних заходів грошово-кредитного регулювання викорис­товуються показники структури грошової маси, що називаються грошовими агрегатами. Критерієм поділу грошової маси на грошо­ві агрегати є ступінь ліквідності активів.

Грошовий агрегат — це визначене законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічне угрупування ліквідних акти­вів, які можуть слугувати альтернативними вимірниками гро­шової маси.

- - ----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- -----

Для визначення обсягу та структури грошової маси в банківській практиці застосовується відповідний набір грошових агрегатів — M₁₁ M₂, M₃ та ін.

Грошові агрегати формуються на основі таких концепцій:

1) грошова маса, у вузькому розумінні, охоплює не тільки гроші готівкою, а й депозитні гроші;

2) сукупна грошова маса охоплює також банківські вклади, депо­зити та цінні папери з фіксованим доходом;

3) сукупна грошова маса поділяється на ту, іцо перебуває в обігу, і ту, яка нагромаджується, викопує функцію збереження вартості.

Грошові агрегати будуються приєднанням до попередніх ве­личин нових грошових компонентів (кредитних інструментів) у послідовності, що характеризує зменшення їхньої ліквідності. Тобто кожний наступний грошовий агрегат містить попередній плюс новий блок фінансових активів.

Грошовий агрегат M₁ — це грошова маса у вузькому розумін­ні. До нього належать найліквідніші форми грошей — готівкові гроші (банкноти і монети) та банківські вклади до запитання (трансакційні депозити).

Вклади до запитаних (депозитні гроші) — це вклади фізич­них і юридичних осіб на депозитних рахунках у комерційних банках, кошти з яких можуть бути передані іншим особам у вигляді відповідних платежів, що здійснюються за допомогою чеків або електронних грошових переказів. Плата за них міні­мальна або зовсім відсутня, в будь-який час вони можуть бути

використані як купівельний чи платіжний засіб. За своїм обсягом депозитні гроші, що забезпечують безготівковий обіг, є найпоши­ренішими. З допомогою депозитних грошей у країнах Заходу здійснюється понад 90% усіх видів оплат. Це ще раз свідчить про високу ліквідність депозитних грошей.

Крім вкладів до запитання, структура грошового агрегату M₁ доповнюється іншими грошовими компонентами. Деякі країни включають сюди всі поточні вклади, інші, наприклад Велико­британія, — тільки ті депозити, за якими не платяться проценти. Американці йдуть ще далі, вони відносять сюди й акредитиви, випущені небанківськими установами, та окремі чекові депозити, що відрізняються від вкладів до запитання тим, що на них можна отримати процент.

Як бачимо, грошовий агрегат M₁ охоплює досить вузький діа­пазон ліквідних активів, які будь-коли і без будь-яких обмежень можуть використовуватися для здійснення платежів та розрахун­ків. Існує багато інших активів, що являють собою “майже гроші”. Це активи, які не виконують повністю всіх функцій, властивих грошам.

Грошовий агрегат M₂. Грошова маса агрегату M₂ має розга- луженішу структуру.

Ці грошові активи можна легко, без фінансового ризику, пере­вести в готівкові або депозитні гроші. Отже, вони слугують своє­рідним резервом для високоліквідних активів агрегату M₁.

Грошовий агрегат M₃. Він охоплює грошові форми агрегату M₂ плюс депозитні сертифікати, ощадні вклади у спеціалізова­них кредитних установах та деякі інші види фінансових активів. За характером це довгострокові активи, зокрема у формі цінних паперів, що обертаються на фінансовому ринку.

Агрегати M₂ і M₃ поєднують у собі грошові форми у широко­му розумінні цього поняття. Активи, що входять до M₃ за міну­сом M₁, дістали назву “майже гроші”. На відміну від грошей, що Ю Гроші та кредит

входять до агрегату M_lf вони безпосередньо не функціонують як засіб обігу, а застосовуються як засіб нагромадження вартості. Але вони так само можуть без особливих ускладнень переходи­ти з однієї функціональної форми в іншу; із пасивної форми в активну. Отже, грошова маса M₃-M₂ — це ліквідні фінансові активи, що застосовуються здебільшого у функції засобу нагро­мадження і дають їхньому власникові проценти.

В окремих країнах, наприклад у США, банківська статистика виділяє ще один агрегат L, до якого входять M₃, а також банківсь­кі акцепти, комерційні папери, державні цінні папери (скарбниць­кі векселі, облігації) та деякі інші форми фінансових активів. Вва­жається, що цей агрегат повністю охоплює і характеризує грошову масу в країні.

Як бачимо, грошові агрегати різняться між собою не тільки кількісно, а й якісно. Так, грошовий агрегат M₁ виражає грошову масу, яка перебуває безпосередньо в обігу, реально виконуючи функції засобів обігу та платежу. Вона найчастіше пов'язана з товарною масою, що перебуває у процесі обміну, і безпосередньо впливає на ринкову кон'юнктуру. Обсяг грошової маси в агрегаті M₁ передусім залежить від обсягу товарообігу та швидкості обігу грошей. Тому цей агрегат має бути особливим об'єктом аналізу структури й динаміки маси грошей в обігу та об’єктом регулю­вання грошового обігу.

В інших грошових агрегатах (M₂, M₃, L) враховані, крім того, нагромадження грошей у різноманітних формах. Ці гроші тимча­сово вийшли з каналів обігу, виконуючи функцію нагромадження вартості. Залежно від характеру та строків цих нагромаджень вони входять до різних грошових агрегатів.

Особливості побудови показників грошової маси в Україні. Починаючи з 1993 р. НБУ визначає структуру грошової маси за агрегатним методом. Для розрахунку сукупної грошової маси в Україні передбачені такі грошові агрегати:

J M₀ - готівка (гроші поза банками).

S M↑ = Mq ÷ кошти na^, рахунках і поточних депозитах.

M₂ - M₁ + строкові депозити та інші кошти (до інших належать кошти на рахунках капітальних вкладень підприємств та органі­зацій, кошти Держстраху та валютні заощадження).

M₃ - M₂ + кошти клієнтів за трастовими операціями банків та цінні папери власного боргу банків.

Грошова маса в Україні характеризується досить високими темпами зростання та надмірною високою питомою вагою готівки, про що свідчать дані табл. 4.1.

Таблиця 4.

Динаміка грошової маси України (на кінець року) млн. грн.

Висока питома вага готівки, що складає біля 40% в загальній масі грошей (M₃), негативно характеризує стан та ефективність гро­шового обігу. Причини, що формують надто високу питому вагу готівки в Україні наступні:

- зростання номінальних грошових доходів населення;

зниження рівня безготівкових розрахунків населення за придбані товари та надані послуги;

зростання банківських ризиків, пов’язаних зі збереженням вартості грошей;

- зволікання населення розміщувати вільні кошти па вклади через втрату довіри до банківських та парабапківських структур, що пов’язано із загрозою можливого їх банкрутства, процентною полі­тикою і відсутністю відповідальності перед вкладниками та меха­нізму страхування депозитів;

- наявність значних обсягів неофіційної (тіньової) економіки.

Дані таблиці також показують, що в Україні структура грошо­вої маси ще не досягла розгалуженої та розвинутої форми. Від­носно незначний відсоток, який припадає на агрегати M₃ і M₂,

можна пояснити тим, що в країні тільки розпочався процес фор­мування фінансового ринку та грошово-кредитної системи, які б за своїм змістом і параметрами були адекватними вимогам рин­кової економіки.

Таким чином, тенденції, що склалися у структурі грошової маси України, мають негативні наслідки як для ефективного функ­ціонування грошової системи, так і для економіки в цілому:

- по-перше, скоротилися грошові надходження па розрахункові (поточні) рахунки суб’єктів господарювання, що значно усклад­нило і без того важкий стан із розрахунками в народному гос­подарстві.

- по-друге, зменшилася (через низький рівень реальних депозитів) ліквідність та послабився кредитний потенціал комерційних банків.

4.4.