ШВИДКІСТЬ ОБІГУ ГРОШЕЙ. МОНЕТИЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ

Швидкість обігу грошей — явище об’єктивне і розглядається монетаристами як чинник, що впливає на стан грошового обігу в країні. Цей показник дозволяє простежити залежність між масою грошей в обігу та інтенсивністю їх витрачання.

Використовуючи кількісне рівняння І. Фішера, швидкість обігу грошей (V) можна визначити як співвідношення:

Із формули витікає, що між величиною грошової маси (M) та швидкістю обігу грошей існує обернено пропорційна залеж­ність. У зв’язку з цим за інших рівних умов, зміна швидкості обігу грошей (V) рівнозначна збільшенню чи зменшенню маси грошей, що знаходяться в обігу.

Показник V характеризує швидкість, з якою обертається одна грошова одиниця. Він показує, скільки разів у середньому за рік певна грошова одиниця витрачається на купівлю товарів і послуг, тобто відображає інтенсивність руху грошей у функції засобу обігу і платежу.*

Швидкість грошового обігу можна визначити як кількість обертів, що робить грошовий агрегат M₁ або M₂, щоб забезпечи­ти визначений рівень економічної діяльності, який дорівнює номінальному ВВП. За цією формулою швидкість обігу грошей у банківській статистиці розраховується як відношення номіналь­ної величини ВВП (PQ) до агрегату M₁ або M₂. Показник V показує, скільки разів номінальна грошова маса обертається, фінансуючи сукупні видатки або доходи. Наприклад, у США в 1986 р. номінальний ВВП становив 4400 млрд. дол., грошова маса M₁ дорівнювала 673 млрд. дол., звідси швидкість обігу грошей V= 6,5 ? (4400 / 673).

Швидкість обігу грошей перебуває під впливом багатьох чин­ників, які можна умовно об'єднати у дві групи:

1) чинники, що визначають платоспроможний попит (зміна попиту па гроші, розвиток структури та якості споживання, культурних потреб населення тощо);

2) чинники, що діють па боці пропозиції (розвиток суспільного ви­робництва, товарообігу, інфраструктури ринку, кредитної системи тощо).

Попит на гроші та швидкість їх обігу — це два взаємозв'яза­ні показники з оберненою залежністю: якщо попит на гроші зрос­тає (економічні суб’єкти збільшують свій запас грошей як високо- ліквідних активів), то витрачання грошей буде менш інтенсивним і грошовий обіг уповільниться. І навпаки, якщо попит на гроші зменшується, то витрачання грошей стає інтенсивнішим за їх над­ходження, а грошовий обіг прискорюється.

Вплив чинників пропозиції на швидкість грошового обігу визначається інтенсивністю тих економічних процесів, які він обслуговує:

глибина поділу суспільної праці. Чим глибший поділ праці і вища її продуктивність, тим частіше і більше продаватиметься і купуватиметься товарів, що зумовлює прискорення грошового обігу:

- величина і швидкість руху товарних потоків на стадії обміну, роз­виток ринкових зв’язків, кредиту та збалансованість ринку та іп.;

- зростання ефективності суспільного виробництва зменшує період нагромадження вартостей, прискорюючи повернення грошей в обіг;

- розвиток економічної інфраструктури: транспорту, торгівлі, бан­ківської справи тоїцо.

Показник швидкості обігу грошей є змінною величиною: прямо пропорційною до величини ВВП, та обернено пропорційно до про­позиції грошей. Прискорення обігу грошей компенсує їх масу в умовах збільшення обсягів ВВП, коли зростаюча потреба в гро­шах задовольняється без додаткового їх випуску. Проте, за умови розбалансованості економіки, коли грошовий попит випереджає товарну пропозицію, прискорення грошового обігу стає додатко­вим інфляційним чинником.

Уповільнення грошового обігу розширює місткість його сфери, що позитивно впливає на його стан навіть за незмінного обсягу товарообігу. Тому заходи щодо сповільнення грошового обігу завжди є складовою антиінфляційних програм. Проте, слід заува­жити, що зміна швидкості грошового обігу не є прямим і повним відображенням зміни рівня економічної активності (наприклад, реального ВВП). У разі зниження останньої сповільнення обігу грошей відбувається лише до певної межі, поки суб’єкти ринку не відчують загрози знецінення грошей.

Для того, щоб мати загальне уявлення про аналогічні зміни ВВП і грошової маси, необхідно врахувати такі економічні ситуації:

- коли ціпи стабільні, сума зарплати і обсяг товарообігу визнача­ються етапом економіки, для розширення виробництва потрібні додаткові платіжні засоби, тобто реальне нагромадження грошей;

- за гіперінфляції обсяг грошової маси прямує за зростанням номі­нальної величини ВВП, оскільки підвищення цін і номінальної зар­плати вимагає значно більшої маси грошей. Нагромадження гро­шей різко зменшується, бо вони перестають виконувати функцію засобу збереження вартості, а тому суб’єкти грошового ринку намагатимуться прискорити купівлю товарів або знайти такі форми розміщення грошей," які були б менш чутливими до інфляції.

Як наслідок відбудеться падіння обмінного курсу та зростання цін на споживчі товари. В умовах ринкового (вільного) ціноутво­рення споживачі починають прискорювати купівлю, щоб обігнати зростання цін і захистити себе від втрат. Коли знецінення грошей досягає значних розмірів, виникає ажіотажний попит, “втеча” від грошей до товарів, або до вільно конвертованої іноземної ва­люти, що ще більше прискорює їх обіг і зумовлює подальше знецінення.

Якщо порівняти зміни обсягів ВВП і грошової маси у довго­строковому періоді, можна зробити висновок: коли грошова маса зростає скоріше ніж ВВП, то швидкість обігу грошей зменшу­ється; і навпаки, якщо грошова маса зростає повільніше ніж ВВП, відбувається прискорення обігу грошей.

З показником швидкості обігу грошей обернено-пропорційно пов’язаний коефіцієнт монетизації ВВП — це відношення гро­шової маси до номінальної величини валового внутрішнього про­дукту.

З рівняння видно, іцо на рівень монетизації впливає пропо­зиція грошей (M), швидкість їх обігу, а також обсяг ВВП. Тобто чинники, які діють у тісному взаємозв’язку в межах урівноваже­ного попиту і пропозиції.

збільшуючи пропозицію (емісію) грошей незалежно від зміни попиту на гроші, не доцільно, бо додатково випущені гроші (збіль­шення пропозиції грошей) збільшило б тиск на ціни. Це спричи­нило б поглиблення девальвації та інформації гривні і зниження рівня монетизації ВВП.

Таблиця 4.2

Ступінь монетизації економіки України та швидкість обігу грошей

Дані про значення коефіцієнта монетизації та швидкості обігу грошей в Україні наведені у табл. 4.3. Як видно, з 1996 р. спос­терігається повільне піднесення рівня монетизації ВВП з 11,63% у 1996 р. до 18,6% у 2000 р., а у 2003 р. цей показник становив біля 36%. Це дає підстави стверджувати, що забезпеченість еко­номіки грошовою масою за цей період покращився. Головним фак­тором підвищення рівня монетизації ВВП стала зміна в співвідно­шенні між випереджаючими темпами зростання номінальної маси грошей над темпами зростання номінального обсягу ВВП. За 1996-2003 рр. обсяг грошової маси зріс у 10 разів, а обсяг BBII у 3 рази. Як бачимо, відбулося поступове зростання грошового навантаження економіки. Таку ситуацію можна пояснити тим, що після грошової реформи (1996 р.) і тривалої стабілізації курсу національної валюти скоротилися інфляційні очікування, підви­щився економічний потенціал країни, зросла довіра до ірошово- кредитної системи, що й спричинило зростання попиту на гроші і відповідно пропозиції грошей. Проте, різке підвищення рівня монетизації економіки до 36% у 2003 р. відбулося, в основному, не за рахунок прискореного зростання ВВП, а переважно за рахунок зростання грошової маси, що перебуває в обігу. Зазвичай, межі коливання даного показника у країнах з ринковою економі-' кою перебувають в інтервалі 30-40%. Для збільшення попиту на гроші, як реального чинника ремонетизації економіки (формуван­ня пропозиції грошей) в Україні, необхідно перейти до політики економічного зростання, що характеризується такими взаємопов’я­заними показниками:

- рівень монетизації за рахунок прискореного зростання ВВП -• не менший за 35%;

- рівень тіньової економіки — не більше за 20%;

- відношення зовнішньоторговельного обігу до ВВП — не більше за 25%;

- інфляція гривні відносно долара США — 6-10%, але не більша за 18% па рік;

- рівень капіталізації фондового ринку відносно BBlI має бути не меншим за 15-20%;

- кредиторсько-дебіторська заборгованість має знизитися до 10- 15% ВВП.

Звичайно, якщо в результаті успішного рефорхмування еконо­міки будуть досягнуті вищенаведені макроекономічні показники, тоді рівень довіри в країні до власних грошей підвищиться, а значить і довіра громадян до держави. Ці показники можуть бути прийнятими для вступу України до Євросоюзу.

У той же час показник рівня монетизації в західних країнах високий тому, що там усю власність на майно (незалежно за ким значиться) залучено в грошовий обіг, і для її обслуговування застосовують відповідні фінансові інструменти. Тобто будь-якій власності в економічній сфері відповідає певна кількість грошей, зумовлена рівнем цін, що склався, І якщо, приміром, у Анілії чи США здійснюють націоналізацію, то власникам майна виплачується компенсація в грошовій формі за ринковими цінами, й на­впаки, Виторг коштів за реалізацію державного майна надходить до держбюджету, або у державний стабілізаційний фонд. Не забезпечена грошима власність не може перебувати в обігу, тобто залучена в товарно-грошові відносини, що підтверджується на прикладі нашої країни. Тільки розвиток фінансового ринку та його інструментів, зокрема, капіталізації фондового ринку та лібе­ралізації валютного ринку дадуть можливість підвищити стабіль­ність національних грошей та банківської системи, а значить до­віру до них усіх економічних суб’єктів.

4.4.