<<
>>

МІЖНАРОДНІ АСПЕКТИ І МОНЕТАРНА ПОЛІТИКА

Наш аналіз у цьому розділі досі вказував на декілька шляхів, за якими міжнародні обставини можуть впливати на монетарну політику і тим самим — на способи проведення монетарної політики.

Прямі впливи валютного ринку на пропозицію грошей

Коли центральні банки здійснюють інтервенції на зовнішніх валютних ринках, то вони набувають або втрачають міжнародні резерви і впли­вають на їхню грошову масу. Коли центральний банк втручається у функціонування валютного ринку, то відмовляється від певного кон­тролю над пропозицією грошей у країні. На початку 1970-х років, наприклад, німецький центральний банк зіткнувся з певною дилемою. Намагаючись утримати німецьку марку від надмірного поцінування щодо долара, німці набули величезні запаси міжнародних валютних резервів, а це вело до швидкого темпу зростання кількості грошей, що німецький центральний банк розглядав як інфляційне.

Німецький центральний банк міг би намагатися усунути зростання про­позиції грошей шляхом припинення своїх інтервенцій у зовнішній валют­ний ринок і відновлення контролю над власною пропозицією грошей. Проте така стратегія має істотну ваду. Коли центральний банк пере­буває під тиском недопущення поцінування валюти, то нижча ціна імпортних товарів і вища експортних, як наслідок поцінування валюти, шкодитимуть вітчизняному виробництву та викликатимуть безробіття.

Оскільки американський долар трактувався як резервна валюта, то хід розвитку подій на зовнішньому валютному ринку менше впливав на гро­шову масу і пропозицію грошей у США. Доки іноземні центральні банки енергійніше за ФРС втручалися у формування курсів, щоб утри­мати вартість долара без змін, доти це не впливало на американські запаси валютних резервів. Можливість проведення монетарної політи­ки звичайно полегшується, коли валюта країни є резервною валютою[50].

Врахування платіжного балансу

За Бретон-вудської системи відношення до стану платіжного балансу було значно важливішим, ніж за нинішньої системи керованого пла­вання.

Коли країна з нерезервною валютою стикається з дефіцитом платіжного балансу, то вона втрачає валютні резерви. Щоб утримувати ці резерви від вичерпування, за Бретон-вудської системи країні до­водилося проводити обмежувальну монетарну політику для зміцнення своєї валюти. Саме це мало місце у Великобританії до девальвації у 1967 р. Коли політика ставала розширювальною, тоді стан платіжного балансу погіршувався, і англійці були змушені «натискати на гальма», проводячи обмежувальну політику. Щойно стан платіжного балансу поліпшувався, політика ставала більш експансіоністською до того часу, поки погіршення платіжного балансу знову змушувало англійців про­водити обмежувальну політику. Такі послідовні переміни стали відо­мими як політика «вперед-назад», і внутрішня нестабільність, яка викликалася нею, жорстоко критикувалася.

Оскільки США є головною країною з резервною валютою, то вони можуть управляти значними дефіцитами платіжного балансу без втра­ти величезних сум міжнародних валютних резервів. Проте це не означає, що ФРС ніколи не впливала на стан платіжного балансу США. Дефіцити в балансі по поточних операціях означали, що аме­риканські фірми, можливо, втрачають трохи конкурентоспроможності, бо вартість долара надто висока. Крім того, великі дефіцити платіжного балансу США викликають активне сальдо платіжних балансів інших країн, що може вести до великого збільшення у їхніх запасах між­народних валютних резервів (що було особливо правильним за Бретон- вудської системи). Оскільки такі збільшення є навантаженням на міжнародну фінансову систему і можуть стимулювати світову інфля­цію, то ФРС турбується щодо стану платіжного балансу США і дефіциту балансу по поточних операціях. Інколи вона намагається зменшити ці дефіцити через обмежувальну монетарну політику.

Врахування валютного курсу

На відміну від міркувань, що пов’язані з валютним курсом і які стали менш важливими за теперішньої системи керованого плавання, вра­хування валютного курсу сьогодні відіграє важливішу роль у прове­денні монетарної політики.

Якщо центральний банк не хоче допускати падіння вартості своєї валюти, то він може проводити більш жорстку монетарну політику зменшення пропозиції грошей, щоб підвищити внутрішню процентну ставку, зміцнюючи у зв’язку з цим свою валюту. Так само, коли країна зазнає поцінування своєї валюти, то національна економіка може терпіти від зрослої іноземної конкуренції, і виникають

труднощі для центрального банку, щоб забезпечити вищий темп зрос­тання грошової маси для зменшення обмінного курсу.

Труднощі впливу на валютні курси, здається, більші для централь­них банків інших країн, а не для США, проте навіть Федеральна резервна система не є повністю невразливою. Наростаючі хвилі про­текціонізму, що випливали з неспроможності американських фірм конкурувати з іноземними внаслідок зміцнення долара з 1980 р. до початку 1985 р., заохочували в Конгресі критику дій ФРС. Ця критика вимагала проведення енергійнішої розширювальної монетарної полі­тики, щоб зменшити вартість долара. Як ми бачили у розділі 20, ФРС тоді справді дозволила збільшення пропозиції грошей до дуже значного рівня. Політика по' зниженню курсу долара була підтверджена так званою угодою Плаза у вересні, на якій міністри фінансів п’яти найбільш розвинутих індустріальних держав вільного світу (США, Японія, Німеччина, Великобританія і Франція) погодилися втручатися у функціонування зовнішніх валютних ринків, щоб досягнути бажаного падіння долара. Після угоди Плаза долар швидко знецінювався, і ФРС відіграла важливу роль у цьому знеціненні шляхом розширення швид­ким темпом грошової маси.

<< | >>
Источник: Мишкін, Фредерік С.. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Пер. з англ. С. Панчишин, Г. Стеблій, А. Стасишин.— K.: Основи, 1998,— 963 с.. 1998

Еще по теме МІЖНАРОДНІ АСПЕКТИ І МОНЕТАРНА ПОЛІТИКА: