ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ГОТІВКОВОГО ОБІГУ

Прогнозування готівкового обігу здійснюється з урахуванням основних напрямків державної грошово-кредитної політики, прог­нозних розрахунків балансу грошових доходів і витрат населення та касових оборотів.

Для складання прогнозів готівкового обігу установи комер­ційних банків до початку кварталу, що прогнозується, одержують від своїх клієнтів необхідні звітні і прогнозні матеріали у вигляді касової заявки.

Касова заявка містить інформацію про прогнозний рух готівки через касу клієнта у плановому кварталі. Клієнт у своїй заявці зазначає, скільки надійде грошей у його касу з усіх джерел, за- ⁱ значених у прибутковій частині прогнозного розрахунку (крім отриманих у касі банку), яку частину з цих надходжень буде внесено в касу банку та скільки грошей буде потрібно для перед­бачених виплат. У заявці також наводиться календарний графік видач заробітної плати.

На підставі організації, що надійшла від клієнтів, а також виходячи з аналізу їхнього грошового обороту, стану економіки в поточному кварталі та очікуваних змін у плановому періоді, банк складає прогнозний розрахунок касових оборотів на наступ­ний квартал з розподілом усіх показників за місяцями. Під час складання прогнозного розрахунку використовується також звіт­ність щодо фактичного касового обороту за минулі квартали з метою можливого коригування прогнозу.

У прогнозному розрахунку касових оборотів визначаються джерела та розмір надходжень готівки в каси банків, а також напрямок та розмір видач готівки з кас банку.

Комерційні банки передають у визначений строк прогнозні роз­рахунки своїх касових оборотів регіональним управлінням На­ціонального банку, які, в свою чергу, складають прогнозні роз­рахунки в цілому по регіону.

Регіональні управління Національного банку передають свої прогнозні розрахунки центральному апарату Національного банку за місяць до початку планового кварталу.

Емісійно-касові операції. Відповідно до закону “Про банки та банківську діяльність” емісійним центром країни є Національ­ний банк України. На нього покладено організацію готівкового обігу й регулювання емісійних операцій, тобто операцій, пов’яза­них з випуском та вилученням готівки з обігу. Регулювання емі­сійних операцій як у країні в цілому, так і в регіонах проводиться на основі прогнозного розрахунку касових оборотів. Такий розра­хунок складається на підставі показників економічного й соціаль­ного розвитку з урахуванням основних напрямів державної гро­шово-кредитної політики. Прогноз встановлює розмір і джерела надходжень готівки у каси банків, розмір і цільове спрямування видач готівки з кас банку, розмір випуску грошей або вилучення їх з обігу в країні в цілому. Цей емісійний результат має бути узгоджений із розрахунками Національного банку щодо загаль­ного обсягу грошової маси та її готівкового компонента, який що­квартально визначається на підставі прогнозних цін, швидкості обертання грошей та реального обсягу ВВП.

Для реалізації емісійної функції в установах Національного банку організуються резервні фонди (запаси) грошових знаків. Таке розміщення резервних фондів забезпечує своєчасне касове обслуговування комерційних банків, дає можливість регулювати покупюрний склад готівкової маси та її відновлення, усуває зустрічні переказування готівки, що прискорює готівковий оборот та зменшує його витрати. Для забезпечення касового обслугову­вання комерційних банків в установах Національного банку діють оборотні каси. Залишки коштів в оборотній касі лімітуються. Національний банк встановлює ліміт оборотної каси для регіо­нальних управлінь банку. Коли залишок готівки в оборотній касі перевищує встановлений ліміт, установа банку перераховує понад­лімітний залишок готівки з оборотної каси в резервний фонд, тобто вилучає гроші з обігу.

Згідно із законом, касове обслуговування клієнтів з доручення Національного банку покладається на комерційні банки. Вони задовольняють потреби своїх клієнтів у коштах, передовсім, за рахунок готівки, що надходить у касу банку від клієнтів. Але іноді готівки, що надходить у каси банку, недостатньо для забез­печення поточних потреб. Кожна установа банку повинна прогно­зувати своє забезпечення готівкою. Для цього складають розраху­нок майбутніх надходжень (за три дні) у каси банку та необхід­них виплат, виходячи з прогнозного розрахунку касових оборотів, особливостей розподілу його показників за днями місяця і фактич­них касових оборотів. У цьому розрахунку враховуються майбутні надходження з усіх джерел та майбутні виплати з огляду на встановлені строки виплати заробітної плати, пенсій, стипендій та ін. Розрахунок показує, чи може установа банку забезпечити майбутні виплати за рахунок поточних надходжень і зменшення залишку готівки в касі банку. Якщо з розрахунку видно, що уста­нова банку не може забезпечити потребу клієнтів у готівці, банк складає заявку на підкріплення каси та спрямовує її до регіональ­ного управління Національного банку за три дні до виникнення потреби в готівці. Управління Національного банку, отримавши заявку, має розглянути її обґрунтованість, щоб не допустити емісії грошей понад суми, визначеної прогнозним розрахунком касових оборотів.

Регіональні управління Національного банку задовольняють заявки комерційних банків на підкріплення їхніх кас, передовсім, за рахунок своїх касових ресурсів, тобто грошей, що знаходяться в їхніх оборотних касах. Якщо готівки в оборотній касі недос­татньо для задоволення потреб комерційних банків, оборотна каса управління НБУ підкріплюється перерахуванням із резерв­них фондів. Емісійні операції управління НБУ здійснюють на основі емісійного дозволу Національного банку. На кожен день вони прогнозують розмір емісії грошей, виходячи з квартального прогнозу розрахунку касових оборотів та даних про фактичне виконання прогнозу.

Дозволи на задоволення заявок комерційних банків, які видані регіональним управлінням НБУ, дійсні протягом 4-х робочих днів. Комерційні банки отримують у регіональних управліннях НБУ готівку для підкріплення каси на грошові чеки. Після видачі готівки відповідна сума списується з кореспондентського рахунка комерційного банку. Касове обслуговування комерційних банків здійснюється на платній основі. Перевезення готівки комерційні банки здійснюють власними силами або через апарат інкасаторів Національного банку.

Комерційні банки, що мають надлишок грошей у касі, можуть передавати гроші іншим банкам, які мають потребу в підкріпленні каси. Передача готівки може здійснюватися тільки після погоджен­ня з регіональним управлінням НБУ. Для цього банк, що отримує гроші готівкою для підкріплення каси, видає управлінню НБУ платіжне доручення на переказ відповідної суми коштів з його кореспондентського рахунка на рахунок банку, що передає йому готівку.

Національний банк та його регіональні управління здійснюють контроль за правильністю оформлення заявок комерційних банків на підкріплення операційної каси. Вони щоденно контролюють суму випуску грошей в обіг стосовно прогнозованої емісійної позиції та достатність залишків готівки в резервних фондах.

Організація готівкового обігу. Національний банк встановлює загальний порядок ведення касових операцій, правила випуску грошових знаків, їх зберігання, перевезення, визначення платіж­ності, порядок заміни і знищення пошкоджень банкнот і монет. Ці положення поширюються як на комерційні банки, так і на їхніх клієнтів — юридичних осіб. Крім того, для клієнтів (згідно з договорами з комерційними банками) встановлюється ряд інших правил: витрачання готівки за цільовим призначенням, ліміту­вання залишків грошей у касах, нормування витрат готівкового виторгу на місці, порядок інкасації виторгу, передача готівки іншим підприємствам, порядок видачі готівки під звіт, оформлен­ня касових операцій тощо.

Касове обслуговування клієнтів полягає в тім, що комерційні банки приймають від них готівку та зараховують її на відповідні рахунки, видають із кас банку готівку клієнтам на їхню вимогу на відповідні цілі. Для приймання та видачі готівки в установах бан­ків організовуються прибуткові та видаткові каси. У банках з не­великим обсягом касових операцій можуть організовуватися єдині каси, які здійснюють весь комплекс касових операцій. Каси банку, що функціонують протягом операційного дня банку, називаються денними. Денні прибуткові каси приймають від клієнтів готівкові кошти, що їх здають юридичні та фізичні особи. Основним дже­релом надходження готівки в каси банків є виторг торговельних, транспортних, видовищних, комунальних закладів, надлишки під­приємств зв’язку.

Для розширення можливостей касового обслуговування клієн­тів банки відкривають вечірні каси, що приймають готівку від клієнтів після закінчення операційного дня. Готівка, що надій­шла в такі каси, зараховується на рахунки клієнтів, як правило, наступного дня. Видаткових операцій вечірні каси не проводять.

В установах банків, що приймають грошовий виторг у спе­ціальних сумках від інкасаторів, організуються каси перерахунку.

Готівка в інкасаторських сумках спочатку надходить у прибуткову касу, де перевіряється цілість сумок, правильність опломбування та заповнення супровідних документів. Потім сумки передають у касу перерахунку. На рахунок клієнта зараховують тільки ті кошти, які фактично є в інкасаторських сумках, тому касири по­винні дотримуватися встановлених процедур приймання, відкри­вання сумок та перелічування готівки. Після перелічування гроші передаються у видаткову касу для подальшого їх використання.

Під час приймання та перелічування готівки касири банків проводять її експертизу (визначають можливі фальшиві та надто зношені купюри). Щодо оформлення та пакування грошей для всіх банків установлено єдиний порядок, так, щоб за реквізитами упаковок можна було встановити, хто персонально і в якому банку їх пакував.

Видаткові каси, що працюють протягом операційного дня, видають готівку клієнтам з їхніх рахунків на грошові видаткові документи — грошові чеки, видаткові касові ордери. У цих доку­ментах клієнти мають зазначити, на які цілі вони отримують готівку (заробітна плата, витрати на відрядження та ін.).

Для виконання касових операцій банки мусять мати спеціально обладнані приміщення, сховища, необхідні лічильні машини, апарат касових працівників, охорону.

З метою забезпечення зберігання коштів банки повинні до­тримуватись установленого порядку відкриття та закриття сховищ, переміщення грошей готівкою. Відповідальність за правильне виконання касових операцій несуть керівники банку, головний бухгалтер та завідувач каси. З працівниками, що здійснюють приймання, перелічування та видавання грошей готівкою, укла­дають окремі договори про повну матеріальну відповідальність.

Періодично, з розпорядження керівника банку, проводяться ревізія готівки та інших коштовностей, що зберігаються в касі. Крім того, регіональні управління НБУ повинні регулярно здійс­нювати перевірки економічної роботи з організації грошового обороту в установах комерційних банків.

Установи банків здійснюють роботу з готівкового обігу за такими напрямками:

- систематично аналізують стан надходжень і витрат готівки, при­чини відхилень фактичних надходжень і видач готівки від прог­нозів касових оборотів за окремими статтями, обсяги виробництва товарів народного споживання, роздрібного товарообороту, надан­ня платних послуг населенню у взаємозв’язку із показниками економічного й соціального розвитку;

- уживають заходів для залучення вільних коштів населення на вклади, розширення безготівкових переказів грошових доходів громадян (на їхнє бажання) на вклади в установах банків, сприя­ють подальшому розвитку безготівкових розрахунків за товари й послуги;

- установлюють підприємствам ліміти залишку готівки в касах, порядок і строки здавання грошового виторгу з метою забезпечення якнайшвидшого надходження готівки в банки;

- здійснюють контроль за повним і своєчасним надходженням у каси банків грошового виторгу, за дотриманням підприємствами касової дисципліни і ощадливим витрачанням готівки, своєчасно задовольняють потреби народного господарства й населення у готівці.

Організація контролю за дотриманням косової дисципліни. Установи банку відповідно до чинного порядку ведення касових операцій у країні, не менше ніж один раз на два роки (а у разі виявлених порушень частіше), згідно з рішенням керівника уста­нови банку, перевіряють дотримання касової дисципліни на всіх підприємствах, які вони обслуговують (незалежно від форм влас­ності), і мають право вимагати від них даних про їхні касові обороти за джерелами надходжень і згідно з цільовим призна­ченням грошових витрат.

Дотримання вимог законодавчих і нормативних актів з питань готівкового обігу та порядку ведення касових операцій в Україні контролюються також органами Державної податкової адміністра­ції, фінансовими органами, Державною контрольно-ревізійною службою, органами Міністерства внутрішніх справ України.

Керівники установ банків, затверджуючи плани перевірок до­тримання касової дисципліни та з інших питань, з яких установи 28*

банків мають право проводити перевірки, визначають перелік тих підприємств, в яких плануються перевірки (при цьому врахо­вуються, що перевірки дотримання касової дисципліни в установах і організаціях, які фінансуються з державного й місцевих бюдже­тів, проводяться фінансовими органами).

Відповідно до цих планів бухгалтерські працівники установ банків готують дані про суми готівки, що її здано й видано з кас банку на підприємствах, які підлягають перевірці. До перевірок касової дисципліни залучаються всі економісти установи банку. Працівники, котрим доручають перевірку, повинні мати посвід­чення на право перевірки, підписане керівником установи банку.

Перевірка дотримання касової дисципліни здійснюється за даними бухгалтерського обліку організацій (у разі потреби й за первинними грошовими танншими документами — касовими ордерами, платіжними відомостями, податковими накладними, рахунками-фактурами, товарними й касовими чеками, актами ви­конаних робіт, наданих послуг тощо) за визначений період — квартал, півріччя, але не менше ніж за три місяці і з відділенням операцій за кожний місяць окремо. Умови зберігання грошей і цінностей, а також наявність готівки безпосередньо в касах на підприємствах установи банків не перевіряють. Під час перевірки касової дисципліни з’ясовується:

а) наявність установленого ліміту залишку каси. Понадлімітні за­лишки готівки в касі підприємства визначаються прямим рахун­ком за кожний робочий день порівнюванням залишку готівки в касі суб’єкта господарювання па кінець дня зі встановленим йому установою банку (або самостійно визначеним ним) лімітом залиш­ку готівки в касі, незалежно від того, здійснювалися в цей день касові обороти (надходження й витрати готівки), чи ні. У разі, коли підприємству ліміт залишку готівки в касі не встановлено, то вся наявна у його касі на кінець дня готівка вважається над- лімітиою.

Готівка, що видана під звіт, але не витрачена й не повернена. в касу підприємства протягом 10 робочих днів з дня її видачі під звіт (стосовно відряджень — протягом трьох робочих днів після закінчення відрядження), наступного дня після закінчення зазна­чених строків включається до суми фактичного залишку готівки в

касі па кінець дня. Одержана в результаті сума порівнюється зі встановленим лімітом залишку готівки в касі.

У разі витрачання підприємством готівки з виторгу па виплати, пов’язані з оплатою праці й виплатою дивідендів (доходу), ці кошти включаються до фактичних залишків готівки в касі того дня, коли були здійснені такі виплати, з подальшим порівнюван­ням одержаної суми із затвердженим лімітом каси;

б) відповідність записів касової книги підприємства щодо сум, одер­жаних з банку і зданих у банк, даним банку. У разі розходжен­ня між даними банку й записами в касовій книзі з’ясовуються при­чини цих розходжень. Виявивши зловживання установи банків зобов’язані негайно передати матеріали правоохоронним органам;

в) забезпечення щоденного дотримання встановлених банком лімітів залишків готівки в касі, строків і порядку здавання грошового виторгу, своєчасного повернення в банк не витрачених у встанов­лений строк сум заробітної плати, допомог, стипендій, винагород та інших сум. У разі виявлення порушень з’ясовується, протягом якого часу і яка сума не здавалася в банк і з якої причини, коли й па яку суму мало місце перевищення ліміту каси за період, що перевіряється;

г) правильність витрачання готівки, що одержана в банку, на цілі, зазначені в чеку; правомірність витрачання готівки з виторгу;

д) правильність ведення касової книги і своєчасність облікувапня в ній надходжень і видачі готівки.

Результати перевірки оформляються актом, в якому відобра­жається стан надходжень готівки в каси підприємств, що пере­віряються, та її витрачання за період, що перевіряється. Акт і довідку підписують керівник, головний (старший) бухгалтер під­приємства і представник банку. За відмови когось із них підпи­сати акт, у ньому робиться напис “відмовитися” і додається відповідне письмове пояснення.

У разі виявлення порушень відповідні примірники актів пере­вірок мають бути передані податковій адміністрації або право­охоронним органам для застосування до порушників відповідних санкцій, передбачених чинним законодавством.

Матеріали про наслідки перевірок дотримання касової дисцип­ліни підприємствами (з переданими податковим органам актами перевірок включно) і про вжиті до порушників заходи не пізніше

3-го числа місяця, наступного за тим, в якому проводилася пере­вірка, подаються для узагальнення дирекціям (управління) банків.

12.6.