ПОНЯТТЯ, ВИДИ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

Комерційні банки — багатопрофільні кредитні інститути, що здійснюють фінансові операції та послуги, пов'язані з об­слуговуванням клієнтів у всіх секторах економіки.

Основними функціями комерційних банків, що визначають їхню суть та роль у банківській системі, є: приймання депозитів від юридичних та фізичних осіб; кредитування підприємств і населення; розрахунково-касове обслуговування клієнтів; процес створення депозитних грошей (боргові зобов’язання банків).

Особливість комерційних банків полягає в тім, що вони можуть У процесі кредитно-розрахункових операцій створювати додатко­ві платіжні засоби, збільшуючи залишки на поточних рахунках Клієнтів. При цьому вони не можуть самостійно здійснювати емі­сію готівки, що є монополією центрального банку. Окрім своїх

традиційних функцій вони потенційно можуть виконувати прак­тично всі функції інших інститутів кредитної системи (за винят­ком центрального банку), а тому є по суті, фінансово-кредитними установами універсального типу, у зв’язку з чим їх ще називають “фінансовими універмагами”. Сьогодні комерційний банк може надати клієнту до 200 видів банківських продуктів і послуг. Ши­рока диверсифікація операцій дозволяє банкам зберігати клієнтів та залишатися рентабельними навіть при несприятливій кон’юнк­турі фінансового ринку.

Свої функції комерційні банки реалізують шляхом виконання певного набору операцій. Коло операцій, які може виконувати сучасний універсальний банк, наведене в наступній схемі (див. рис. 12.1).

Таблиця 12.1

Класифікація комерційних банків

Одні з них виконують широкий спектр операцій та послуг, охоплюють багато сегментів фінансового ринку та галузей еко­номіки.

Інші банки займаються вузьким колом операцій чи функціону­ють у вузькому секторі фінансового ринку, обслуговуючи окремі галузі економіки. Такі банки називаються спеціалізованими. Спеціалізація може бути:

функціональною, коли банки зосереджуються переважно па вико­нанні окремих операцій (наприклад, іпотечні, інвестиційні, гаран­тійні), де потрібні особливі технічні прийоми та спеціальні знання

банківських працівників. Функціональна спеціалізація помітно впливає на характер діяльності банку, визначає особливості фор­мування активів і пасивів банку, а також специфіку роботи з клієнтурою;

J галузевою чи секторною, коли банки обслуговують клієнтів пере­важно у межах окремої галузі чи сектора економіки. Ступінь спе­ціалізації банків, значною мірою, залежить від сфери їх діяль­ності, а також особливостей господарювання їхньої клієнтури.

В Україні банк набуває статусу спеціалізованого банку, якщо більше 50 відсотків його активів, є активами одного типу, пов’яза­ного з іпотекою, інвестиційною діяльністю, кліринговою діяльніс­тю, а також статусу ощадного банку — якщо більше 50% його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Спеціалізовані банки. У різних країнах спеціалізовані банки істотно відрізняються за назвою, структурою, характером діяль­ності. Найбільш поширеними видами спеціалізованих банків є: іпотечні, інвестиційні банки (компанії), інноваційні, ощадно- будівельні банки, клірингові та інші.

Іпотечний банк — спеціалізований комерційний банк, який у своїй діяльності в основному спирається на довгостроковому іпотечному кредитуванні та фінансуванні операцій з нерухо­містю. Свої ресурси іпотечні банки формують за рахунок влас­ного капіталу, продажу іпотечних облігацій і заставних листів, а також ощадних депозитів клієнтів.

Система іпотечного кредитування включає два напрями:

1) надання банками іпотечних кредитів безпосередньо позичаль­никові;

2) продаж іпотечних зобов’язань фінансовим посередникам.

Іпотечний банк надає довгострокові кредити під заставу нерухо­мості (головним чином землі та будівель виробничого і житлового призначення), яке є власністю позичальника, або на придбання нерухомості. У даному разі об’єкти іпотеки залишаються у воло­дінні заставодавця або третьої особи (майнового поручителя), а заставодержатель (банк-кредитор) набуває право переважного задоволення своїх вимог до боржника в межах вартості зареєст­рованої застави. Заставодавець продовжує користуватися заставленим майном протягом терміну дії іпотеки, і погашає регулярними платежами основний борг та сплачує проценти за кредит. У випадку неплатоспроможності боржника задоволення вимог кре­дитора здійснюється з виторгу від реалізації заставленого майна.

За другого методу кредитування фінансові компанії скуповують на фінансовому ринку, забезпечені заставою активи банків, а потім від свого імені на їх основі випускають цінні папери (облігації), які обертаються на вторинному ринку цінних паперів.

Інноваційний банк — спеціалізований банк, який здійснює фінансування і кредитування інноваційної діяльності за циклом “наука техніка виробництво’⁷ з метою підтримки науково-тех­нічного прогресу. Основні ресурси банку — власний капітал, та ощадні вклади клієнтів. Інноваційні банки можуть створюватися за участю держави для фінансування загальнодержавних цільових програм. В Україні державна фінансова підтримка інновацій покладено на Державний інноваційний фонд, який надає без­процентні кредити терміном до 3 років.

Інвестиційні банки (компанії) — кредитні установи, які займаються операціями з цінними паперами (емісія, розміщен­ня, продаж) на первинному ринку для фінансування інвестицій. Вони практично виступають у ролі гарантів емісій та організаторів ринку — купують та продають великі пакети акцій та облігацій, у тому числі, за власний рахунок надають кредити інвесторам- покупцям цінних паперів, консультаційні послуги тощо.

Ощадні банки — посередник фінансового ринку, який спеціалі­зується на залученні грошових заощаджень і вільних грошових 25*

коштів населення. В Україні створено (1991 р.) спеціалізований державний ощадний банк. Він пропонує різноманітні банківські продукти і послуги для фізичних та юридичних осіб. Це єдина в Україні банківська установа, яка має закріплену законом дер­жавну гарантію повного збереження грошових коштів та інших цінностей громадян, довірених банку, та їх видачу на першу вимогу вкладників.

Кліринговий банк — банківська установа, що здійснює опе­рації виключно з розрахункового обслуговування угод, які були укладені на фінансових ринках, а також надає відповідні по­слуги, пов'язані з виконанням розрахунків за взаємними зобо в'язаннями третіх сторін. Для завершення грошових розрахун­ків надає кредити учасникам клірингу.

За формою власності комерційні банки поділяються на: унітарні і колективні.

Унітарні банки мають єдиного власника в особі держави чи приватної особи. В Україні функціонують два комерційні банки з державною формою власності: Ощадбанк і Укрексімбанк. Ста­тутні капітали цих банків створені за рахунок коштів Держбюд­жету країни. Інші національні комерційні банки функціонують на засадах колективної форми власності. Комерційні банки з колек­тивною формою власності можуть бути створені як акціонерні товариства відкритого чи закритого типу, та товариства з обмеже­ною відповідальністю (пайові банки).

Акціонерні банки формують свій капітал за рахунок об’єд­нання індивідуальних капіталів засновників і учасників шляхом випуску і розміщення акцій банку. Власником капіталу виступає саме акціонерне товариство (банк). Акціонери, як правило, не мають права вимагати від банку повернення своїх внесків. Тому акціонерні банки вважаються більш стійкими і надійними.

Пайові банки формують свій статутний капітал за рахунок пайових внесків юридичних та фізичних осіб. За кожними учас­ником зберігається право власності на його частку капіталу, тобто банк не є власником капіталу. Вони організовуються на прин-

Тема 12 КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ ЯК ОСНОВНА ЛАНКА КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ O ципах товариств з обмеженою відповідальністю, тобто відповідаль­ність кожного учасника обмежена розміром його внеску (паю) у капітал банку.

В умовах ринкової економіки переважає акціонерна форма організації банківського бізнесу, оскільки вона дає змогу якнай­ліпше організувати управління банком та має широкі можливості для залучення додаткового капіталу.

12.2.