СТАНОВЛЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

Декларація про державний суверенітет України, ухвалена Верховною Радою України в липні 1990 р., проголосила курс на політичну та економічну самостійність України як незалеж­ної держави.

Основи правового статусу НБУ, як центрального банку країни, визначено Конституцією України. Згідно з Основним Законом держави Національному банку надано право законодавчої ініціа­тиви у Верховній Раді, що свідчить про його особливу роль у системі органів державного управління.

Водночас, необхідність підвищення відповідальності централь­ного банку за забезпечення монетарної стабільності обумовила необхідність прийняття у 1999 р. окремого Закону “Про Націо-

пальний банк України”, згідно з яким НБУ є особливим централь­ним органом державного управління, основним завданням якого є забезпечення стабільності національної грошової одиниці — грив­ні. Виконуючи своє основне завдання, Національний банк сприяє забезпеченню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, і цінової стабільності.

Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що належить до державної власності та перебуває у його повному господарському віданні. Статутний капітал НБУ є дер­жавною власністю і призначається для забезпечення зобов'язань банку.

НБУ — це економічно самостійний орган, який здійснює видат­ки за рахунок власних доходів у межах затвердженого Радою НБУ кошторису, однак одержання прибутку не становить голов­ної мети його діяльності. За підсумками року, у разі перевищення кошторисних доходів над видатками, НБУ вносить до державного бюджету позитивну різницю, а перевищення витрат над доходами відшкодовується за рахунок коштів держбюджету наступного за звітним року.

Чинним законодавством передбачена така система (структура) Національного банку:

- центральний апарат;

-територіальні управління в областях і в Автономній Республіці Крим ;

- розрахункові палати;

- Бапкнотно-мопетпий двір;

- Фабрика банкнотного паперу;

- Державна скарбниця;

- Центральне сховище грошей;

спеціалізовані підприємства та установи, необхідні для забезпе­чення діяльності банку.

Закон передбачає дворівневу систему управління центральним банком — Рада НБУ і Правління НБУ, що загалом відповідає світовій банківській практиці.

Рада НБУ складається з 15-ти осіб. Сім членів Ради признача­ються Верховною Радою, а сім — Президентом України строком на 7 років. Голова НБУ входить до складу Ради за посадою. До компетенції Ради належить:

- розроблення Основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за їх виконанням;

- розроблення рекомендацій Правлінню банку щодо методів та інструментів грошово-кредитного регулювання;

-затвердження кошторису доходів і витрат банку;

-затвердження бухгалтерського балансу банку;

- право застосування відкладального вето щодо окремих рішень Правління банку;

- інші повноваження.

Правління НБУ — це другий керівний орган банку. До його компетенції належить забезпечення реалізації монетарної полі­тики через відповідні монетарні інструменти, організація діяль­ності банку та інші повноваження, які випливають з функцій банку, передбачених у Законі “Про Національний банк України”. Кількісний та персональний склад Правління формується Голо­вою НБУ і затверджується Радою НБУ.

Голову НБУ призначає Верховна Рада строком на п’ять років за поданням Президента України. Голова НБУ керує діяльністю банку й одноособово несе за неї відповідальність. Голова НБУ не є одночасно головою Ради НБУ, який обирається членами Ради строком на три роки. У тих країнах, де існує дворівнева система керівних органів центрального банку, голова (президент) банку одночасно очолює як викойавчий орган, так і орган, що визначає монетарну політику.

Основні принципи функціонування Національного банку, передбачені Законом “Про Національний банк України”:

-принцип незалежності банку;

- принцип президентського та парламентського контролю за діяльністю банку;

- принцип централізації системи банку;

-принцип єдності системи банку;

- принцип вертикальної структури управління банком.

Першочерговою проблемою банківського законодавства є ви­значення статусу центрального банку, рівня його залежності (чи незалежності) від органів державної влади. Згідно з Законом “Про Національний банк України” органи законодавчої та вико­навчої влади не мають права втручатися у процес виконання бан­ком функцій, передбачених на законодавчому рівні. Крім того,

НБУ надано право підтримувати економічну політику уряду доти, доки вона не суперечить забезпеченню стабільності національної грошової одиниці.

Істотне значення для посилення незалежного статусу має поло­ження Закону, яке забороняє банку надавати прямі кредити уряду на фінансування витрат державного бюджету. Здійснювати опе­рації з державними цінними паперами НБУ дозволено лише на вторинному ринку, що також спрямовано на обмеження тиску на банк з боку уряду, який прагне вирішувати проблеми з по­криттям дефіциту державного бюджету за рахунок емісійних коштів НБУ.

Національний банк підзвітний Президенту та Верховній Раді України, які наділені повноваженнями стосовно призначення на посаду і звільнення з посади Голови банку та формування Ради банку. Голова НБУ інформує Президента і Верховну Раду про діяльність банку та стан грошового ринку в країні. Згідно з Зако­ном Рада НБУ щорічно вносить для інформування Верховної Ради основні засади грошово-кредитної політики. Рахункова па­лата Верховної Ради здійснює перевірки НБУ в частині руху коштів Державного бюджету та виконання кошторису.

Принцип централізації системи НБУ означає, що система орга­нізована таким чином, аби забезпечувати реалізацію єдиної дер­жавної монетарної політики в усіх регіонах України під загаль­ним централізованим керівництвом.

Принцип єдності системи НБУ передбачає, що всі структурні підрозділи та установи системи об'єднані спільністю цілей і зав­дань, що стоять перед НБУ. Усі вони керуються єдиними право­вими нормами, що закріплені і законах України, указах Прези­дента, нормативних актах НБУ.

Принцип вертикальної структури управління системою НБУ означає, що призначення посадових осіб та їх підпорядкованість здійснюються тільки по вертикалі. Так, начальники територіаль­них управлінь НБУ призначаються на посаду згідно із наказами Голови НБУ, які видаються на підставі постанов Правління НБУ. Структури нижчого рівня та підрозділи системи НБУ підпорядко­вуються вищестоящим органам НБУ, не маючи ніяких горизон­тальних зв’язків підпорядкування місцевим органам влади й управління.

Функції Національного банку України. Згідно закону Націо­нальний банк виконує такі функції:

1) монопольно здійснює емісію грошей та організовує їх обіг;

2) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування;

3) здійснює банківське регулювання та нагляд;

4) виступає фінансовим агентом уряду;

5) визначає та проводить грошово-кредитну політику.

У зв’язку з виконанням своїх функцій Національний банк України:

-бере участь у розробці основних напрямів розвитку народного господарства України, державного бюджету України, прогнозу грошових доходів і витрат населення;

- концентрує кредитні ресурси, створенні за рахунок коштів ста­тутного та інших фондів, республіканського бюджету, коштів па депозитних рахунках і коштів в обігу та в міжбанківських роз­рахунках, а також переданих за плату ощадним банком коштів, які формуються за рахунок вкладів населення;

- па договірних засадах продає і купує кредитні ресурси;

- утворює фонд регулювання кредитних ресурсів банківської сис­теми за рахунок частини залучених банками ресурсів і депозитів, визначає розміри формування цього фонду;

- проводить єдину кредитну політику в республіці, установлює пра­вила розрахунків і ведення касових операцій, порядок ведення об­ліку і звітності в банках, визначає розмір плати за залучені з інших банків ресурси, виходячи із загальної процентної політики;

- падає комерційним банкам кредити;

- організує і здійснює касове виконання державного бюджету рес­публіки;

- веде рахунки бапків-кореспондентів;

- зосереджує на рахунках своїх установ валютні кошти валютного фонду Кабінету Міністрів України, бере участь у розробці зведе­ного валютного плану, забезпечує проведення єдиної валютної політики, представляє інтереси України у відносинах з банками інших країн, у міжнародних банках, розробляє порядок і правила здійснення операцій в іноземній валюті, із золотом і дорогоцін­ними металами. Встановлює офіційні курси іноземних валют до національної валюти, публікує ці курси в пресі, організовує роботу валютної біржі;

- спільно з комерційними банками здійснює обслуговування держав­ного боргу, виконує операції, пов’язані з розміщенням держав­них позик, їх погашенням і виплатою процентів по них;

- реєструє новостворепі комерційні банки;

- дає дозвіл на створення комерційних банків за участю іноземних юридичних осіб та іноземних громадян;

- дає дозвіл комерційним банкам па відкриття їх філій і представ­ництв як па території України, так і за її межами;

- визначає порядок видачі ліцензій па проведення операцій комер­ційними банками;

- встановлює комерційним банкам економічні нормативи;

- готує кадри для банківської системи у середніх спеціальних нав­чальних закладах, проводить перепідготовку банківських спеціа­лістів па договірних умовах.

НБУ — провідник грошово-кредитної політики. НБУ як цент­ральний банк країни є провідником монетарної політики. Щорічно НБУ розробляє Основні засади грошово-кредитної політики, що є складовою загальноекономічної політики держави. Вони зорієн­товані на реалізацію її основних цілей і завдань та спрямовані на забезпечення стабільності національної валюти, цінової стабіль­ності і на підвищення ефективності функціонування банківсь­кої системи країни. Основні засади грошово-кредитної політики ґрунтуються на макроекономічних показниках розвитку економіки України, які визначає уряд, а саме:

- реальний та номінальний обсяг внутрішнього валового продук­ту (ВВП);

- обсяг дефіциту державного бюджету та джерела його фінансу­вання (або профіциту бюджету);

-рівень інфляції.

НБУ відповідно до макроекономічних показників загально­економічної політики держави встановлює цільові орієнтири моне­тарної політики:

- зміна грошової бази;

-зміна грошової маси;

Досягнення встановлених*орієнтирів НБУ забезпечує шляхом регулювання грошового ринку за допомогою монетарних інстру­ментів як ринкового, так і адміністративного характеру.