ШВИДКІСТЬ ОБІГУ ГРОШЕЙ

Одним з кількісних показників грошової маси, який залежить від типу грошової системи держави, модифікації економічних функцій грошей, масштабів бартерних операцій і рівня досконалості безготів­кових розрахунків, загального стану національної економіки, є швид­кість обігу грошей.

Швидкість обігу грошей - це частота, з якою кожну одиницю на­явних в обігу грошей використовують у середньому для реалізації то­варів і послуг за певний період, зазвичай, за рік [7. С. 76].

Поняття швидкості обігу грошей уперше обґрунтував І. Фішер у 20-х роках ХХ ст. Показник швидкості обігу грошей можна визначити за допомогою рівняння обміну І. Фішера: M- V = P'Q, звідки

де V - швидкість обігу грошей; P- середній рівень цін на товари та по­слуги; Q - фізичний обсяг товарів і послуг, реалізованих у заданому періоді; M - середня маса грошей, що перебуває в обігу протягом за­даного періоду.

Визначений таким способом показник швидкості обігу грошей ха­рактеризує інтенсивність використання запасу грошей в обігу для оплати товарів і послуг, які реалізують, його вимірюють кількістю обо­ротів грошової одиниці за період обслуговування товарних трансакцій.

Швидкість обігу грошей прямо пропорційно пов'язана з номіналь­ним обсягом виготовленого в державі національного продукту (PQ) й обернено пропорційно - з обсягом грошової маси в обігу (M).

На показник швидкості обігу грошей, окрім частоти й обсягів угод купівлі-продажу, впливають фіскально-бюджетні та кредитні плате­жі. Цей вплив відображає показник середньої тривалості одного обо­роту грошової одиниці. Його можна описати такою формулою:

де t - тривалість одного обороту грошової одиниці; d - кількість ка­лендарних днів у періоді; V - кількість оборотів грошової одиниці протягом заданого періоду.

Тривалість одного обороту грошової одиниці залежить від тривалос­ті зберігання грошей у покупців на ринках продуктів, а також від три­валості їхнього перебування в розпорядженні фіскально-бюджетних установ, банків, інших фінансово-кредитних інституцій, через які роз­поділяють і перерозподіляють частину національного доходу.

Якщо суб'єкти грошового обігу несвоєчасно погашають зобов'язан­ня, затримуючи кошти у своєму розпорядженні, то збільшуватиметься тривалість обігу грошей і зменшуватиметься швидкість їхнього обігу.

Швидкість обігу грошей впливає на економічні процеси, прискорю­ючи чи уповільнюючи їх упродовж певного періоду.

Зміна швидкості обігу грошей може збільшувати або зменшувати пропозицію грошей, впливаючи на платоспроможний попит і витрати обігу; ускладнювати або полегшувати регулювання грошового обігу. Тому дослідження й аналіз її показників є важливими для визначення напрямів і методів регулювання грошового обігу. Зміна швидкості обі­гу грошей прямо пропорційно впливає на платоспроможний попит.

Прискорення обігу грошей компенсує їхня кількість, що має пози­тивне значення за умов збільшення обсягів товарообігу, коли потребу в грошах задовольнятимуть без додаткової емісії. Однак за умов роз- балансованої економіки, коли платоспроможний попит випереджає пропозицію товарів, прискорення грошового обігу може стати додат­ковим чинником зростання інфляційних процесів.

Уповільнення грошового обігу збільшує попит на гроші, відповідно, зменшуючи платоспроможний попит. Тому заходи щодо сповільнення грошового обігу завжди є складовими антиінфляційних програм, а еко­номічна ситуація, що супроводжується уповільненням обігу грошей, є найсприятливішою для реформування грошової системи держави.

4.4.