СПОЖИВЧИЙ КРЕДИТ

Споживчий кредит ~ це кредит, який надається тільки в національній валюті фізичним особам-резидентам на придбання споживчих товарів та послуг і який погашається поступово.

Споживчий кредит характеризує відносини між кредитором і позичальником з приводу фінансування кінцевого споживання.

У країнах з ринковою економікою споживчий кредит, як зруч­на і вигідна форма обслуговування населення, надається для заку­півлі предметів особистого користування, головним чином, достат­ньо дорогих, як будинки, автомобілі, меблі, дачні земельні ділян­ки тощо. За економічної кризи споживчий кредит різко скорочу­ється, а якщо й видається, то під високі проценти, що не дає змоги широким верствам населення ним користуватися.

Суб’єктами кредитних відносин тут є фізичні особи — пози­чальники, комерційні банки, парабанки (ломбарди, кредитні спіл­ки, кооперативи), підприємства та організації — кредитори. Між кредитором і позичальником можуть функціонувати посеред­ники, наприклад, торгові організації.

Комерційні банки можуть надавати споживчі кредити безпо­середньо позичальникам, котрі звертаються у банк за позичкою (прямі кредити), або через посередників (торгова фірма, прокат, ломбард), котрі продають товар споживачу, надають послуги або обслуговують їх під зобов’язання позичальника (непрямі кредити), 3 непрямих кредитів найбільше поширені позички, пов’язані з купівлею товарів тривалого користування. У такому разі обслуговування позичальника здійснюється спільно банком і торговельною фірмою. Для цього вони укладають між собою угоду про надання кредиту для купівлі товару на виплат.

Можливий інший варіант, коли на неоплачену частку випису­ються векселі зі строком, що відповідає строку відстрочення пла­тежу. Банк обліковує векселі і перераховує гроші торговельній 19 Гроші та кредит

фірмі. Коли настає строк погашення, позичальник сплачує век* селі, у такий спосіб повертаючи позичку.

У нашій країні банки надають кредити фізичним особам на комерційній основі на такі цілі (об’єкти):

-інвестиційні кредити — па будівництво, купівлю і ремонт жи­тлових будинків, дач та інших будівель;

- споживчі кредити — на придбання споживчих товарів та послуг;

- кредити на розвиток особистого господарства — придбання сільськогосподарської техніки, транспортних засобів, BPX, кормів, мінеральних добрив тощо;

- кредити па нагальні потреби;

- цільові кредити для окремих соціальних верств (молоді сім’ї, студенти, ветерани, пенсіонери та інші). Як правило, ці кредити зміцнюють матеріальну базу, підвищують добробут, сприяють за­кріпленню кадрів за місцем роботи, а отже, мають яскраве соціаль­не спрямування. Такі позички видаються здебільшого па пільгових умовах під гарантії відповідних підприємств і організацій.

Кредитні відносини між банком і позичальником, тобто питан­ня, що стосуються порядку видачі та погашення кредиту, вирі­шуються на підставі кредитних договорів. Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються на підставі вар­тості товарів і послуг, які є об’єктом кредитування. Розмір інвес­тиційних кредитів обмежується вартістю майна (майнових прав), яке може бути передано банку в забезпечення, та сумою поточ­них доходів позичальника (за виключенням обов’язкових плате­жів) протягом 10 років. Строк кредиту встановлюється залежно від об’єкта кредитування, розміру позички, платоспроможності позичальника, але він не може перевищувати 10 років з дня його надання.

Позичка може видаватись під заставу цінних паперів: обліга­цій, акцій, сертифікатів чи депозитів. Заставодавцем можуть бути і треті особи. Банк приймає заставлені цінні папери на збережен­ня, повертаючи їх позичальнику тільки після повного погашення боргу. Якщо борг не погашено своєчасно, банк має право реалізу­вати заставлені цінні папери. Тому важливо, щоб банк правильно оцінив ліквідність ціндих паперів, тобто те, наскільки швидко і за яку ціну їх можна буде реалізувати. Тепер банки віддають перевагу облігаціям внутрішньої державної позики та векселям, які авальовані першокласними банками. До актуального нині можна віднести й такий вид кредитування, як іпотечні кредити під заставу нерухомості. У цьому разі також дуже важливо зро­бити реальну ринкову оцінку предмета застави, а тому банки, що видають кредити під заставу, створюють у своєму складі спе­ціальні підрозділи — відділи заставних операцій.

Фізичні особи погашають кредити переказуванням коштів через банк з особистого вкладу, депозитного рахунка, переказами через пошту або готівкою.

Комерційні банки постійно намагаються надавати нові послуги з метою розширення спектра кредитних операцій та залучення нових клієнтів. До нових видів споживчого кредиту належать чековий кредит і кредитні картки.

Чековий кредит — це одна з форм споживчого кредиту, що надається комерційними банками своїм клієнтам за їхніми запитами і (переважно) з відстрочуванням платежу. Процес кредитування пов’язаний із наявністю поточного рахунка клієнта з використанням овердрафту (з від’ємним сальдо на поточному рахунку) або з відкриттям спеціального чекового рахунка. У пер­шому варіанті оплата чеків здійснюється з поточного рахунка клієнта. За браком коштів на рахунку банк покриває від’ємне (дебетове) сальдо кредитом у межах визначеного ліміту. Погашен­ня кредиту здійснюється за рахунок поточних надходжень або спеціальних внесків.

В іншому варіанті банки використовують спеціальні чекові ра­хунки, які емітують для своїх клієнтів чеки відповідної вартості.

Кредитна картка — одна із форм споживчого кредиту. Влас­ника кредитної картки обслуговують банк, котрий її видав, 19*

та торговельна організація. Для останньої кредитна картка є гарантією відкритгя покупцю кредиту в банку.

Кредитна картка видається клієнту за умов, що стан його депо­зитних і позичкових операцій з банком задовольняє останній/ На кожну картку встановлюється ліміт кредитування у вигляді ліміту покупок, який може періодично змінюватись залежно від кредитоспроможності клієнта. Обслуговування клієнта за допо­могою кредитної картки здійснюється за такою схемою. Торговель­ні організації передають'в банк рахунки за товари, продані влас­никам карток. Банк їх оплачує, тобто переказує гропіі на поточ­ний рахунок торговельної організації. Паралельно торговельна організація щомісяця надсилає власнику картки рахунок за куп­лені протягом місяця товари. У межах певного строку на цю суму відсотки не нараховуються, а пізніше рахунок конвертується в позику. Таким чином виникають зобов’язання власника кредитної картки перед банком. Кредит періодично погашається клієнтом, і тим самим відновлюється ліміт кредитування. Якщо погашення боргу відбувається неакуратно і виникає прострочення, банк може вилучити кредитну картку або зменшити ліміт кредитування.

Запровадження кредитних карток вважається найбільшою “революцією” у банківській справі. Вони забезпечують надання споживчого кредиту, стають засобом обігу і скорочують потребу в готівці. Крім цього, вони можуть працювати як дебетові картки, забезпечуючи постійний доступ клієнтів до власних рахунків. Наприклад, їх можна використати для отримання готівки ціло­добово з допомогою касових автоматів, для депонування чеків, переказування грошей з поточних рахунків на строкові вклади,

для погашення позичок.

Ломбарди — кредитні установи, що позичають гроші під заставу рухомого майна, забезпечуючи при цьому ще й дбайливе збереження предметів особистого користування і домашнього вжитку, охорону їх від грабунку, пожежі тощо. Страхування прийнятого майна відбувається за рахунок заставодавця. Розмір і строки позички визначаються згідно з договором залежно від виду і суми оцінки закладених речей. Вартість застави, як пра­вило, має бути більшою за суму кредиту. Оцінка предметів, що

передаються на зберігання чи під заставу для отримання позич­

ки, встановлюється за домовленістю сторін. Якщо кредит не буде повернений своєчасно, право власності на заставлене майно пере­ходить до кредитора, котрий (після закінчення встановленого пільгового строку) має право реалізувати майно і відшкодувати з виторгу суму боргу разом з нарахованими за кредит процентами.

8.4.