ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ

Специфічним різновидом кредитних відносин є державний кредит, коли позичальником є держава, а кредиторами — юри­дичні та фізичні особи. У сфері міжнародного кредиту держава може бути як позичальником, так і кредитором.

Основним призначенням державного кредиту є мобілізація грошових коштів (позичкових капіталів) для фінансування дер­жавних витрат, особливо коли державний бюджет є дефіцитним. Для кредиторів державний кредит є формою заощадження або інвестування коштів у цінні папери, що дає їм додатковий гаран­тований дохід.

Державний кредит здійснюється через державні позики, які реалізуються (в основному) фінансово-кредитними установами серед юридичних та фізичних осіб.

Державні позики поділяються:

1) залежно від того, хто є позичальником (центральні чи місцеві органи влади):

- па централізовані — позичальником є уряд або вповноважені ним — міністерство фінансів чи Державне казначейство;

- децентралізовані (муніципальні) — позичальниками є місцеві органи влади;

2) залежно від місця одержання кредиту:

- па внутрішні — розміщуються в середині країни;

-зовнішні — надаються МВФ, МБРР та іншими міжнародними і державними кредитними установами країн світу;

3) залежно від порядку оформлення кредитних відносин:

- облігаційні — передбачають розміщення державних облігацій;

- безоблігаційні — розміщуються під скарбницькі векселі та інші зобов’язання або передбачають пряме кредитування центральним банком державного бюджету.

Державні позики реалізуються розміщенням державних цінних паперів: облігацій, скарбницьких зобов'язань, ощадних сертифіка­тів тощо. Державні цінні папери можуть випускати як централь­ний уряд, так і місцеві органи влади на підставі спеціального рішення, в якому визначається емітент, умови випуску, порядок розміщення цінних паперів та порядок погашення боргових зобо­в'язань (державного боргу).

Державні облігації — це свідоцтва про надання їх власниками позики державі в особі уряду та місцевих органів управління. Держава гарантує викуп державних облігацій, тому вони вважа­ються першокласними цінними паперами з високим кредитним рейтингом.

Державні облігації характеризуються значною різноманітністю і можуть бути класифіковані за рядом ознак (табл. 8.1).

Межі між термінами погашення державних позик досить умов­ні. Для залучення коштів у межах до року в більшості країн вико­ристовуються скарбницькі (казначейські) векселі. Вони випуска­ються в обіг з первісними строками погашення у 3, 6, 9, 12 мі­сяців. Для залучення коштів на тривалий період використовують­ся ноти, бони та інші облігації, які відрізняються одна від одної умовами випуску та обігу.

В окремих випадках, коли має місце хронічне збільшення дер­жавного боргу, держава може вдатись до конверсії позик — зміни раніше встановлених умов державних позик (процента, терміну погашення, валюти позики) на нові. Конверсія державних позик може бути: добровільною, коли власник облігації має право не погодитись на нові умови позики та забрати суму позики назад; примусовою, коли старі позики обмінюються на нові без ураху­вання бажань кредитора; факультативною, коли кредитор може частково погодитись зі зміною умов позики.

Таблиця 8.1

Класифікація державних облігацій

В Україні, згідно із Законом “Про бюджетну систему Украї­ни”, дефіцит державного бюджету може покриватися за рахунок внутрішніх державних позик, запозичень міжнародних фінансових інституцій та позик іноземних держав. Рішення про залучення державних запозичень в кожному конкретном}⁷ випадку приймає парламент в межах граничного розміру державного боргу. Най­більш поширеним інструментом внутрішніх державних запозичень є облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) — цінні папери, що засвідчують внесення грошових коштів до держбюд­жету і підтверджують зобов'язання уряду відпікодувати їхнім власникам номінальну вартість облігацій в обумовлені строки з виплатою доходу, якщо це визначено умовами випуску*

ОВДП випускаються на пред'явника у дисконтній формі і розміщуються на добровільних засадах серед юридичних та фі­зичних осіб. Випуск ОВДП та гарантування своєчасності сплати доходу і погашення облігацій забезпечує Міністерство фінансів України. Генеральним агентом уряду з обслуговування розміщен­ня ОВДП та проведення платежів за ними (на підставі відповід­ного договору) є НБУ. Він же виконує обов'язки депозитарію за ОВДП, що випускаються у вигляді записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів.

Місцеві позики — як різновид державної позики, — засіб мобілізації фінансових ресурсів, що поступають у розпоряджен­ня місцевих органів влади. Найчастіше реалізуються у формі випуску муніципальних облігацій. Емісія таких облігацій регла­ментується і контролюється вищими державними органами.

В Україні кредитування місцевих бюджетів через емісію муні­ципальних облігацій проводиться на основі законів України: “Про місцеве самоврядування в Україні", “Про цінні папери і фондову біржу” та ін. Загалом місцеві позики ще не посіли належного місця в системі державного кредитування. Вони можуть стати

ефективним фінансовим інструментом при умові завершення фор­мування інфраструктури фондового ринку.

В Україні фінансування дефіциту державного бюджету шляхом випуску державних цінних паперів сприяло приборканню інфляції та успішному проведенню грошової реформи. Проте цим надзви­чайно чутливим фінансовим інструментом слід користуватися дуже виважено, оскільки прорахунки в його застосуванні можуть спри­чинити неконтрольоване зростання внутрішнього боргу держави.

8.5.